Рішення № 47541367, 20.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/1878/15

За позовом: Засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" ОСОБА_1;

до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

до відповідача 2: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту);

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009";

про визнання недійсними угод та скасування актів прийому - передачі майна

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - паспорт;

ОСОБА_2 - договір про надання правової допомоги від 10.05.2014р.

від відповідача 1: Єлісєєва А.В. - довіреність № 3 від 05.01.2015р.

від відповідача 2: Васильєва Н.М. - довіреність № 2102 від 23.09.2014р.

від відповідача 3: Єлін І.Ю. - довіреність № б/н від 26.04.2015р.

Суть спору: Засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області; Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009", в якій просить суд визнати недійсними угоди від 29.09.2014 року про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005р. та про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003р.; скасувати акт прийому-передачі рухомого майна, що повернулося з оренди ТОВ «Яхт-клуб «Одеса-2009» (договір оренди № КД-7786 від 01.09.2005р.); скасувати акт прийому-передачі рухомого майна, що повернулося з оренди ТОВ «Яхт-клуб «Одеса-2009» (договір оренди № КД-4761 від 26.12.2003р.), а також скасувати акт прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 20.09.2005р. нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009", який підписував спірні угоди та акти приймання-передачі майна, не був наділений такими повноваженнями, з огляду на те, що протоколом загальних зборів № 26 від 27.09.2012р. повноваження генерального директора товариства були надані ОСОБА_6 лише на 3 місяці та вичерпали свій термін. Більш того, рішення загальних зборів, оформлене вказаним протоколом було визнано недійсним рішенням господарського суду Одеської області від 2.02.2015р., яке набрало законної сили.

Крім того, зазначає про те, що його було неодноразово поновлено на посаді генерального директора ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009", яку він обіймав з 2004р., проте на теперішній час позбавлений можливості приступити до виконання своїх обов'язків.

При цьому, вказує на наявність рішення апеляційного суду Одеської області від 30.09.2014р. у цивільній справі № 22-ц/785/4969/14, згідно якого його було поновлено на посаді директора вищезазначеного товариства.

Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані порушенням його корпоративних прав внаслідок розірвання договорів, в результаті яких ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009", учасником якого із часткою 30% він є, не може здійснювати свою діяльність.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.05.2015р. було порушено провадження у справі №916/1878/15 із призначенням її до розгляду в засіданні суду.

У судовому засіданні 03.06.2015р. представником відповідача 2 - ДП "Адміністрація морських портів України" Одеської філії Державного підприємства "АМПУ" (Адміністрація Одеського морського порту) було надано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.69-72), згідно якого останній наполягає на тому, що Одеська філія ДП «АМПУ», з огляду на відсутність у неї цивільної правоздатності, що в свою чергу не дає її можливості бути самостійним учасником цивільних правовідносин, не є належним відповідачем у справі.

По суті заявлених вимог зазначає про те, що 04.09.2014р. ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" за власною ініціативою звернулося до відповідача 1 та відповідача 2 з проханням дострокового припинення договорів оренди рухомого та нерухомого майна, з огляду на що розпочався процес підготовки повернення орендованого майна до балансоутримувача - адміністрації Одеського морського порту.

Відповідач -2 зазначає, що оспорювані угоди та акти приймання-передачі майна зі сторони ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" були підписані його керівником ОСОБА_6, який відповідно до витягу з ЄДР від 01.10.2014р. мав право вчиняти будь-які дії від імені вищевказаного товариства. З урахуванням зазначеного, вважає, що на час укладення оспорюваних угод та актів керівник ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" мав повний обсяг цивільної дієздатності та був уповноваженою особою на підписання зазначених документів.

Крім того, вказує на те, що в результаті укладених угод адміністрація Одеського морського порту 29.09.2014р. прийняла від ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" усе майно, що було у нього в оренді (як рухоме так і нерухоме), та відповідно закріпила його за своїм структурним підрозділом - комплексом з обслуговування суден середнього та малого тоннажу.

На думку ДП «АМПУ», поновлення позивача на посаді директора товариства з 30.09.2014р. спростовує його твердження щодо підписання оспорюваних документів не уповноваженою особою ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009".

У судовому засіданні 22.06.2015р. представником РВ ФДМУ по Одеській області було надано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.3-4), згідно якого останній, посилаючись на витяг з ЄДР від 01.10.2014р., наполягає на наявності у ОСОБА_6 усіх повноважень на підписання оспорюваних угод та актів.

Щодо поновлення ОСОБА_1 з 30.09.2014р. на посаді директора вищезазначеного товариства вказує на те, що відділенню ФДМУ стало відомо про це лише зі змісту позовної заяви. Крім того, РВ ФДМУ по Одеській області у поданому відзиві зосереджує увагу на відсутності жодної позовної вимоги, заявленої до нього.

Одночасно, у засіданні суду 22.06.2015р. представником ДП «АМПУ» були надані письмові пояснення по справі (т.2 а.с.6-8), згідно яких останнє в черговий раз наполягає на наявності у ОСОБА_6 повноважень на підписання угод та актів, що є предметом спору у справі та просить відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Між тим, вказує на те, що адміністрація Одеського морського порту є добросовісною стороною, яка не знала і не могла знати про наявні рішення господарських судів та про статус ОСОБА_1, як поновленого засновника ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009", відомості про якого не внесені до ЄДР на дату підписання оспорюваних правочинів.

При цьому, з огляду на наявність рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. у справі № 5017/2917/2012, вказує на те, що відсутність повноважень у ОСОБА_6, як директора товариства, як юридичний факт настала через 4 місяці після укладення сторонами вищезазначених угод та актів.

Водночас, у судовому засіданні 22.06.2015р. позивачем були надані пояснення до поданої позовної заяви (т.2 а.с.15-16), згідно яких останній вказує на те, що вся діяльність товариства була пов'язана виключно з укладеними з відповідачем 2 договорами оренди майна, спірні угоди про розірвання яких є предметом спору, а відтак зазначає, що така діяльність товариства була основною. Таким чином, вважає, що його корпоративні права та інтереси, як учасника товариства, були порушені тим, що укладенням неправомірних угод повністю припинилася господарська діяльність ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009".

У вказаних поясненнях позивач звертає увагу і на обізнаність інших учасників про наявність судових спорів щодо поновлення позивача на посаді директора ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009".

Ухвалою суду від 22.06.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представників відповідачів 1,2 було продовжено на п'ятнадцять днів.

У засіданні суду 20.07.2015р. представником ДП «АМПУ» було надано додаткові письмові пояснення (т.2 а.с.49-50), згідно яких останній вказує на відсутність заявлених вимог до Одеської філії ДП «АМПУ». ДП «АМПУ» також вважає, що додані позивачем до позовної заяви документи не містять обставин, що можуть підтвердити його вимоги щодо визнання угод недійсними, а отже не є належними доказами. Крім того, зазначає, що вимога позивача про скасування актів прийому - передачі рухомого та нерухомого майна не є вірно обраним способом захисту прав, а отже, не підлягає розгляду та задоволенню господарським судом.

У судових засіданнях під час розгляду справи по суті позивач та його представники підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач 1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд змінити його процесуальний статус у справі з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мотивуючи це відсутністю заявлених вимог до нього.

Крім того, РВ ФДМУ по Одеській області зазначив, що договір оренди від 20.09.2005р є таким, що припинився внаслідок надіслання директором ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" ОСОБА_6 відмовного листа та повернення за актом прийому-передачі орендованого за договором майна.

Судом у задоволенні клопотання щодо зміни процесуального статусу РВ ФДМУ по Одеській області, було відмовлено, оскільки однією із вимог позивача є скасування акту прийому-передачі (повернення) майна по договору оренди від 20.09.2005р. (т.1а.с.88-92), стороною якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Відповідач 2- ДП «АМПУ» Одеської філії ДП «АМПУ» заперечував проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що ним було правомірно розірвано договори, оскільки перед здійсненням таких дій ним було перевірено повноваження директора ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" шляхом отримання відповідного витягу з ЄДР, з огляду на що, вважає, що жодних порушень з його сторони не було. В обґрунтування зазначеного, зокрема, послався на норми ст. 92 ЦК України та п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Щодо обраного способу захисту в частині скасування актів вважає, що такий спосіб є невірним.

Представник ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" зазначив про визнання заявлених позовних вимог, проте відповідну заяву в порядку ст. 78 ГПК України не надав. Вказав, що при підписанні оскаржуваних угод та актів прийому-передачі майна були порушені корпоративні права ОСОБА_1, у зв'язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою зазначеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Вирішуючи питання щодо підвідомчості розгляду спору у господарському суді, з огляду на те, що позивач у справі є фізична особа - ОСОБА_1, суд вказує наступне.

В силу норм ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного суду України є обов'язковим для застосування.

У постанові Верховного суду України у справі №911/2435/14 від 1.07.2015р. сформульовано позицію про те, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, а відтак, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Крім того, аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 р. у справі № 3-207гс14 (№911/2089/14).

