Рішення № 47542693, 21.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р.Справа № 922/2790/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків) до Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (м. Харків) про стягнення 70 210 908,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - Соляник О.Ю. (дов.№.38-565/19 від 23.02.2015 р.), Танчак Н.В.( дов.№ 38-2072/470 від 10.05.2012 р.);

відповідача - Сиса О.М. (дов.№ 01-27/ 1014-15 від 07.07.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №254 від 01.10.2006, а також за договорами про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти №254/13 від 01.04.2013, №254/14 від 08.01.2014, 254/14/1 від 27.11.2014 та №254/15 від 16.02.2015. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 70 210 908,77 грн., з яких 53 130 673,68 грн. - сума основного боргу; 1151235,15 грн. - 3% річних; 15928999,94 грн. - інфляційні нарахування. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02 червня 2015 р. о 15:30 год.

Ухвалами суду від 02 червня 2015 р., 01 липня 2015 р. та від 14 липня 2015 р. за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладався.

20.07.2015 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2015 відмовлено в задоволенні клопотання представника Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради про колегіальний розгляд справи.

20.07.2015 за вх.№29064 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення співвідповідача, в якому він просить суд залучити у якості співвідповідача у даній справі Департамент бюджету і фінансів Харківської міської ради.

В судовому засіданні 21.07.2015 представники позивача заперечили проти клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача та позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Залучення до участі у справі іншого відповідача або залучення до участі у справі як співвідповідачів інших осіб здійснюється господарським судом за клопотанням сторони, а також із власної ініціативи. Якщо суд залучає іншого відповідача з власної ініціативи, згода сторін не вимагається.

При вирішенні питання про задоволення клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обгрунтованості.

Згода позивача є необхідною лише для заміни первісного відповідача належним відповідачем (частина друга тієї ж статті ГПК).

Суд, дослідивши клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача, вважає необхідним відмовити в його задоволенні, оскільки воно не доведено належними доказами та позбавлено достатнього фактичного обгрунтування.

В судовому засіданні 21.07.2015 представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії на підставі Розпорядження про початок опалювального сезону 2012-2013 р.р., 2013-2014 р.р. та 2014- 2015 та згідно тимчасового договору «Про постачання теплової енергії» № 254 від 01.10.2006 року у приміщення відповідача, що перераховані у додатку 4 до договору. У 2012 році відповідачу Управляння освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії на підставі договору № 254/12 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти від 27.02.2012 року, у 2013 році - на підставі договору №254/13 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти від 01.04.2013 року, у 2014 році - на підставі договору №254/14 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти від 08.01.2014 року, а з 27.11.2014 року - на підставі договору №254/14/1 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державний кошт, у 2015 році - на підставі договору №254/15 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти від 16.02.2015 року.

Факт постачання теплової енергії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи актами про підключення опалення до приміщень відповідача на початку опалювальних сезонів та актами про відключення опалення від приміщень відповідача про закінчення опалювальних сезонів. У приміщенні відповідача встановлені прилади комерційного обліку тепла, за якими відповідач повинен здійснювати розрахунки за отримане тепло.

Згідно з п.4.2. Договорів №254/13, №254/14, №254/14/1, №254/15 розрахунковим періодом є місяць.

Відповідно до п.4.3. вищевказаних договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, відповідач має право здійснювати попередню оплату. У разі здійснення попередньої оплати до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт.

Пунктом 4.4. зазначених договорів передбачено, що розрахунки за показниками приладів комерційного обліку, якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення умов вищевказаних договорів здійснював розрахунки за отриману теплову енергію, але не в повному обсязі.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов договорів за період з березня 2013 року по березень 2015 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 53 130 673,68 грн.

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу відповідача підтверджується відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати відповідачу, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 53 130 673,68 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові 3% річних в сумі 1 151 235,15 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 928 999,94 грн. суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ухвалами господарського суду Харківської області від 12.05.2015, від 02.06.2015 р., від 01.07.2015 р. та від 14.07.2015 р., для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, суд витребував у позивача додаткові докази, а саме: докладний і обгрунтований розрахунок ціни позову окремо за кожним видом платежу із зазначенням усіх періодів нарахування, усіх нарахованих сум, усіх сплачених сум, сальдо за кожним періодом, підсумкового сальдо.

Однак позивачем суду не надано витребуваних документів на підтвердження своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 151 235,15 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 928 999,94 грн., про поважність причин невиконання вимог ухвал суду не повідомлено.

Таким чином, суд вважає, що ненадання витребуваних документів не надає можливості суду повно, об'єктивно та всебічно дослідити матеріали справи та з'ясувати всі фактичні обставини спору для винесення законного і об'єктивного рішення.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 151 235,15 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 928 999,94 грн., оскільки позивач без поважних причин не надав витребуваних господарським судом документів, що перешкоджає вирішенню спору по суті.

До того ж, відповідно до положень статті 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви та у виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш, як на 15 днів, зважаючи на те, що ухвалою суду від 01.07.2015 вже було продовжено строк розгляду спору по справі №922/2790/15 до 21 липня 2015 р., суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 151 235,15 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 928 999,94 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (61091, м. Харків, вул. Шекспіра, 8-А, код ЄДРПОУ 02146268) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №26031303062313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823) 53 130 673,68 гривень основної заборгованості та 73 080,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова