Ухвала суду № 47545871, 27.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2077/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РКДЗ» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «РКДЗ» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 28.04.2015 року №0008691501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «РКДЗ» від'ємного значення різниці між сумую податкового зобов'язання та сумую податкового кредиту за грудень 2014 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення податкового законодавства, а саме п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації за грудень 2014 р. у розмірі 21666,67 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.20145 року №0008691501, яким завищено від'ємне значення ПДВ в сумі 21667,00 грн.

Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог законодавства з огляду на те, що під час перевірки документи були надані не в повному обсязі, та не надано податкову накладну б/н від 15.12.2014 року на суму ПДВ 21666,67 грн., оформлену відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 21 666,67 грн. по контрагенту ТОВ «Дизель Експерт».

Як видно з матеріалів справи, в листопаді 2014 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «Дизель Експорт» укладено договір (усний) на придбання ТОВ «РКДЗ» гідропередачі УГП 750/202 ПР 2 за ціною 144000,00 грн. (в т.ч. 24000,00 грн. ПДВ).

На виконання власних зобов'язань позивач 14.11.2014 року здійснив 100% попередню оплату за товар в розмірі 144000,00 грн., що підтверджується: банківською випискою від 14.11.2014 рік на суму 144 000,00 грн.

В свою чергу ТОВ «Дизель Експерт» виписало позивачу податкову накладну №9 від 14.11.2014 р. на суму 144000,00 грн.

28.11.2014 року ТОВ «РКДЗ» отримало товар, що підтверджується видатковою накладною № 212 від 28.11.2014 року на суму 144000,00 грн.

Судом встановлено, що даний товар позивачу не підійшов (в технічному плані), внаслідок чого в той же день ТОВ «РКДЗ» звернулось до ТОВ «Дизель Експерт» з заявою (рекламацією) про необхідність повернення товару (який не підійшов) та вимогою про повернення коштів.

Так, 28.11.2014 р. ТОВ «Дизель Експерт» здійснило часткове повернення передплати за гідропередачу в розмірі 14 000,00 грн. (в т.ч. 2 333,00 грн. ПДВ), та надало Розрахунок № 15 від 28.11.2014 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 14.11.2014 р. № 9 на суму 14 000,00 грн. (в т.ч. 2 333,00 грн. ПДВ).

Позивач здійснив повернення зазначеного товару ТОВ «Дизель Експерт», що підтверджується видатковою накладною (повернення) № ВП-0000011 від 15.12.2014 р. на суму 144 000,00 грн.

ТОВ «Дизель Експерт» отримав даний товар, що підтверджується Довіреністю №78 від 15.12.2014 р.

ТОВ «Дизель Експерт» надав ТОВ «РКДЗ» розрахунок №28 від 15.12.2014 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 14.11.2014 р. № 9 на суму 130000,00 грн. (в т.ч. 21666,67 грн. ПДВ), не надавши при цьому податкової накладної на суму попередньої (неповернутої) оплати в сумі 130000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 21666,67грн.).

Таким чином, продавець товару відмовився надавати ТОВ «РКДЗ» податкову накладну на суму 130000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 21 666,67 грн.).

Як наслідок відмови ТОВ «Дизель Експерт» в наданні податкової накладної на суму 130000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 21666,67 грн.), ТОВ «РКДЗ» відповідно до абз.11 п.201.10 ПК України подало до податкового органу, заяву про відмову продавця надати податкову накладну за формою додатку Д8 до Податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року з супровідним Листом до якого були додані всі необхідні первинні документи.

Приписами абз.11 п.201.10 ПК України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що факт подання податковому органу заяви встановленого зразка про відмову постачальника надати податкову накладну на суму 130000,00 грн. (в.т.ч. ПДВ 21666,67 грн.) з наданням всіх необхідних первинних документів є підставою для включення позивачем суми ПДВ в розмірі 21666,67 грн. до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, імперативними приписами п.201.1 ст. 201 ПК України серед іншого встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації за грудень 2014 року у розмірі 21666,67 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 28.04.2015 року №0008691501 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відтак, за умови відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері податкових правовідносин та наявності належним чином оформленої податкової звітності, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 17.06.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.