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач обґрунтовує подачу позову порушенням своїх корпоративних прав, суд доходить до висновку про підвідомчість даного спору господарському суду та правомірність звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів фізичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, передбачені законом або договором, самостійно визначивши предмет та підставу позову.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

За таких обставин, розглядаючи спір по суті, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на викладене, суд вважає, що до угод про розірвання договорів в повній мірі застосовуються норми, що підлягають застосуванню до основного договору.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до п. п. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (абзац одинадцятий ч. 2 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно приписів ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як встановлено судом, рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.09.2014р. у цивільній справі №22-ц/785/4969/14 (т.2 а.с.131-134), яке залишено без змін касаційною інстанцією (т.2 а.с.128-130), було поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009".

У вказаному судовому рішенні зазначено, що звільнення позивача за неодноразове грубе порушення трудових обов'язків суперечить матеріалам справи, оскільки в день поновлення на роботі ОСОБА_1 позивач був рішенням загальних зборів ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009» усунений від виконання своїх обов'язків.

До того ж, відповідач не надав доказів грубого неодноразового порушення позивачем трудових обов'язків і в матеріалах справи такі докази відсутні, не обговорювалися підстави звільнення ОСОБА_1 за ст. 41 КЗпП України і на загальних зборах ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009». Крім того, на час звільнення ОСОБА_1, який є інвалідом другої групи, він перебував на реабілітації у міської лікарні №5.

При цьому, у зазначеному рішенні було також встановлено, що позов про поновлення на роботі розглядається судом більше одного року, не з вини ОСОБА_1

При розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що рішеннями Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2011р. та 25.04.2012 р. ОСОБА_1 був неодноразово поновлений на роботі на посаді директора ТОВ «Яхт Клуб "Одеса-2009» зі стягненням на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зазначені рішення також містяться у матеріалах справи (т.2 а.с.68-77).

На виконання судового рішення рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009» від 26.04.2012р. року, викладеним в протоколі №22, ОСОБА_1 поновлений на посаді директора ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009».

Надалі рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009» від 26.04.2012р. року, викладеним в протоколі №23, ОСОБА_1 усунений від виконання обов'язків директора ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009», ОСОБА_6 призначений відповідальним за виконання обов'язків директора ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009» на час відсторонення з посади ОСОБА_1

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 19.06.2012р., викладеним в протоколі №24, ОСОБА_1 усунений від виконання обов'язків директора ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009».

Рішенням зборів від 27.09.2012р., викладеним в протоколі №26, ОСОБА_1 звільнений з посади директора товариства, у зв'язку із неодноразовим, грубим порушенням ним чинного законодавства України.

При цьому, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009» від 27.09.2012р., оформленим Протоколом №26/2, було роз'яснено друге питання порядку денного протоколу №26 від 27.09.2012 року, стосовно звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з ліквідацією посади директора, та зазначено, що останній вважається усуненим від виконання обов'язків директора товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства оформлених протоколом №23 від 26 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 99 ЦК України, до винесення рішення по кримінальній справі №08201100289.

Як встановлено судом, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2014р. по справі №916/3046/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009», до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних записів (т.1 а.с.18-20), яка була залишена без змін постановою ВГСУ від 19.11.2014р. (т.1 а.с.21-27), рішення загальних зборів учасників ТОВ „Яхт-клуб Одеса-2009", що зафіксовані в протоколі № 26/1 від 27.09.2012р., рішення загальних зборів учасників ТОВ „Яхт-клуб Одеса-2009", що зафіксовані в протоколі № 26/2 від 27.09.2012р. було визнано недійсними.

Приймаючи відповідне рішення апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_1 є власником корпоративних прав «Яхт Клуба «Одеса - 2009» у розмірі 30%, незважаючи на відсутність відповідних записів у Єдиному державному реєстрі, про проведення загальних зборів ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009» 27.09.2012 р. ОСОБА_1 повідомлений не був, крім того, статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» не передбачена компетенція зборів товариства на роз'яснення раніше прийнятих рішень.

Судом також встановлено, що роз'яснення, що ОСОБА_1 вважається усуненим від виконання обов'язків директора товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 23 від 26 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 99 ЦК України, до винесення рішення по кримінальній справі № 08201100289, суперечить тим обставинам, що станом на час прийняття рішення, оформленого протоколом № 26/2, кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито на підставі постанови від 02.02.2012 року.

Крім того, суд враховує також, що протоколом №26 від 27.09.2012р. повноваження генерального директора товариства були надані ОСОБА_6 лише на 3 місяці.

При цьому, посилання відповідача-1 на протокол №39 від 26.09.2014р. щодо продовження повноважень ОСОБА_6 (т.2 а.с.4, 7 абз) не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний протокол відповідачем -1, в порушення ст. 33 ГПК України, не надано, а в матеріалах реєстраційної справи, витребуваної судом, вказаний протокол також відсутній, що унеможливлює надання йому відповідної правової оцінки.

