Ухвала суду № 47547700, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/30188/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 по справі №806/423/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Папір-Мал» до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Папір-Мал» (далі - ТОВ «Папір-Мал», позивач) до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Малинська ОДПІ Житомирської області ДПС, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Малинської ОДПІ Житомирської області ДПС №0000432340 від 05.09.2012.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Малинська ОДПІ Житомирської області ДПС 03.06.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.06.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 71, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Малинської ОДПІ Житомирської області ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правових відносин ТОВ «Папір-Мал» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) за червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Папір-Мал» вимог пунктів 1 та 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України та підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

Фактично висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за спірними господарськими операціям з ФОП ОСОБА_1 з огляду на нікчемність укладеного правочину, що свідчить про укладання угоди без мети настання реальних правових наслідків.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №87/23-12/30477405 від 17.08.2012 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432340 від 05.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 75750,00грн., в тому числі 75749,00грн. - основний платіж та 01,00грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором купівлі-продажу товару (макулатури), специфікаціями до вказаного договору, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними, документами на товар, відомостями по партіях товару на складах СГВ, КРВ, накладними, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, наявність яких в акті перевірки не спростовано, та які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

Досліджені в процесі розгляду справи документи підтверджують не лише реальність укладеного правочину, а й фактичне виконання умов договору.

Судами також встановлено, товар, придбаний у ФОП ОСОБА_1, було використано позивачем у власній господарській діяльності з метою тримання прибутку.

До того ж, на час вчинення спірних правовідносин ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000432340 від 05.09.2012 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 по справі №806/423/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв