Постанова № 47544436, 23.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа № 917/163/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Лисенко А.Ф. (довіреність б/н від 27.05.15),

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2730 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.15 у справі № 917/163/15

за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області, м.Лубни,

до Лубенського комунального підприємства фірма "Житло", м.Лубни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лубенська міська рада, м.Лубни,

про викладення пунктів договору в редакції позивача

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.04.15 (суддя Безрук Т.М.) відмовлено КП "Лубни-водоканал" у позові про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору №168 від 01.01.15, викладення п.13.1 договору в редакції позивача.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

26.05.15 позивачем надано до суду заяву (вх.№8326) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідачем 29.05.15 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ЛКПФ "Житло", посилаючись на безпідставність вимог апелянта, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

07.07.15 позивач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких посилається зокрема на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не надано оцінку приписам, що містяться у Правилах приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації міста Лубни Полтавської області, затверджених рішенням виконкому Лубенської міської ради від 20.11.13 №293.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.15 розгляд справи відкладено на 23.07.15.

17.07.15 до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання третьої особи, Лубенської міської ради (вх.№10750), про розгляд справи на розсуд суду без участі представника міської ради. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню і що справу можливо розглянути за відсутності представника Лубенської міської ради.

20.07.15 судом отримано клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№10833), мотивоване тим, що єдиний юрист підприємства, Крамаренко В.В., перебуває у відпустці згідно з наказом №88-к від 07.07.15 (копію якого додано позивачем до клопотання) з 13.07.15 по 12.08.15, а залучення фахівців із сторонніх організацій ускладнено, оскільки предмет спору є вузькоспеціалізованими відносинами, крім того, для представлення інтересів позивача залучена особа має ознайомитися з матеріалами даної справи, які знаходяться в суді, що територіально віддалений від місцезнаходження позивача.

Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів зазначає, що наведені заявником аргументи не є переконливими, оскільки позивачем ні в даному клопотанні, ні у додаткових поясненнях до апеляційної скарги не обґрунтовано підстав, з яких його представник, Крамаренко В.В., не з'явився у перше судове засідання в даній справі 07.07.15 - хоча на той момент він не перебував у відпустці і КП "Лубни-водоканал" було належним чином повідомлено про час та місце зазначеного судового засідання.

Колегія суддів також враховує, що дана справа розглядалася Харківським апеляційним господарським судом понад 2 місяці (з дотриманням встановлених ч.1 ст.102 ГПК України строків - враховуючи, що розпорядженням секретаря другої судової палати від 07.07.15 склад колегії суддів було змінено, у зв'язку з чим перебіг строку вирішення спору розпочався спочатку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз.4 п.3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"), тобто сторони мали достатньо часу для реалізації свої процесуальних прав, передбачених ст.22 ГПК України, у тому числі - і щодо надання суду письмових пояснень та доказів.

Однак позивачем за весь час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів. Також КП "Лубни-водоканал" не пояснено суду причин невиконання ним вимог ухвали суду від 07.07.15 щодо належного обґрунтування заявлених вимог (зокрема, стосовно визначення позивачем площі земельної ділянки відповідача 0,132 га).

Крім того, заявником клопотання не наведено жодних обставин, які б об'єктивно не давали змоги направити іншу уповноважену особу для ознайомлення з матеріалами справи у Харківському апеляційному господарському суді та для представлення інтересів позивача. Відстань між містами Лубни та Харків, на думку колегії суддів, такою обставиною не є. У клопотанні КП "Лубни-водоканал" також не пояснено причин

Колегія суддів також зазначає, що явка представників сторін в ході розгляду справи не визнавалася обов'язковою, а також - що заявником клопотання не доведено неможливості перенесення відпустки представника позивача на інший час, враховуючи, що на момент видання наказу №88-к від 07.07.15 про надання відпустки юристу підприємства, Крамаренку В.В., КП "Лубни-водоканал" було відомо про судовий розгляд даної справи та про строки її апеляційного перегляду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає і що розгляд апеляційної скарги КП "Лубни-водоканал" може бути закінчено за відсутності представника позивача, враховуючи також, що у вищевказаному клопотанні позивач просив у випадку відмови у його задоволенні розглядати справу за наявними документами без участі представника позивача.

23.07.15 представником відповідача на виконання вимог ухвали від 07.07.15 надано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких зокрема зазначено, що ЛКПФ "Житло" заперечує проти залучення до участі у справі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки зазначена особа не має юридичного інтересу у даній справі та прийняття судом рішення стосовно предмету спору, на думку відповідача, не вплине на її права та обов'язки.

Присутній в судовому засіданні 23.07.15 представник відповідача підтримав висловлену ним письмово правову позицію.

Розглянувши заяву позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з п.7 ст.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.14 N 715/2014, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань установлює тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

25.12.14 НКРЕКП було прийнято Постанову N 930 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області". Вказана постанова набрала чинності з 01.02.15.

За твердженням КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, судове рішення в даній справі прямо впливає на подальші взаємовідносини між позивачем та НКРЕКП - оскільки включення до договору з відповідачем запропонованих позивачем умов або ж висновок суду про відсутність правових підстав стягувати додаткову плату за відведення дощових та талих вод створить ситуацію, коли НКРЕКП передбачила таке право позивача під час встановлення тарифів та включила планові обсяги водовідведення дощових і талих вод в загальному обсязі реалізації послуг, що, на думку позивача, створить суттєві складнощі в подальшому виконанні ліцензійних умов, призведе до масової відмови споживачів від оплати додаткових обсягів водовідведення (дощові та талі води) тощо.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що правовідносини позивача з НКРЕКП регулюються вищенаведеними нормативними актами, які набрали чинності станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та його апеляційного перегляду. Тому судове рішення, що стосується договірних відносин між позивачем та відповідачем (а не розміру та порядку формування тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення), не вплине на права та обов'язки НКРЕКП щодо позивача.

Щодо тверджень позивача про масову відмову споживачів від оплати додаткових обсягів водовідведення у разі відмові в позові - колегія суддів вважає їх такими, що ґрунтуються на припущеннях і не стосуються правовідносин між КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, Лубенським КП фірма "Житло" та НКРЕКП.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - має бути відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши присутнього у судових засіданнях представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, здійснює діяльність з надання послуг з водопостачання та водовідведення (а.с.19-27).

Відповідач, Лубенське КП фірма "Житло", є балансоутримувачем приміщення по вул. Радянській, 99, що приєднане до систем водопостачання і водовідведення (а.с.74).

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір № 168 від 01.01.15 про надання послуг з водопостачання та водовідведення з додатками № 1, №2, № 3, № 4 (далі - Договір); (а.с. 12-15).

Відповідач договір підписав з зауваженнями, додатки № 1, № 2, № 3 підписав без зауважень, додаток № 4 не підписав.

Спір у сторін виник стосовно редакції п. 13.1 Договору та додатку № 4 до нього.

Позивач в договорі пункт 13.1. виклав у наступній редакції:

"13.1 Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

- за кількістю води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо);

- відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих Стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору".

В додатку № 4 до договору зазначено, що обсяги водовідведення на скид дощових стічних вод у систему каналізації м. Лубни розрахункові, згідно з площею земельної ділянки абонента за видом поверхні; за результатом обстеження встановлена загальна площа 0,132 га.

Відповідач в запереченнях № 01-03/02 від 14.01.2015р. запропонував викласти п. 13.1 Договору в наступні редакції: "п.13.1 Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за кількістю Води питної, що надходить із системи централізованого питного водопостачання згідно показів лічильників холодної води". Додаток № 4 відповідач запропонував скасувати (а.с.11).

Не погодившись з запереченнями відповідача позивач звернувся до господарського суду з даним позовом для врегулювання вказаних розбіжностей.

Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи, нормами чинного законодавства та не заперечується учасниками процесу в ході апеляційного провадження, укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення є обов`язковим для сторін в силу закону (ст. ст.67, 179 ГК України, ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання. Статтею 20 цього ж Закону розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення віднесено до істотних умов договору про надання послуг з питного водопостачання.

Згідно з ч.3 ст.19 Закону, порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.08 № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Правила № 190 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил № 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил № 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Тобто позивач у Договорі може передбачити перелік методів визначення кількості стічних вод лише в межах визначених підпунктами 1 - 5 пункту 5.29 Правил № 190.

На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що способи визначення кількості стічних вод, запропоновані позивачем у спірному Договорі, не відповідають вищевказаним вимогам - враховуючи також, що п.4.10. Правил №190 не може застосовуватися у відносинах між сторонами, оскільки він знаходиться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення", який регулює питання, пов'язані з приєднанням споживачів (замовників) до систем централізованого водопостачання та водовідведення, тоді як питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків, регулюються розділом V Правил №190, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення".

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29.04.14 у справі № 3-13гс14 (справа № 905/1078/13-г). В даній постанові Верховний Суд України погодився з висновками Вищого господарського суду України, яким у постанові від 02.10.13 у справі № 905/1078/13-г було зазначено про безпідставність застосування позивачем п.п.4.10.- 4.13. Правил №190 при встановленні у проекті договору порядку розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод. Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, з урахуванням приписів ст.111-28 ГПК України, прийнято до уваги вищевказані висновки Верховного Суду України в аналогічній справі за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" про викладення певних пунктів договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення в редакції позивача.

Позивач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що запропонована редакція п.13.1 договору в повному обсязі відповідає вимогам законодавства, оскільки конкретизує умови виконання пп.5 п.5.29 Правил №190. Однак суд апеляційної інстанції вважає, що із даним твердженням не можна погодитися, оскільки визначення обсягів дощових, талих, стічних вод виходячи з площі займаної споживачем території (п.4.10 Правил №190) не є конкретизацією такого методу як замірювання кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення, в порядку пп.5 п.5.29 Правил №190, а є принципово іншим методом, не зазначеним у вищенаведеному вичерпному переліку, що міститься у 5.29 Правил № 190.

Посилання позивача на практику Вищого господарського суду у справах №916/3565/13, №910/11980/13 тощо колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки у наведених позивачем справах предметом позовних вимог є стягнення з відповідачів заборгованості за вже укладеними, чинними договорами постачання питної води та приймання стічних вод (які містять погоджені сторонами норми щодо визначення кількості стічних вод), а не врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні таких договорів.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач також посилається на те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору керувався лише Правилами №190, не зваживши при цьому, що Наказом Держбуду України від 19.02.02 №37 встановлено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, у відповідності до яких рішенням виконкому Лубенської міської ради від 20.11.13 №293 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації міста Лубни Полтавської області (далі - Місцеві правила), пунктом 2.1.7 яких передбачено право КП "Лубни-водоканал" стягувати плату з абонентів за додаткову кількість стічних вод, які потрапляють в міську каналізацію в період дощів, із визначенням розрахункових об'ємів стічних вод відповідно до території, яку займає підприємство.

Стосовно вказаних посилань колегія суддів зазначає, що, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом надавалася оцінка насамперед правомірності включення до договору норми щодо визначення обсягів стічних вод в порядку п.4.10 Правил №190, на які міститься посилання у п.13.1 запропонованого позивачем проекту договору, тоді як посилання на Місцеві правила у даному проекті відсутні.

Окрім того, апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції приписів п.6 Місцевих правил, тоді як в ході розгляду справи позивачем було надано суду першої інстанції лише два аркуші Місцевих правил - титульний та аркуш №6, який містить пункти з 1.16 по 2.1.8 Місцевих правил (а.с.64, 65), без оформлення вказаного доказу як витягу - всупереч вимогам ст.33, а також ст.36 ГПК України, частиною 2 якої встановлено, що якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому суду апеляційної інстанції позивачем також не було надано копії Місцевих правил (або витягу з них), натомість у додаткових поясненнях до апеляційної скарги КП "Лубни-водоканал" наводить окремі положення Місцевих правил.

Так, за твердженням позивача, пунктом 6.4.3 Місцевих правил встановлено, що для укладення договору про приймання стічних вод підприємства, приєднані до системи каналізації, не менше ніж за місяць до початку скиду стічних вод або закінчення терміну попереднього договору подають КП "Лубни-водоканал" низку документів, у тому числі - відомості про займану загальну площу (у га), зокрема, дахів, газонів, асфальтових мостових, грунтових поверхонь і гравієвих покриттів.

Тобто, як вбачається зі змісту пояснень самого позивача, для застосування п.2.1.7 Місцевих правил щодо розрахунку кількості стічних вод відповідно до території, що займає підприємство, сторонами договору має бути визначено як загальну площу зазначеної території, так і її диференціацію за видами поверхонь, при цьому відповідні відомості має надати до КП "Лубни-водоканал" кожен споживач перед укладенням договору.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було дотримано вимоги п.6 Місцевих правил, а саме - що перед підготовкою проекту договору №168 від 01.01.15 КП "Лубни-водоканал" вжито заходів з метою отримання від Лубенського КП фірми "Житло" відомостей про займану ним площу. Позивачем також не надано доказів ухилення відповідача від подання таких відомостей.