Крім того, як встановлено судом, рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. (суддя Оборотова О.Ю.) рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2012р. по справі №5017/2917/2012 скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб „Одеса-2009", зафіксоване в Протоколі №26 від 27.09.2012р., скасовано державну реєстрацію змін, проведених відділом державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі протоколу №26 загальних зборів учасників ТОВ "Яхт Клуб „Одеса-2009" від 27.09.2012р. (т.1 а.с.34-37).

З огляду на викладене, суд вважає доведеним і встановленим факт того, що на момент підписання оскаржуваних угод (29.09.2014р.), ОСОБА_6 був не уповноваженою особою на підписання оспорюваних правочинів (угод від 29.09.2014 року про розірвання договору №КД-7786 від 01.09.2005р. та про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003р.), у зв'язку із чим суд доходить висновку про їх недійсність.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Сторонами в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано належних доказів, які б свідчили про наступне схвалення ТОВ "Яхт клуб "Одеса-2009" в особі його законно сформованих органів, які діють відповідно до установчих документів оспорюваних угод.

При цьому, посилання ДП «АМПУ» на норми ст. 92 ЦК України та п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч. 2 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Разом з тим, третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Натомість, як встановлено судом, станом на день підписання оспорюваних угод ДП «АМПУ» Одеської філії ДП «АМПУ» було відомо про наявність судових спорів щодо неправомірного виконання ОСОБА_6 своїх обов'язків в якості директора ТОВ "Яхт клуб "Одеса-2009", про що свідчить наявний в матеріалах справи лист вказаного підприємства, адресований позивачу (т.1 а.с.40).

Крім того, суд звертає увагу на те, що для підтвердження правомочності підписання угод від 29.09.2014р. ДП «АМПУ» Одеської філії ДП «АМПУ» було використано витяг з ЄДР, що сформований станом на 01.10.2014р. (т.1 а.с.113-115).

З огляду на вищевикладене, оскільки укладення неповноважною особою товариства цих договорів свідчить про порушення корпоративних прав позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача як учасника, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 30%, суд вважає правомірним визнання таких угод недійсними в рамках заявленого позову.

Разом з тим, оцінюючи вимоги щодо скасування актів прийому-передачі майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту у вигляді скасування актів прийому-передачі не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, не передбачені він також іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений якимись договірними відносинами між сторонами.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Окрім викладеного, суд зазначає, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. В даному випадку суд не вбачає, яким чином задоволення позову про скасування актів, з огляду на визнання недійсними угод про розірвання, може відновити права або законні інтереси позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

При цьому, надаючи правову оцінку поясненням фонду щодо припинення договору у зв'язку з поверненням майна на підставі ст.795 ЦК України, суд вказує наступне.

Стаття 795 ЦК України передбачає необхідність передачі та повернення майна за відповідним актом. При цьому, передумовою такої передачі або повернення є укладення сторонами відповідної угоди або вчинення одностороннього правочину (відмова від договору).

У відповідності до п.10.3, 10.13 договору оренди нерухомого майна (т.1 а.с.88-92) розірвання договору допускається, зокрема, за взаємною згодою сторін.

При цьому, відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необґрунтованими доводи фонду про припинення договору оренди у зв'язку з укладенням спірного акту-приймання передачі.

Разом з тим, вищевикладене не змінює висновків суду щодо обрання неналежного способу захисту, який не спроможний відновити порушені права та інтереси позивача, що зумовлює відмову у позові в частині скасування актів, зокрема, і акту прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 20.09.2005р. нерухомого майна, що належить до державної власності.

З урахуванням результатів вирішення спору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, що підлягають стягненню до державного бюджету слід покласти на відповідача-2 та відповідача-3 порівну.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005р., укладену між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, площа Митна, буд.1, код ЄДРПОУ 38728457) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009" (65026, м. Одеса, Приморський район, вул. Приморська, буд.6, код ЄДРПОУ 30256779).

3. Визнати недійсною угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003р., укладену між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, площа Митна, буд.1, код ЄДРПОУ 38728457) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009" (65026, м. Одеса, Приморський район, вул. Приморська, буд.6, код ЄДРПОУ 30256779).

4. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, площа Митна, буд.1, код ЄДРПОУ 38728457) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030001; Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «Одеса-2009» (65026, м. Одеса, Приморський район, вул. Приморська, буд.6, код ЄДРПОУ 30256779) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030001; Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. судового збору.

6. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 липня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська