Постанова № 47544470, 23.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа № 922/833/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Йосипишин Р.В. (дов. №432 від 02.06.2015 р.)

відповідача - Давидюк О.М. (дов. б/н від 07.04.2015 р.)

3-ої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3252Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", с. Гоптівка, Дергачівський район, Харківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ

про стягнення коштів у розмірі 1 962 082,19 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "СП "Колос" 1 200 000,00 грн. основної заборгованості, 206 400,00 грн. пені, 360 000,00 грн. 30% штрафу, 195 682,19 грн. 24% річних за договором поставки зерна майбутнього врожаю від 29.04.2014 р. за №51-К; судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2015 р. у справі №922/833/15 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду в частині стягнення 206 400,00 грн. пені, 360000,00 грн. 30% штрафу, 195682,19 грн. 24% річних змінити, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати покласти на позивача.

Позивач у відзиві (вх. №10314 від 07.07.2015 р.) проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що право на стягнення позивачем 24% річних гарантоване ст.ст. 536, 693 ЦК України, ст. 231 ГК України, а саме застосування вказаних норм можливе не лише для фінансових установ, але й для будь-яких учасників цивільно-правових відносин. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", в поясненнях, що надійшли до суду 23.07.2015 р. (вх. №11052), зокрема, зазначає, що по договору страхування №220.994015189.0086 повідомлення про настання страхових випадків на адресу ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" до закінчення дії договору (01.11.2014 р.) не заявлялись.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, в клопотанні від 23.07.2015 р. (вх. №11051) просить розглянути справу без її представника.

Колегія суддів розглянула зазначене клопотання та враховуючи, що позицію ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" викладено в письмових поясненнях, а нез'явлення його представника не перешкоджає розгляду справи, дійшла висновку про розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, взявши до уваги пояснення третьої особи, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2014 р. між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та ТОВ "СП "Колос" (постачальник) було укладено договір поставки майбутнього врожаю № 51-К, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах даного договору постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (надалі - товар): найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 1 200,000 (одна тисяча двісті); а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його (т. 1 а.с. 13-22).

Строк дії договору, встановлений п. п. 8.2, 8.6 договору, - з моменту укладення до моменту повного та належного виконання зобов'язань за договором.

Термін поставки, встановлений п. 1.2 договору, - по 01.11.2014 р. включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором. Умови поставки: EХW - Золочівське ХПП, ТОВ, адреса: 62203, вул. Привокзальна, буд 1, смт. Золочів, Харківська обл. (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі покупця, який направлений на адресу для листування постачальнику, який є невід'ємною частиною цього договору (п. п. 1.2.1, 1.3 договору).

Попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладання договору), яка складає 1 000,00 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить 1 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ (п. п. 3.1, 3.1.1 договору).

Покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахування грошової суми передбаченої у п. 4.1.1 цього договору. Постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує їз коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, який є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту оплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

Згідно п. п. 5.4, 5.5 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5 договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5 договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, в т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 договору (передплата), і проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання передплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. Постачальник зобов'язаний укласти із страховою компанією, яка погоджена покупцем, договір комплексного страхування, умовами якого передбачити, що вигодонабувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж по договору комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), на умовах, в порядку та у розмірі передбаченому згідно п. 4.1.1 договору.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 30 % від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору.

На виконання п. 5.5 договору поставки, 29.04.2014 р. між ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ України" та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Колос" було укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 220.994015161.0086 (т. 1 а.с. 23-44).

Відповідно п. п. 6.3. 6.3.1, 6.3.2 договору страхування (з урахуванням додаткової угоди №1 від 27.05.2014 р. - т. 1 а.с. 46) страховий платіж по договору складає 42595,74 грн. Порядок сплати страхового платежу - страхова премія підлягає сплаті на розрахунковий рахунок страховика в повному обсязі не пізніше 31 липня 2014 року. Платником страхового платежу по договору поставки зерна майбутнього врожаю є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На виконання умов договору поставки покупець здійснив передплату у розмірі 1157 404,26 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 86 від 29.05.2014 р. на суму 1 157 404,26 грн. (т. 1 а.с. 47).

На виконання п. 5.5 договору поставки, покупцем перераховано ПрАТ "СК "ПЗУ України" страховий платіж у розмірі 42595,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 29.05.2014 р. на суму 42 595,74 грн. (т. 1 а.с. 48).

Загальна сума коштів перерахована покупцем становила 1 200 000 грн.

Постачальник свої зобов'язання за договором не виконав, товар ані в строк по 01.11.2014 р, ані в подальшому не поставив.

У зв'язку з порушенням постачальником умов договору 27.01.2015 р. покупець звернувся до нього з листом-вимогою № 130-2-12/397 від 26.01.2015 р., в якому, на підставі п. п. 5.4 та 6.3 договору поставки та ст. 693 ЦК України, вимагав від постачальника протягом 3 банківських днів перерахувати на поточний рахунок покупця суму попередньої оплати у розмірі 1 200 000,00 грн., штрафу у розмірі 360 000,00 грн., пеню у розмірі 204 000,00 грн. та проценти у розмірі 190 947,95 грн. (т. 1 а.с. 49-50).

Постачальник вказані вимоги проігнорував, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "СП "Колос" 1 200 000,00 грн. основної заборгованості, 206 400,00 грн. пені, 360 000,00 грн. 30% штрафу, 195 682,19 грн. 24% річних.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, визнав їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, позивач на виконання умов договору попередню оплату здійснив, проте, відповідач товар не поставив.

Господарський суд вірно встановив, що сума заборгованості за договором поставки № 51-К від 29.04.2014 р. складає 1 200 000,00 грн. Факт наявності вказаної заборгованості не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів виконання умов договору щодо поставки товару, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення постачальником зобов'язання за договором поставки № 51-К від 29.05.2014 р. та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 200 000,00 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 206 400,00 грн. пені за період з 02.11.2014 р. по 26.01.2015 р. та 360 000,00 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ані у встановлений термін - по 01.11.2014 р. включно, ані в подальшому поставка товару не відбулась.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 6.3 договору сторони погодили відповідальність постачальника у вигляді пені у розмірі 0,2 % від суми, визначеної у п. 3.1.1 договору (попередньої оплати у розмірі 1 200 000 грн.), а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, крім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки пені та штрафу, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства, умовам договору та задовольнив позов в частині стягнення суми пені в розмірі 206 400,00 грн. та штрафу в розмірі 360 000,00 грн.

Щодо задоволення позову в частині стягнення 195 682,19 грн. 24% річних колегія суддів зазначає про таке.

Згідно частини 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Зі змісту договору поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29.04.2014 р. вбачається, що п. 5.4 договору сторони узгодили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або у повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Даним пунктом сторони також погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

З огляду на наведене, беручи до уваги наявність направлення покупцем та отримання постачальником листа-вимоги (№130-2-12/397 від 26.01.2015 р.), дослідивши наданий позивачем розрахунок 24 % річних, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його відповідність вимогам чинного законодавства та задовольнив позов в частині стягнення суми 24 % річних в розмірі 195 682,19 грн.

Колегія суддів вважає посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність стягнення з нього штрафу, пені та відсотків безпідставними, необґрунтованими, спростованими як умовами договору поставки, так і вимогами чинного законодавства, зводяться до довільного тлумачення норм права та є такими, що направлені на свідоме ухилення контрагента від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 р. у справі №922/833/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 р. у справі №922/833/15 залишити без змін.

Повна постанова підписана 28.07.2015 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Пелипенко Н.М.