Постанова № 47546028, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5187/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд Технологія» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд Технологія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд Технологія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що виявлені відповідачем порушення п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних №41, №42, №43, №44 від 31 жовтня 2014 року в єдиному реєстрі податкових накладних, були самостійно виправлені позивачем шляхом подачі засобами електронного зв'язку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань (реєстраційний номер №9073733026) з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 19 грудня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Грандбуд Технологія» за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт №8720/26-53-15-01/37500953 від 18 грудня 2014 року, в якому встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Податкові накладні №41, 42, 43, 44 від 31 жовтня 2014 року, які включені позивачем до податкового кредиту, не зареєстровані ТОВ «Арте-Наіна» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Зазначений акт направлений на адресу позивача 23 грудня 2014 року.

На підставі акту перевірки №8720/26-53-15-01/37500953 від 18 грудня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року №0001191501, згідно якого за порушення п.201.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 90424,00 грн. за основним платежем та 22606,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року №0001191501 є обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Як вбачається з акту перевірки №8720/26-53-15-01/37500953 від 18 грудня 2014 року, відповідачем встановлено відсутність факту реєстрації податкових накладних №41, 42, 43, 44 від 31 жовтня 2014 року на суму ПДВ 90423,96 грн. від ТОВ «Арте-Наіна» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2014 року ТОВ «Грандбуд Технологія» подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року разом з додатком №5 (Д5) «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та Реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

19 грудня 2014 року ТОВ «Грандбуд Технологія» самостійно виявлено помилку при складані податкової звітності - декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, у зв'язку з чим було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2014 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), про що свідчить квитанція №2 від 19 грудня 2014 року.

На виконання вимог Податкового кодексу України ТОВ «Грандбуд Технологія» було сплачено штраф у розмірі 5% від суми ПДВ у розмірі 16,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №435 від 19 грудня 2014 року.

Вiдповiдно до п.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Мiнiстерства фінансів України вiд 22 вересня 2014 року №958, виправлення помилки в Реєстрi здiйснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського облiку, у момент виявлення такої помилки. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Пунктом 2 розділу V вищезазначеного Порядку передбачено, що при виправленні помилки методом «сторно» до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком «-» та правильний запис із знаком «+». Метод «сторно» здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена.

12 січня 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку було подано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, відповідно до якого виправлено помилки за жовтень 2014 року, про прийняття якого свідчить квитанція №2 від 12 січня 2015 року.

Визначаючи показник податкового кредиту при обчисленні суми податку за жовтень 2014 року, позивач допустив помилку, вказавши дані податкових накладних №41, №42, №43, №44 від 31 жовтня 2014 року від контрагента ТОВ «Арте-Наіна», замість податкових накладних, виданих ТОВ «Арте-Наіна», №22 від 28 жовтня 2014 року, №23, №25 від 29 жовтня 2014 року, №45, №46, №47, №48 від 30 жовтня 2014 року, №57, №58, №59, №60 від 31 жовтня 2014 року.

Самостійно виявивши помилку, 19 грудня 2014 року позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за жовтень 2014 року та додаток 5 до нього, а 12 січня 2015 року - Реєстр отриманих та виданих податкових накладних, в якому позивачем за методом «сторно» виправлено допущену помилку, що узгоджується та відповідає вимогам Податкового кодексу України та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Мiнiстерства фінансів України вiд 22 вересня 2014 року №958.

Крім того, в якості доказу реального здійснення господарських операцій позивачем було надано копії податкових накладних, актів виконаних робіт та договору з ТОВ «Арте-Наіна», які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо асортименту, кількості та ціни наданих/отриманих послуг, які узгоджуються між собою.

Колегія суддів дійшла до висновку, що за результатом проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «Грандбуд Технологія» за жовтень 2014 року, відповідач передчасно дійшов висновку про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 90423,96 грн. за жовтень 2014 року, що призвело до збільшення ТОВ «Грандбуд Технологія» суми грошового зобов'язання та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, оскільки відповідачем всупереч п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України не було повідомлено позивача про встановлені розбіжності в декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, натомість, позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 19 грудня 2014 року та реєстр виданих та отриманих податкових накладних з виправленими помилками за жовтень 2014 року від 12 січня 2015 року, що вказує на правомірність формування суми податкового кредиту за жовтень 2014 року, після отримання товарів/послуг, що підтверджується податковими накладними, тобто на законних підставах з дотримання норм податкового законодавства.

Крім того, позивачем надано копію податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Арте-Наіна» за жовтень 2014 року з реєстром виданих та отриманих податкових накладних, що, в свою чергу, свідчить про декларування контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо безпідставності та необґрунтованості тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.201.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, і всупереч ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року №0001191501, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд Технологія» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд Технологія» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001191501 від 14 січня 2015 року, винесене Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.