Ухвала суду № 47547763, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/60125/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" до Херсонської обласної ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південноукраїнський пісок» звернулося до суду з позовом до Херсонської обласної ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12 липня 2013 року № 807, стягнення на користь позивача з Херсонської обласної ради 8 380 605 грн. 00 коп. завданої шкоди та зобов'язання Херсонської обласної ради винести на першу сесію, після набрання чинності рішенням суду, питання про надання ТОВ "Південноукраїнський пісок" гірничого відводу для розробки Подокалинівського родовища корисних копалин місцевого значення (піску).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення Херсонської обласної ради від 12 липня 2013 року № 807 "Про розгляд зави Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" щодо надання гірничого відводу для розробки родовища корисних копалин місцевого значення (піску); зобов'язано Херсонську обласну раду винести на першу сесію, після набрання чинності рішенням суду, питання про надання ТОВ "Південноукраїнський пісок" гірничого відводу для розробки Подокалинівського родовища корисних копалин місцевого значення (піску); в позові про стягнення з відповідача на користь позивача 8 380 605 грн 00 коп. завданої шкоди (збитків) відмовлено.

Частково не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального права, просить їх скасувати в частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків та прийняти в цій частині рішення про задоволення позову.

Відповідач та третя особа заперечень проти касаційної скарги не надали.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи у межах доводів касаційної скарги відповідно до частини2 статті 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Позовна вимога про стягнення на користь позивача з Херсонської обласної ради 8 380 605 грн завданої шкоди вмотивована тим, що протягом більш ніж трьох років позивач з вини відповідача не може приступити до видобутку піску на бажаній місцевості і за рахунок його реалізації отримувати прибуток. Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума неотриманого прибутку (упущеної вигоди) складає 8 380 605 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що тільки після надання надр у користування, зокрема, гірничого відводу, у суб'єкта господарювання виникає право на розробку родовища корисних копалин з подальшим отриманням прибутку; а отримання спеціального дозволу на користування надрами, проект гірничого відводу та інші документи - є лише підготовчим етапом для отримання позивачем такого права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина друга цієї ж статті визначає, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 09 грудня 2014 року у справі № 3-188гс14, покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Окрім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення є виключною прерогативою обласних рад (Київської та Севастопольської міських рад).

Таким чином, можливість одержання позивачем доходу від розроблення родовища корисних копалин (піску) перебуває у прямій залежності від отримання ним усього комплексу дозвільної документації, а його відсутність, відповідно, свідчить про відсутність самої можливості отримання доходу.

За таких обставин суди правомірно відмовили у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" про стягнення на його користь з Херсонської обласної ради 8 380 605 грн. 00 коп. завданої шкоди.

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: