Постанова № 47544347, 23.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа№ 927/1253/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - 1 Кривльов В.В.

від відповідача - 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 (суддя Лавриненко Л.М. )

за заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс»

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2014 у справі № 6927/1253/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТ-Україна»

про зобов`язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «СК «Грандвіс» звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 в задоволені заяви було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, заявник звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що ухвалу прийнято з порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 року, розглянути заяву та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.07.2015 було прийнято апеляційну скаргу, до провадження та призначено до розгляду на 23.07.2015.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача - 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ухвала суду є обґрунтованою та правомірною, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

В судове засідання з`явився представник відповідача - 1 та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники інших сторін в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача - 1, дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи визначені нормами чинного господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зважаючи, на те, що предметом розгляду є не сам спір по суті, а можливість перегляду рішення місцевого суду, яким були встановлені певні факти, за нововиявленими обставинами, на наявність яких заявником по справі були надані усі докази, а відповідачами по справі докази на їх спростування, які визначаються судом як достатні для вирішення спірного питання, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності нез`явившихся представників сторін.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2014 по справі № 927/1253/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Грандвіс" до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" про зобов'язання виконати умови, передбачені п.5.5. договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013 та звернути стягнення на предмет застави-майнове право на депозит в сумі 292541,69 грн. в рахунок виконання простроченого зобов'язання за кредитним договором №12К-60С від 30.09.2013 та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна" про стягнення 279002,97 грн., з яких поточна заборгованість за кредитом в сумі 258125,03 грн., прострочена заборгованість за кредитом в сумі 17208,33грн., поточна заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 1766,72 грн., прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 1902,89 грн., у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 припинено апеляційне провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, порушене за апеляційною скаргою Резніка Р.Н. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2014.

В червні 2015 позивач по справі звернувся із заявою до Господарського суду Чернігівської області про перегляд рішення суду від 24.09.2014 за нововиявленими обставинами, мотивуючи її тим, що 08.06.2015 йому стало відомо про підписання до кредитного договору додаткової угоди № 1, зміст якої суттєво впливає на вирішення спору по даній справі.

Частиною 1 ст. 112 ГПК України передбачено, що Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Оскільки однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст.112 Господарського процесуального кодексу України, є істотність цих обставин для вирішення спору, тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.

Відповідно до п.п.2,5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Відтак, за своєю природою нововиявлені обставини є такими, що не були і не могли бути відомі заявникові на час прийняття спірного судового рішення.

Як на нововиявлену обставину, що має істотне значення для справи і не могла бути відома на час винесення рішення, заявник (позивач) вказує на приховання відповідачем-1 від суду факту укладення між банком та відповідачем-2 додаткової угоди №1 від 25.04.2014 до кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013, яка передбачає порядок здійснення банком (відповідачем-1) відповідного обов"язку щодо зобов"язання звернути стягнення на предмет застави - майнове право на депозит в сумі 292541,69 грн. в рахунок виконання простроченного зобов"язання за кредитним договором №12К-60С від 30.09.2013 року та не виконання даного обов"язку.

Вказані обставини про обов"язок, а не право банку звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов"язань шляхом першочергового списання грошових коштів з депозитного рахунку ПрАТ СК "Грандвіс" стали відомі позивачу з моменту отримання 08.06.2015 ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 по справі №927/1253/14.

Проте колегія суддів не погоджується із такою позицію та обґрунтуванням заявника, та вважає, що Господарський суд Чернігівської області правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ «СК»Грандвіс», зважаючи на наступне.

30.09.2013 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" та ТОВ "ТД-Україна" укладений кредитний договір №12К-60С.

Правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі договору банківського вкладу "Страховий" № 123Д-60Ю від 30.09.2013 та договору застави майнових прав на депозитний вклад № 123-60С/2 від 30.09.2013.

30.09.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2

Як вбачається із наявних матеріалів справи, господарським судом при розгляді позовних вимог ПАТ «СК «Грандвіс» досліджувалися правовідносини сторін за кредитним договором № 12К-60С від 30.09.2013, сторонами якого є відповідач - 1 та відповідач - 2.

Додаткова угода № 1 від 25.04.2014 до кредитного договору, на яку посилається заявник як на нововиявлену обставину також укладалась між відповідачем - 1 та відповідачем - 2, підписувалась їх представниками та скріплювалась відповідними печатками товариств.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень представника відповідача - 2, вбачається, що він підтримував позовні вимоги позивача та підтримує його заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, проте в своїх поясненнях, наданих суду першої інстанції при розгляді позовної заяви жодним чином не зазначав про підписання між ним та банком додаткової угоди № 1 від 25.04.2014, про наявність якої йому, як стороні договору, було відомо саме з моменту її підписання, що в свою чергу може говорити або про не укладання такої угоди або про навмисне приховування цього факту стороною по справі.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії додаткових угод до договору, укладених між позивачем і відповідачем, а саме: 05.05.2014 було укладено додаткову угоду № 11 договору банківського вкладу "Страховий" № 123Д-60Ю від 30.09.2013 та до додаткову угоду № 7 до договору застави майнових прав на депозитний вклад № 123-60С/2 від 30.09.2013, тобто після підписання додаткової угоди №1 від 25.04.2014 до кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013 року, що свідчить про те, що позивач не був позбавлений права ознайомитись з нею, та бути обізнаним про її існування.

Таким чином, додаткова угода №1 від 25.04.2014 до кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013, не є нововиявленою обставиною, оскільки вона існувала на час винесення рішення судом першої інстанції, була відома, як стороні договору, відповідачу - 1, що виступає на захисті прав та інтересів позивача в даному конкретному судовому процесі, а отже могла бути відома і позивачу.

Отже, місцевий суд правомірно дійшов висновку про неприйняття поданої додаткової угоди № 1 до кредитного договору як нововиявленого факту.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, додаткова угода № 1 від 25.04.2014 до кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013 року, не спростовує факти, покладені в основу рішення по даній справі, а також умови вказаної додаткової угоди не є істотними в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Фактично в основу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявником покладено нову суб"єктивну оцінку вже досліджених обставин по справі.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №29/441-09.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014 № 305 "Про віднесення ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014 було прийнято рішення №37 про запровадження в ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" в період з 26.05.2014 по 26.09.2014 тимчасової адміністрації. Постановою правління Національного банку України від 24.09.2014 № 598 прийнято рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕНКОМБАНК" з 26.09.2014 Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014р. № 101 про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як встановлено судом, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу "Страховий" № 123Д-60Ю від 30.09.2013, кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013, договору застави майнових прав на депозитний вклад № 123-60С/2 від 30.09.2013 та додаткових угод до них, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені ч. 5 ст. 36 та ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється в тому числі задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач-1 боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача -1 із заявою про списання коштів в межах поточної заборгованості відповідача-2 за кредитним договором, і виконання зазначеної операції банком у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації банку обмежується положеннями ч. 5 ст. 36 та ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Грандвіс" до відповідача-1: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" щодо повернення вкладу в будь-який спосіб (чи то перерахування на рахунок в іншому банку, чи зарахування в рахунок кредитної заборгованості), зокрема, про зобов'язання виконати умови, передбачені п.5.5. договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р. та звернути стягнення на предмет застави - майнове право на депозит в сумі 292541,69 грн. в рахунок виконання простроченого зобов'язання за кредитним договором № 12К-60С від 30.09.2013, відносяться до кредиторських вимог та не могли бути задоволені під час тимчасової адміністрації та відповідно не можуть бути задоволені і під час ліквідації банку.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 24.10.2011 № 3-112гс11, від 25.03.2015 № 910/9232/14 та від 22.04.2015 № 910/9234/14.

Стосовно посилання представника відповідача - 1 на те, що додаткова угода № 1 від 25.04.2014 не може бути доказом у розгляді спору між сторонами та не повинна прийматися судом до уваги, оскільки вона укладена не уповноваженою особою банку та з її тексту невідомо до якого саме кредитного договору ця додаткова угода укладалась, колегією суддів вони не приймаються до уваги, оскільки в додаткові угоді №1 від 25.04.2014 року зазначено, що вона укладена до кредитного договору № 12К-60С, доказів наявності між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "ДТ -Україна" інших кредитних договорів, банк суду не надав.

Дана додаткова угода у встановленому законом порядку недійсною, неукладеною не визнавалась.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що банк звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами, стосовно перевищення його працівниками наданих їм повноважень по укладанню та підписанню договорів та додаткових угод до них чи наявність факту фальсифікації щодо додаткової угоди № 1 від 25.04.2014.

У відповідності до ч.5 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Таким чином, в залежності від встановлення судом наявності нововиявлених обставин, суд наділений процесуальним правом перегляду судового рішення та з"ясування і оцінки доказів покладених в підставу заявленого позову.

При розгляді заяви позивача про перегляд рішення господарського суду Чернігівської області від 24.09.2014 у справі № 927/1253/14 за нововиявленими обставинами, Господарський суд Чернігівської області правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність нововиявлених обставин для перегляду вказаного рішення, а тому відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України та п п. 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", рішення господарського суду Чернігівської області від 24.09.2014 у справі № 927/1253/14 суд законно залишив без змін.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дане питання вирішено всебічно та повно, ухвала винесена з дотриманням норм процесуального права є законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 у справі № 927/1253/14- без змін.

Матеріали справи № 927/1253/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов