Ухвала суду № 47544328, 08.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

про виправлення описки

"08" липня 2015 р. Справа №927/265/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О.

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015

у справі №927/265/15 (суддя Пукшин Л.Г. )

за позовом Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності

до Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" в особі відділення № 9 філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Київським апеляційним господарським судом була винесена постанова від 08.07.2015. У вступній та резолютивній частини та в повному тексті вищезазначеної постанови допущено технічну описку.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 89, 99 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Виправити описку, допущену у вступній та резолютивній частини та в повному тексті постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №927/265/15.

2. У вступній, мотивувальній, описовій та резолютивній частинах постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №927/265/15 читати:

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О.

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015

у справі №927/265/15 (суддя Пукшин Л.Г. )

за позовом Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності

до Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" в особі відділення № 9 філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності до Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" в особі відділення № 9 філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі №927/265/15 позовні вимоги Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності задоволено повністю.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" виконати платіжні доручення Бахмацької виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про перерахування коштів від 29.01.2015 №24 на суму 65,85 грн; від 30.01.2015 № 29 на суму 1083,89 грн; від 30.01.2015 №30 на суму 242,39 грн; від 30.01.2015 № 43 на суму 420,61 грн; від 02.02.2015 № 44 на суму 657,36 грн.; від 02.02.2015 № 45 на суму 235,91 грн.; від 02.02.2015 № 46 на суму 656,38 грн; від 02.02.2015 № 47 на суму 32,10 грн.; від 02.02.2015 № 48 на суму 24,07 грн; від 03.02.2015 № 49 на суму 19 431,50 грн; від 03.02.2015 № 50 на суму 39,94 грн; від 02.02.2015 № 181496691 на суму 133,25 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів КропивноїЛ.В. та Чорної Л.В. прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 10.06.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 розгляд справи відкладено до 24.06.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 розгляд справи відкладено до 08.07.2015.

В судове засідання 08.07.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники позивача та відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

26 жовтня 2011 року між Бахмацькою міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (надалі - клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" в особі начальника відділення № 9 філії ПАТ КБ "Надра" (надалі - банк, відповідач) було укладено Договір банківського рахунка №9/2011/9708/2560 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривні для господарської діяльності, транзитний накопичувальний рахунок та рахунок зворотнього фінансування для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перераховування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюється після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з п. 2.1.1. договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право на безперешкодне розпоряджатися цими коштами

У п. 2.2.1 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно з п.8.1 договору цей договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що у період з 29.01.2015 по 03.02.2015 р. клієнтом було надано банку для виконання платіжні доручення на загальну суму 23023,25 грн, а саме:

від 29.01.2015 №24 на суму 65,85 грн;

від 30.01.2015 № 29 на суму 1 083,89 грн;

від 30.01.2015 №30 на суму 242,39 грн;

від 30.01.2015 № 43 на суму 420,61 грн;

від 02.02.2015 № 44 на суму 657,36 грн.;

від 02.02.2015 № 45 на суму 235,91 грн.;

від 02.02.2015 № 46 на суму 656,38 грн;

від 02.02.2015 № 47 на суму 32,10 грн.;

від 02.02.2015 № 48 на суму 24,07 грн;

від 03.02.2015 № 49 на суму 19 431,50 грн;

від 03.02.2015 № 50 на суму 39,94 грн;

від 02.02.2015 № 181496691 на суму 133,25 грн.

Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, на думку позивача, договірних зобов'язань щодо вчасності виконання платіжних доручень клієнта.

Так, спір між сторонами стосується виконання Договору банківського рахунку віл 26.10.2011 №9/2011/9708/2560, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та Бахмацькою міжрайонного виконавчою дирекцією Чернігівського обласного фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (надалі - Договір банківського рахунку), а саме невиконання Банком платіжних доручень, поданих позивачем у січні-лютому 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

В свою чергу, на виконання постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. При ньому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 85 від 23 квітня 2015 р. продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «НАДРА» до 05 червня 2015 р. включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб)» цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі -Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Зазначений закон є спеціальним нормативним актом, який підлягає обов'язковому застосуванню у даних правовідносинах. Всі інші акти законодавства України можуть застосовуватись до правовідносин сторін лише в тій частині, що не суперечить вказаному Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 1, 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду га вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з пунктом 1 частини 5 етапі 36 вищезазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (пункт 1 частини 6 вказаної статті).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таке ж визначення міститься у пункті 2.1 статті 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських плагіжпих інструментів.

Отже, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер.

ІІри цьому, майнова вимога позивача з розпорядження належними йому коштами відносяться саме до вимог інших кредиторів, на які розповсюджуються обмеження, встановлені н. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Задоволення таких вимог здійснюється виключно у порядку, строки та у черговості, встановленій Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже суд порушив норми матеріального права, а саме не застосував положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом, який підлягає обов'язковому застосуванню у спірних правовідносинах, внаслідок чого припустився помилкового незаконного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім зазначеного, відповідно до п.З ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду, має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Відповідно до пункту 1.25 глави І розділу 111 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію: не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтами якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

Таким чином, платіжні документи, які суд зобов'язав виконати відповідача, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення були повернуті позивачу, що унеможливлює його фактичне виконання взагалі.

Відповідно до п.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2014 №22, банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Таким чином законодавець обмежив строк виконання платіжного доручення 30 днями з дати. наступної від його дня його виписки.

Отже в силу приписів п.З.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, виконання будь-яких платіжних доручень після спливу тридцяти денного строку їх виписки суперечить закону та являється протиправним.

В оскаржуваному рішенні господарського суду міста Києва зазначається, позивач, уклавши договір банківського рахунку, виступає як клієнт банку. У зв'язку з чим, отримавши доручення клієнта, у банка виникає зобов'язання немайнового характеру, а саме щодо здійснення дій, спрямованих на переказ грошових коштів з рахунку чи на рахунок позивача, відкритий у банку відповідача.

Однак вказаний висновок оскаржуваного рішення суперечить висновку Верховного Суду України у Постанові від 25.03.2015 у справі №910/9232/14, відповідно до якої вимога особи про перерахування коштів, що знаходяться на її рахунку в банківській установі, в якій запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється виключно в рамках процедури ліквідації банку.

На підставі положень ЦК України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «;11ро банки і банківську діяльність» судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку. Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку від 18 лютого 2013 року, у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції чинній на час виникнення спору. Обґрунтовуючи свої висновки посиланням на те, що у відносинах із договору банківського рахунку клієнт не є грошовим кредитором банку, Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що таке визначення поняття кредитора встановлено ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія якого, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на банки, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду па викладене постанова Вищого господарського суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 910/9232/14 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а справа - нетравленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.»

В свою чергу, в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015, що зміст якої був наведений відповідачем в судовому засіданні 08.04.2015, зазначаються наступні висновки, які мали бути враховані судом першої інстанції при вирішенні даної справи.

Зокрема, у вказаній постанові Верховного Суду України вказується, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які склалися між сторонами, носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб); під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, Верховний Суд України прийшов до висновку, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які склалися між сторонами, носять майново-грошовий характер, відповідно позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, зазначений висновок Верховного Суду України має враховуватися, не залежно від періоду пред'явлення платіжних доручень.

Відповідно до ст. 111 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НікТрансІмперіал" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 скасувати.

3. Матеріали №927/265/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

3. Дана ухвала є невід'ємною частиною постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №927/265/15.

4. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна