Рішення № 47565743, 28.07.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/67/15-ц Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.

Категорія 49 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати шлюб з відповідачем та визначити місце проживання спільних малолітніх дітей разом з ним. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що між ним та дружиною виникли неприязні стосунки, через які вони не можуть разом проживати, а тому позивач вважає, що шлюб між ними слід розірвати та визначити місце проживання спільних малолітніх дітей за місцем його проживання для подальшого виховання.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрований у Первомайській сільській раді Маловисківського району Кировоградської області за актовим записом № 01 від 16.03.2002 року. Місцем проживання неповнолітніх дітей ; сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено за місцем проживання батька ОСОБА_4. Прізвище ОСОБА_3 після розірвання шлюбу в органах ДРАЦСу залишено «Мурмиль».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначила, що суд розглянув справу за відсутності сторін, не повідомивши її належним чином про розгляд даної справи, ухваливши при цьому рішення, замість заочного рішення, як цього вимагає закон. Також судом вирішено питання щодо місця проживання малолітніх дітей відповідачки та щодо залишення прізвища ОСОБА_3 після розлучення не заслухавши її особистої думки з цього приводу. Зазначає, що, всупереч чинному законодавству, судом не було вжито заходів щодо примирення подружжя та не залучено до участі в справі орган опіки та піклування Олевської райдержадміністрації.

Апелянт підтримала доводи апеляційної скарги і пояснила, що старший син проживає з батьком, а менший з нею. Вважає, що діти можуть проживати з мамою, а якщо це неможливо, то просить залишити з нею молодшого сина. Після розірвання шлюбу бажає змінити прізвище на дівоче «Микосянчик».

Позивач заперечує у задоволенні скарги і вважає, що діти повинні проживати з ним.

Представник органу опіки та піклування (Олевської районної державної адміністрації) вважає за доцільне визначити місце проживання дітей згідно висновку органу опіки та піклування.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 6 липня 2015 року апеляційне провадження в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо вирішення вимог про розірвання шлюбу закрито за заявою апелянта, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дітей слід залишити з батьком, оскільки це буде відповідати їх інтересам.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб, сторони 16.03.2002 року зареєстрували шлюб у Первомайській сільській раді Маловисківського району Кировоградської області за актовим записом №01 (а.с.5).

Від спільного проживання в шлюбі сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6,7).

Посилаючись на те, що діти проживають з батьком, суд не обґрунтував даний висновок та не зазначив доказів на підтвердження цієї обставини, не перевірив, якими доказами підтверджуються доводи позовної заяви щодо залишення дітей на проживання з батьком.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1. ст.161 СК України).

Частинами 4 та 5 ст.19 СК України передбачено обов'язкову участь органу опіки та піклування. при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Всупереч зазначеному, судом першої інстанції не було залучено до участі у справі орган опіки та піклування. Також судом не досліджувався висновок цього органу, щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей з одним із подружжя.

На виконання вказаних вимог законодавства апеляційним судом залучено до участі у справі органи опіки та піклування по місцях проживання сторін у справі та витребувано відповідні висновки.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що з лютого 2015 року сторони по справі проживають окремо і з матірю проживає ОСОБА_5, а з батьком ОСОБА_4, що вбачається із пояснень сторін та довідок Первомайської сільської ради Маловисківського району Кировоградської області, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3, проведеного цією ж сільською радою, актів обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_4, проведених Замисловицькою сільською радою Олевського району Житомирської області (а.с.79, 110-111, 114, 150).

Олевська районна державна адміністрація у своєму висновку вважає за доцільне залишити старшого сина на проживання з батьком, а меншого з матірю (а.с.78).

Маловисківська районна державна адміністрація також вважає з доцільне проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матірю (а.с.145-146).

Органами опіки та піклування надано матеріали перевірок, згідно яких сторони у справі створили належні умови для проживання дітей, спиртними напоями не зловживають (а.с.79, 110-111, 115, 117, 126, 128).

Законодавством передбачена можливість висловлення дитиною своєї думки щодо при вирішенні спору щодо місця її проживання (ч.2 ст.171 СК України).

Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" також розяснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Під час апеляційного розгляду справи була вислухана думка ОСОБА_4, 2006 року, який бажає проживати з батьком і категорично не згоден жити з матірю.

Враховуючи вищенаведені докази, вік дітей, їх фактичне проживання та прихильність старшої дитини до батька, створення обома батьками належних умов для проживання дітей, колегія суддів погоджується із висновками органів опіки та піклування та вважає за можливе залишити на проживання з батьком - ОСОБА_4, а з матірю ОСОБА_5.

Крім того, з урахуванням думки відповідача, при реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦСу прізвище відповідача необхідно змінити на «Микосянчик» (а.с.5).

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення до справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення суду підлягає скасуванню в частині визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення прізвища відповідача після розірвання шлюбу з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст.209, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2015 року скасувати в частині вирішення вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення прізвища відповідача після розірвання шлюбу і ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних вимог.

Місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, визначити за місцем проживання матері ОСОБА_3.

Місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, визначити за місцем проживання батька ОСОБА_2.

Прізвище ОСОБА_3 під час реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦСу змінити на «Микосянчик».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: