Ухвала суду № 47546204, 22.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/430/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О. П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецька митниця Державної фіскальної служби в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області про визнання наказу протиправним та його скасування, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області про визнання наказу протиправним та його скасування, поновлення на роботі.

Постановою Чернівецького окружного адміністартивного суду від 22 квітня 2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи позивач перебував на держаній службі й працював в органах митної служби України з 01 листопада 2004 року.

Наказом Чернівецької митниці Міндоходів від 24 жовтня 2013 року №299-0 «Про переведення» ОСОБА_4, головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці Міндоходів, з 24 жовтня 2013 року переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці Міндоходів.

06 листопада 2014 року позивача письмово попереджено про можливе наступне звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказом Чернівецької митниці ДФС від 23 лютого 2015 року №116-о «Про звільнення ОСОБА_4І.» звільнено позивача, головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці Міндоходів, із займаної посади 25 лютого 2015 року у зв'язку з реорганізацією Чернівецької митниці Міндоходів, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Із зазначеного наказу також встановлено судом першої інстанції, що звільнення позивача з роботи було проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 №236 «Про Державну фіскальну службу України», від 21 травня 2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби», від 6 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», наказів Державної фіскальної служби України від 13 серпня 2014 року №41 «Про організацію утворення територіальних органів Державної фіскальної служби», від 12 вересня 2014 року №128 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДФС», від 12 вересня 2014 року №129 «Про затвердження типових структур територіальних органів ДФС», наказу Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року №21 «Про реорганізацію Чернівецької митниці Міндоходів» та структури Чернівецької митниці ДФС, затвердженої Головою ДФС України ОСОБА_5 04 листопада 2014 року, штатного розпису Чернівецької митниці ДФС, затвердженого Головою ДФС України ОСОБА_5 05 листопада 2014 року та введених в дію наказами Чернівецької митниці ДФС від 04 листопада 2014 року №1 «Про введення в дію структури Чернівецької митниці ДФС на 2014 рік» та від 05 листопада 2014 року №2 «Про введення в дію штатного розпису Чернівецької митниці ДФС», Передавального акту від Чернівецької митниці Міндоходів до Чернівецької митниці ДФС від 14 січня 2015 року.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних, передбачених Кодексом законів про працю України, встановлені додаткові підстави припинення державної служби.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною третьою цієї статті у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другої зазначеної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною ж другою статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено кому надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Таким чином, розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України відбувається з обов'язковим додержанням зазначених вимог.

До того ж, слід зазначити, що у разі перетворення одного структурного підрозділу особи публічного права в інший або його перепрофілювання звільнення зі служби може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників. Саме собою перетворення без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, при попередженні позивача про наступне звільнення та в подальшому до прийняття оскаржуваного наказу інша посада позивачу не пропонувалась.

За змістом же наведених вище норм закону та роз'яснень в постанові Пленуму Верховного Суду України, роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що при звільненні позивача із займаної посади у зв'язку з реорганізацією Чернівецької митниці Міндоходів відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України відповідачем було порушено вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Отже, звільнення позивача з роботи є незаконним.

З аналізу положень статті 42 Кодексу законів про працю України слідує, що основним критерієм для залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є більш висока кваліфікація і продуктивність праці працівника. Критерії ж, наведені в частині другій статті 42 Кодексу законів про працю України, застосовуються й, відповідно, визначається кому надається перевага в залишенні на роботі лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Проте в ході судового розгляду справи відповідачем - суб'єктом владних повноважень не було доведено суду на підставі належних та допустимих доказів того, що позивач мав меншу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, що залишились працювати на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці ДФС після проведеної реорганізації із скороченням чисельності штату працівників.

Суд зазначає, що одним із засобів перевірки та оцінки кваліфікації працівника є результати його атестації, яка проводиться з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконання службових обов'язків.

В судовому засіданні представники відповідача вказали, що така атестація не передувала звільненню, однак проводилась раніше у визначені для цього строки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність наказу Чернівецької митниці ДФС від 23 лютого 2015 року №116-о «Про звільнення ОСОБА_4І.», а тому такий підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом встановлено, що позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці Міндоходів з 25 лютого 2015 року.

Вирішуючи питання про поновлення позивача на роботі, суд враховує роз'яснення, наведені у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, згідно яких працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

З матеріалів справи, зокрема штатного розпису на 2015 рік Чернівецької митниці ДФС, положень про відділ митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» та посадових інструкцій головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці Міндоходів й головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці ДФС, вбачається, що наразі в Чернівецькій митниці ДФС наявна посада головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці ДФС, яка фактично за своїми посадовими обов'язками, про що також вказали в судовому засіданні і представники відповідача, є аналогічною посаді, з якої позивач був незаконно звільнений.

Відтак, для повного захисту трудових прав незаконно звільненого з публічної служби позивача суд вважає прийняти рішення, яким поновити останнього на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи, на рівнозначній посаді, яку він займав на момент звільнення, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на роботі на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці ДФС з 26 лютого 2015 року, звідки він і був звільнений.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не має.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецька митниця Державної фіскальної служби в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 липня 2015 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

ОСОБА_6