Постанова № 47546134, 21.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 р. Справа № 820/4761/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/4761/15

за позовом До ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, До ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, та просив визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 27.11.2006 року про скасування дозволу на імміграцію позивача та зобовязати видати посвідку на постійне проживання.

ОСОБА_2 Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року по справі № 820/4761/15 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року по справі № 820/4761/15 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року по справі № 820/4761/15 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що 22.03.2006 року на підставі висновку керівництва ВГІРФО УМВС України в Харківській області про надання дозволу на імміграцію позивача було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії ХР № 14856 терміном дії безстроково.

28.08.2006 року до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області надійшов висновок ВГІРФО ГУМВС України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну дружині позивача громадянці СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь за поданням Департаменту контррозвідки СБУ, так як іноземка для отримання посвідки на постійне проживання в Україні надала довідку, яка містить неправдиві відомості.

16.09.2006 року ГУМВС України в Харківській області затверджено висновок про видворення за межі України громадянки СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь та заборону вїзду в Україну терміном на 5 років.

Таким чином, субєкт владних повноважень дійшов висновку, що дружина позивача втратила підстави для подальшого перебування на території України відповідно до раніше виданої посвідки на постійне проживання.

На підставі вказаного УГІРФО ГУМВС України в Харківській області прийняв висновок від 27.11.2006 року, яким скасував громадянину СРВ До ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію.

З метою виконання вимог ст. 13 Закону України «Про імміграцію», УГІРФО ГУМВС України в Харківській області направлено копію висновку до районного відділу УГІРФО ГУМВС України в Харківській області та до Адміністрації Державної прикордонної служби України (копії містяться в матеріалах справи).

06.11.2014 року позивач зявився до ГУ ДМС України в Харківській області для здійснення обміну посвідки на постійне проживання. Відповідачем здійснено обмін та вилучено посвідку серії ІН082012. При цьому відповідач посилався на те, що відповідно до висновку УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 27.11.2006 року позивачу скасовано дозвіл на імміграцію.

Підставою для прийняття такого висновку стало скасування дозволу на імміграцію дружині позивача, на підставі якого позивачу було надано його дозвіл на імміграцію.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано порядку скасування дозволу на імміграцію та не було враховано наступних обставин: народження у позивача двох дітей на території України, зайняття підприємницькою діяльністю, проживання на території України з 1998 року. Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що 08.02.2011 року дружині позивача оформлено та видано посвідку на постійне проживання, тобто на даний час вона на законних підставах перебуває на території України.

Із врахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновок УГІРФО Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 27.11.2006 року, яким скасовано дозвіл на імміграцію До ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є протиправним та позовні вимоги позивача щодо його скасування й зобовязання видати посвідку на постійне проживання в Україні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюються Конституцією України, Законом України «Про імміграцію».

Положеннями ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України «Про імміграцію».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону України «Про імміграцію», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Пунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію» орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання; особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення; якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

Як передбачено п. п. 21 - 24 Порядку, провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого ОСОБА_2 Кабінету міністрів України від 26.12.2002 року № 1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

З матеріалів справи вбачається, що підставою для одержання позивачем 22.03.2006 року дозволу на імміграцію в Україну та отримання посвідки на постійне проживання стало отримання його дружиною громадянкою СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні 07.03. 2004 року (п. 6 ч. 2 ст.4 Закону України «Про імміграцію»).

Колегія суддів зазначає, що дозвіл на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь було скасовано висновком ВГІРФО ГУМВС України в Київській області, який не оскаржувався та є чинним на момент розгляду справи. Вказане було підтверджено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами у справі. Таким чином, документи, на підставі яких позивачеві було видано дозвіл на постійне проживання в Україні, втратили чинність. Вказане є правовою підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано, що фактична підстава (а саме факт підроблення документів дружиною позивача для отримання дозволу) для скасування позивачу дозволу на імміграцію, на яку посилається ГУ ДМС України в Харківській області, існувала на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію дружині позивача 07.03.2004 року та на підставі якого позивач отримав дозвіл на імміграцію.

Доводи позивача про те, що обставини скасування рішення про набуття його дружиною дозволу на імміграцію в Україні та документування посвідкою на постійне проживання 07.03.2004 року не могли призвести до скасування виданого йому дозволу на імміграцію, не спростовують доводів та висновків колегії суддів.

