Рішення № 47544079, 27.07.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа № 926/901/15 За позовом комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок"

до фізичної особи-підприємця Бондаревої (Балан) Галини Степанівни

про стягнення заборгованості в сумі 4177,93 грн.

Суддя М.О. Гурин

Представники:

від позивача - Сарафінчан І.Ф., представник за довіреністю від 13.01.2015р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: комунальне підприємство "Міський торговельний комплекс "Калиновський ринок" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця Бондаревої (Балан) Галини Степанівни про стягнення заборгованості в сумі 4177,93грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 01.01.2009р. між сторонами було укладено Угоду про надання в користування торговельного місця №1116(к), згідно якої позивач передав відповідачу в платне користування торговельне місце №92 (кіоск) площею 4,0 кв.м., яке розміщене на території торгового сектору №1 для здійснення продажу промислових товарів на строк до 31.12.2018р., а відповідач у свою чергу, прийняв дане торгове місці та зобов'язався щомісячно сплачувати ринковий збір та плату за надання послуги по утриманню торговельного місця в належному стані відповідно до прейскуранта місцевих зборів та тарифів, затвердженого в установленому порядку. Далі позивач зазначає що, 28.08.2009р. сторонами було укладено додаток до Угоди №1116(к) від 01.01.2009р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування торговельне місце №92 (типовий закритий прилавок) площею 6,0 кв.м., з яких 4,0 кв.м.- основна площа, а 2,0 кв.м.- додаткова площа. Пунктами 2.1, 2.3 Угоди визначено, що сплата ринкового збору та плата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно, але не пізніше 15 числа поточного місяця, в готівковій формі в касу позивача або через банк. Однак, відповідач умови укладеної між сторонами угоди виконав не належним чином, а саме не проводив оплату належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 4177,93 грн. У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4177,93 грн., з яких 3421,00 грн. сума основного боргу та 756,93 грн. пені.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.06.2015 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 18.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.06.2015р. розгляд справи відкладено на 27.07.2015р.

27.07.2015р. через канцелярію господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просить стягнути заборгованість в сумі 4032,89 грн., з яких 3608,00 грн. сума основного боргу та 424,89 грн. пені.

На призначений день розгляд у справи представник позивача просив прийняти подане клопотання про зменшення позовних вимог до розгляду, позов задовольнити в повному обсязі, в редакції від 27.07.2015р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ознайомившись із заявою представника позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

01.01.2009р. між сторонами було укладено Угоду про надання в користування торговельного місця №1116(к), згідно якої позивач передав відповідачу в платне користування торговельне місце №92 (кіоск) площею 4,0 кв.м., яке розміщене на території торгового сектору №1 для здійснення продажу промислових товарів на строк до 31.12.2018р., а відповідач у свою чергу, прийняв дане торгове місце та зобов'язався щомісячно сплачувати ринковий збір та плату за надання послуги по утриманню торговельного місця в належному стані відповідно до прейскуранта місцевих зборів та тарифів, затвердженого в установленому порядку (п. 1.1.2 Угоди).

28.08.2009р. сторонами було укладено додаток до Угоди №1116(к) від 01.01.2009р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування торговельне місце №92 (типовий закритий прилавок) площею 6,0 кв.м., з яких 4,0 кв.м.- основна площа, а 2,0 кв.м.- додаткова площа.

Пунктами 2.1, 2.3 Угоди визначено, що сплата ринкового збору та плата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно, але не пізніше 15 числа поточного місяця, в готівковій формі в касу позивача або через банк.

Термін дії Угоди у відповідності до п. 5.1. сторонами визначено до 31.12.2018р.

Враховуючи вищевказане, Угода №1116(к) про надання в користування торгівельного місця є дійсною.

Справляння ринкового збору, який регулювався Декретом кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори» та Указом Президента України від 28.06.1999р. № 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» було 01.01.2011 року відмінено у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Таким чином, за умовами Угоди, відповідач зобов'язаний сплачувати плату за надання послуги по утриманню торговельного місця в належному стані відповідно до затвердженого Прейскуранта.

Визначення оплати послуг здійснюється на підставі наказів КП МТК «Калинівський ринок» щодо затвердження Прейскурантів вартості послуг у відповідний період.

З 28.08.2019 р. відповідач почав використовувати площу 6 кв.м., з яких 4 кв.м. основна площа, а 2 кв.м. додаткова площа, яка виникла на підставі укладеного додатку до Угоди №116 (к).

Погоджений сторонами додаток до Угоди є підставою для нарахування платежів - ринкового збору та за послуги ринку по утриманню торговельного місця в належному стані відповідно до Прейскуранта місцевих зборів та тарифів затвердженого в установленому порядку.

В порушення умов угоди відповідач плату за надання послуги по утриманню торговельного місця в належному стані не проводив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 3608,00грн.

Сума заборгованості визначена позивачем на підставі Прейскурантів, що були затверджені та діяли у відповідний період часу, за яким виникла заборгованість та з урахуванням площі торговельного місця, визначеної Угодою.

З метою врегулювання спору, позивач 14.03.2014р. та 02.04.2015р. направляв відповідачу претензії з вимогою сплатити заборгованість. Однак, вищевказані вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Статтею 762 того ж кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів погашання заявленої суми основного боргу у розмірі 3608,00 грн. відповідачем суду не надано.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач виконав умови договору в повному обсязі, відповідач же в порушення умов договору кошти сплатив частково, а відтак суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 3608,00 грн. заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Пунктом 2.5 Угоди сторони узгодили, що за несплату послуг Користувач сплачує ринку пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За несвоєчасне виконання умов угоди позивач на підставі п.2.5 Угоди нарахував відповідачу пеню за період з 02.01.2015р. по 30.06.2015р. в сумі 424,89 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 424,89 грн. за період з 02.01.2015р. по 30.06.2015р.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з вищезазначеним, перевіривши правильність нарахування вищевказаних сум санкцій, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені за період 02.01.2015р. по 30.06.2015р. сумі 424,89 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому.

Керуючись статтями 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бондаревої (Балан) Галини Степанівни (58000, м.Чернівці, вул.Воробкевича, 15/19, код 2043217788) на користь Комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" (58020, м.Чернівці, вул.Калинівська., 13-А, , код 22849693, р/р 26003300118266 а ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 356334) - заборгованість в сумі 4032,89 грн., з яких 3608,00 грн. сума основного боргу, 424,89 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 27.07.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.07.2015 р.

Суддя М.О. Гурин