Ухвала суду № 47546691, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1517/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2014 №0004401500 та зобов'язання відобразити в картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2014 року відповідно до платежів, вказаних у платіжних дорученнях позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.09.2014 №0004401500. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", перебуває на податковому обліку в Тетіївській ОДПІ з 13.01.1995 за №257.

18.07.2014 позивач подав податковому органові податкову декларацію з ПДВ за червень 2014 року (зареєстрована за №9041206032) з податковим зобов'язанням з ПДВ у розмірі 87828, 00 грн., яке сплатив відповідно до платіжних доручень від 11.07.2014 №1650, від 15.07.2014 №1658, від 18.07.2014 №1675, від 28.07.2014 №1685, зазначивши призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за червень 2014 року.

04.09.2014 контролюючим органом проведено камеральну перевірку КП КОР "Тетіївтепломережа" щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з ПДВ, терміном сплати 30.07.2014, за результатами якої складено Акт від 04.09.2014 №306/151/24879282, відповідно до якого відповідачем встановлено порушення платником п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, у зв'язку із несвоєчасною сплатою до бюджету ПДВ.

На переконання відповідача позивач порушив граничні терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2014 року (граничний термін до 30.07.2014) на 13 днів у сумі 573,30 грн., на 23 дні в сумі 30000,00 грн., на 28 днів у сумі 30000,00 грн. та на 30 днів у сумі 7878,30 грн.

На підставі акта від 04.09.2014 №306/151/24879282 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 №0004401500, згідно з яким зобов'язано позивача сплатити 10 % штрафу за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 6844,66 грн.

Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень незаконним, позивач звернувся до суду із даним суду про його скасування та зобов'язання відповідача відобразити в картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2014 року відповідно до платежів, вказаних у платіжних дорученнях позивача.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасовуючи назване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку, що підприємство сплатило податок на додану вартість за червень 2014 року з порушенням граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, виходячи з меж заявлених ним суду апеляційної інстанції вимог, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.

Згідно з вимогами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника податків покладено обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з положеннями статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Поряд з цим, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, суд вірно звернув увагу, що передумовою нарахування штрафних санкцій є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, наведеною нормою податковому органу надано право змінювати призначення платежу, та зараховувати суми, які сплатив платник податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного законом, водночас, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що податковий орган має право змінювати призначення платежів платника лише у разі наявності у такого платника непогашеного податкового боргу.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судова колегія враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 по справі № 810/1323/13-а встановлено, що за 2009, 2010, 2011, 2012 роки КП КОР "Тетіївтепломережа" подавались декларації з податку на додану вартість, в яких визначено суми податкового зобов'язання, яка позивачем була сплачена в повному обсязі у строки встановленні чинним законодавством, що свідчить про відсутність у платника податкового боргу за вказані періоди.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що у КП КОР "Тетіївтепломережа" за 2009-2012 роки був відсутній податковий борг.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Поряд з цим, з наявних у справі та досліджених судом першої інстанції копій податкових декларацій позивача з ПДВ за січень 2013 року - квітень 2014 року із самостійно визначеними платником сумами податкових зобов'язань з ПДВ, а також копій платіжних доручень, судом встановлено, що оплата по цих податкових деклараціях з ПДВ за названий період здійснена КП КОР "Тетіївтепломережа" у повному обсязі у встановлені строки.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що у позивача відсутній податковий борг по податку на додану вартість також за період з січня 2013 року по травень 2014 року.

Відповідач зазначає, що платежі КП КОР «Тетіївтепломрежа» від 22.08.2014 року на суму 573,30 грн., від 22.08.2014 року на суму 30000 грн., 27.08.2014 року на суму 30000 грн. від 29.08.2014 року на суму 7878.30 грн. були зараховані на погашення податкового боргу в порядку пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в календарній черговості його виникнення у відповідному податковому періоді 2014 року, у зв'язку із цим в акті встановлено, що за декларацією за червень 2014 року фактичне погашення зобов'язань було здійснено з запізненням. На підтвердження власних доводів відповідач надав картку особового рахунку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідач жодним чином не обґрунтував та не довів обставин відносно того, а саме в який податковий період згідно календарної черговості були зараховані платежі за червень 2014 року, а також в які податкові періоди були зараховані платежі які перераховувались для оплати за податковими зобов'язаннями січень 2013 року - травень 2014 року.

Крім того, в Акті перевірки жодним словом не обумовлено, за які податкові періоди підприємством допущені порушення термінів сплати податкових зобов'язань, та не вказано на підставі якого документа підприємство зобов'язане сплатити суму, що зазначена в Акті перевірки, але не сплатило її.

За таких обставин, враховуючи що відповідач не довів власної позиції що підприємство сплатило податок на додану вартість за червень 2014 року з порушенням граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, водночас позивач надав докази на підтвердження своєчасної та в повному обсязі сплати самостійно визначених ним сум грошових зобов'язань з ПДВ за вказаний період, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.09.2014 №0004401500.

Щодо решти позовних вимог, у задоволенні яких суд попередньої інстанції відмовив, судова колегія враховує, що рішення суду у цій частині сторонами не оскаржено.

У поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване податковим органом рішення суду першої інстанції - без змін.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, оскільки в ході апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі апеляційної скарги.

Поряд з цим, колегія суддів, в контексті положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що предметом спору у адміністративній справі можуть бути лише існуючі правовідносини, а не ті, які можуть виникнути в майбутньому, тобто захисту підлягають лише порушені права, а не ті які імовірно можуть бути порушені.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає критеріям законності і обґрунтованості, визначеним положеннями статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, водночас, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 27 липня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.