Одночасно колегія суддів зазначає, що представником позивача в судовому засіданні визнано та не заперечувався той факт, що рішення про надання дозволу на імміграцію громадянці СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь та громадянину СРВ До ОСОБА_1 є похідними та повязаними між собою.

Зі змісту ст. 12 Закону України «Про імміграцію» вбачається, що дозвіл на імміграцію скасовується в тому числі у разі виявлення фактів його видання на підставі неправдивих відомостей. Як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на імміграцію позивачу був виданий на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» як чоловік іммігрантки, яка отримала дозвіл на імміграцію та документована посвідкою на постійне проживання.

Проте під час проведення дій щодо підтвердження факту надання правдивих відомостей щодо дружини позивача громадянки СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь, Департаментом контррозвідки СБУ було виявлено, що останньою подано неправдиві відомості, а саме: відомості, які стали підставою для набуття громадянкою СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь та подані нею не підтвердились, а навпаки виявлено, що нею свідомо подані неправдиві відомості з метою отримання дозволу на імміграцію. Таким чином, з огляду на те, що підстава для отримання позивачем дозволу на імміграцію виникла у звязку з отриманням дозволу на імміграцію України його дружиною відповідно до поданих нею неправдивих відомостей, громадянин СРВ До ОСОБА_1 втрачає право на постійне проживання в Україні.

Доводи позивача відносно законного перебування дружини позивача на території України з 2011 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи є правовідносини, які склались між сторонами даної справи у 2006 році в період, коли скасовано дозвіл на імміграцію позивачу та було скасовано дозвіл на імміграцію дружині позивача, яку після цього видворено з України із забороною вїзду на територію України строком на 5 років.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти того, що позивач знав про факт скасування дружині дозволу на імміграцію та видворення її за межі України.

Позивач має двох дітей, народжених на території України. При цьому, він не був позбавлений можливості навіть після скасування йому у 2006 році дозволу на імміграцію подати документи для вирішення питання про надання такого дозволу на підставах, передбачених Законом України «Про імміграцію».

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що з вересня 2006 року по червень 2014 року До ОСОБА_1 не звертався до органів міграційної служби для врегулювання питання свого законного перебування на території України згідно з нормами Конституції України та міграційного законодавства.

Виходячи з вказаного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 27.11.2006 року щодо скасування дозволу на імміграцію громадянина СРВ До ОСОБА_1.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем започаткування процедури розгляду питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію. Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції посилався, як на підставу порушення відповідачем ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983, на те, що до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області не надходило відповідне подання, а надійшло тільки рішення про скасування дозволу на імміграцію дружині позивача.

Проте такий висновок суду першої інстанції протирічить вищевказаним нормам ОСОБА_2 КМУ від 26.12.2002 року № 1983.

Із копії оскаржуваного висновку вбачається, що на виконання вказаних норм Департаментом контррозвідки СБУ було надано до ВГІРФО ГУМВС України в Київській області відповідне подання, так як дружина позивача, громадянка СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь, для отримання посвідки на постійне проживання в Україні подала довідку, що містить неправдиві відомості.

На підставі вказаного та за результатами проведеної перевірки ВГІРФО ГУМВС України в Київській області в межах наданих повноважень прийняв рішення про скасування громадянці СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь дозволу на імміграцію.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію дружині позивача було направлено на адресу УГІРФО ГУМВС України в Харківській області в інформативному порядку, оскільки громадянка СРВ ОСОБА_3 Тхань Бінь з 07.12.2004 року переїхала на постійне місце проживання до Харківської області та значилась за обліками в УГІРФО ГУМВС України в Харківській області.

Колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті судом першої інстанції рішення у даній справі не було враховано, що органи УГІРФО ГУМВС України та ДМС України позбавлені відповідно до чинного законодавства повноважень направляти один одному вказані подання, хоча й мають можливість поінформувати в порядку внутрішньовідомчої взаємодії про скасування рішень чи інших відомостей.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року по справі № 820/4761/15 прийнята при невідповідності висновків суду обставинами справи та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задовольнити.

ОСОБА_2 Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/4761/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову громадянина СРВ До ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії відмовити..

ОСОБА_2 набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 27.07.2015 р.