Ухвала суду № 47546175, 27.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 818/1381/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2015р. по справі № 818/1381/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" (далі позивач, ТОВ «СМЗ»), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач, ДПІ у м. Сумах) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000191502/7161 від 23.03.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, згідно акту № 592/18-19-15-02/34933255 від 16.02.2015 р., відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 р. в розмірі 80 621, 74 грн. На підставі висновків акту перевірки, 23.03.2015 р. ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000191502/7161 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 120 933, 00 грн.

На переконання позивача, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки податковий кредит був сформований за результатами здійснення реальних господарських операцій з ТОВ «Машдеталь», ТОВ «Азовський ливарно-механічний завод» і «ДС» у формі ТОВ на підставі належним чином складених документів бухгалтерського обліку та податкових накладних, які містять всі визначені податковим законодавством реквізити.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.15 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000191502/7161 від 23.03.2015 р..

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у відповідності до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 р. За результатами перевірки 16.02.2015 р. складений акт № 592/18-19-15-02/34933255 (а.с. 8-56), згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 р. в розмірі 80 621, 74 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 23.03.2015 р. ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000191502/7161 (а.с. 57) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 120 933, 00 грн., з яких: 80 622, 00 грн. основний платіж, 40 311, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідач зазначає на відсутність у позивача права формувати податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Машдеталь» і «ДС» у формі ТОВ, через складання податкових накладних з порушенням податкового законодавства, а також відсутності права на податковий кредит по операції з ТОВ «Азовський ливарно-механічний завод», через не зазначення всіх реквізитів в товарно-транспортних накладних.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням № 0000191502/7161 від 23.03.2015 р. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, згідно п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 10, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 р. за № 185/24962, податкова накладна та додатки до неї складаються та надаються за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна заповнюється державною мовою. Усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками. Реквізити заголовної частини податкової накладної, які містять числові значення (індивідуальний податковий номер, номер телефону), вирівнюються по правій межі поля та не повинні містити жодних інших знаків та символів.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів вважає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами (в тому числі і податковими накладними), що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи (в тому числі податкові накладні), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Машдеталь» (а.с. 75-85), містять всі необхідні реквізити, визначені податковим законодавством та заповнені українською мовою.

Зазначення ТОВ «Машдеталь» в деяких податкових накладних назви товару російською мовою, на переконання колегії суддів, не може позбавити позивача права на податковий кредит, якщо з інших даних вбачається, що господарська операція мала місце і підтверджена належним чином складеними первинними документами.

Податкові накладні, виписані «ДС» у формі ТОВ (а.с. 87-94), також містять всі визначені податковим законодавством реквізити, та виписувались по факту надходження коштів на рахунок, як попередня оплата за оренду приміщення. Зазначення в податковій накладній частки поставленого товару/наданої послуги та подання додатку 1 до податкової накладної здійснюється лише в разі часткового постачання товару/послуги. Тобто, оскільки «ДС» у формі ТОВ не здійснювало часткового постачання послуги по наданню приміщення в оренду, а податкові накладні виписувала на суми коштів, отриманих як попередня оплата, обовязок подати додаток 1 до податкової накладної та зазначити частку наданої послуги, у контрагента позивача не виник, в звязку з чим ТОВ «СМЗ» має право на податковий кредит по операції з «ДС» у формі ТОВ.

Стосовно господарської операції з ТОВ «Азовський ливарно механічний завод», колегія суддів зазначає, що здійснення цієї операції підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку (а.с. 95-153). Придбаний товар був оплачений позивачем, оприбуткований та використаний в господарській діяльності. На суму придбаного товару контрагентом ТОВ «СМЗ» були виписані податкові накладні.

Колегія суддів вважає, що господарська операція по придбанню товарів у ТОВ «Азовський ливарно механічний завод» є реальною та направленою на настання правових наслідків, обумовлених нею. Недоліки товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про безтоварність згаданої операції та не можуть бути підставою для позбавлення ТОВ «СМЗ» права на податковий кредит.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.06.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2015р. по справі № 818/1381/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4