Натомість позивачем в односторонньому порядку в додатку №4 до проекту договору (а.с.15, зворотній бік) визначено площу земельної ділянки, яку займає Лубенське КП фірма "Житло", у розмірі 0,132 га без визначення балансу даної площі за видом поверхні (тоді як для розрахунку, що міститься у п.4.10. Правил №190, на який посилається позивач, має значення такий показник як вид поверхні).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 26.03.15 позивачеві було запропоновано надати докази щодо визначеної площі в додатку №4 до договору, однак вимоги вказаної ухвали суду ним виконано не було. Тобто розрахунок площі водостоку позивачем фактично не було здійснено, отже посилання КП "Лубни-водоканал" в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд не надав оцінки розрахунку позивача, колегія суддів вважає безпідставними.

В ході апеляційного провадження КП "Лубни-водоканал" також не обґрунтовано, на підставі яких вихідних даних ним визначено розмір вищевказаної земельної ділянки. Апелянтом лише зазначено (із посиланням на погоджений обома сторонами додаток №1 до проекту договору), що між позивачем і відповідачем не існувало спору щодо зон відповідальності, точок передачі послуг з визначенням зон відповідальності відповідача. Колегія суддів зазначає, що додатком №1 до договору (а.с.14) дійсно визначено точки розподілу надання послуг та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж. Однак із вказаного додатку не вбачається ні визначення загальної площі займаної відповідачем території (яка, за твердженням позивача, складає 0,132 га), ні диференціації видів поверхні - отже він не є належним і допустимим доказом у розумінні ст.34 ГПК України. А тому посилання апелянта на те, що у відповідача у будь-якому випадку є колодязь, куди можуть потрапляти стічні води, в тому числі, дощові та талі, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки запропонований позивачем для включення до договору спосіб визначення обсягу цих стічних вод фактично ґрунтується на припущеннях стосовно визначення території, з якої надходять стічні води.

За таких обставин посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд не звернув уваги на складений та визнаний відповідачем додаток №1 до договору та на вимоги додатку №3 до Правил №190 щодо здійснення розрахунків не тільки в залежності від земельних ділянок, але і від площ покрівель споживача - колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки, як уже зазначалося, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції відповідних розрахунків (у тому числі, і щодо площ покрівель споживача).

Натомість відповідачем на підтвердження заперечень проти визначеного позивачем розміру земельної ділянки надано суду першої інстанції довідку Управління Держземагенства у Лубенському районі № 19-1602-0.6-703/2-15 від 20.02.15 року про те, що станом на 31.12.12 року згідно з реєстром других примірників державних актів на право приватної власності на землю та договорів оренди, книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування договорів оренди земельні ділянки по м. Лубни та Лубенському району за Лубенським комунальним підприємством фірмою "Житло" не зареєстровані і що з 01.01.13 Управління Держземагенства у Лубенському районі реєстрацію права власності або користування земельними ділянками не здійснює.

Відсутність у відповідача зареєстрованих прав на нерухоме майно також підтверджено інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.03.15 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданим Реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції 25.03.15 (а.с.52-54).

Згідно з довідкою від 27.03.15 № 01-03/24 (а.с.75), в будівлі гуртожитку по вул. Радянській, 99 відповідач займає адміністративні приміщення загальною площею 74,9 кв. м.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що законодавець не ставить договірні відносини між сторонами в даній справі у залежність від наявності чи відсутності земельної ділянки у споживача комунальних послуг, відповідач як споживач послуг з водовідведення повинен дотримуватися обов'язків, встановлених договором в межах розподілу зон відповідальності.

Разом з тим, як уже зазначалося, незважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій, у відповідності з приписами ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства - позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів того, що площа земельної ділянки, яка, на думку позивача, входить до зони відповідальності Лубенського КП фірми "Житло", становить саме 0,132 га., а також не надано жодних доказів стосовно видів поверхонь, з яких складається вказана площа.

Твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом допущено посилання на нечинний нормативно-правових акт, яким є рішення виконкому Лубенської міської ради від 11.11.14 №271 "Про зупинення дії п.п.2.1.7 п.2.1 "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальній системі каналізації міста Лубни Полтавської області", також не знайшло підтвердження в ході апеляційного провадження, оскільки, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не обґрунтовує своїх висновків положеннями вищевказаного нормативного акту, що втратив чинність.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні також надано належну оцінку методу визначення об'єму стічних вод, запропонованому відповідачем (а.с.11) та зроблено висновок про те, що він також не відповідає положенням чинних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, а тому не може бути прийнятий. Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом спору в даній справі є не зобов'язання відповідача узгодити умови договору, а викладення спірних пунктів договору в редакції позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги КП "Лубни-водоканал" задоволенню не підлягають.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.15 у справі №917/163/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.07.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.