Рішення № 47541336, 20.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/2349/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „ПОЛІПЛАСТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід Бізнес Центр" про стягнення 66 327,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 08.06.2015р. Приватне акціонерне товариство „ПОЛІПЛАСТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" про стягнення 66 327,45 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2015р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 26.06.2015р. представником позивача надано суду заяву про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

14.07.2015р. на виконання ухвали суду від позивача до канцелярії суду надійшла зава про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, справу розглядати без присутності представника позивача за наявними в ній матеріалами та зазначив що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідач засідання суду призначені на 26.06.2015р. та 20.07.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 11.06.2014р. та від 26.06.2015р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві, та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 25.03.2015р. Проте, поштові відправлення ухвал суду від 11.06.2015р. та від 26.06.2015р. були повернені до суду (поштове повідомлення вх.№26942/15 від 23.06.2015р. та поштове повідомлення вх.№29627/15 від 08.07.2015р.) із зазначенням, що адресат за даною адресою відсутній.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 25.03.2015р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

20.07.2015р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

21 липня 2009 року між Акціонерним товариством закритого типу «Поліпласт» (що, з 08.12.2010р. іменується - Приватне акціонерне товариство «Поліпласт») (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР» (надалі - покупець), було укладено договір поставки № 60/01/Р (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором та відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його вартість, за цінами, визначеними в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговаї палати Інкотермс 2010).

Згідно п. 4.1. Договору, постачальник зобов'язаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного Договору

Згідно пунктів 13.1. та 13.2. Договору, договір поставки діє до 31.12.2009р. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії Договору строк дії зазначеного Договору Покупець не направить письмове повідомлення про припинення дії Договору, він вважається пролонгованим Сторонами на наступний календарний рік. Така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 21.07.09. до Договору поставки. Договору поставки, оплата товару здійснюється після його реалізації один раз на тиждень. В разі не реалізації даної партії товару протягом 90 банківських днів з дати вказаної в накладній, Покупець має право оплатити товар по закінченні даного строку, або повернути такий товар Постачальнику.

На виконання умов договору поставки №60/01/Р від 21.07.2009р. позивачем у період з 11.07.2013р. по 04.08.2014р. відповідачу було поставлено товару на суму 87 140,27 грн.

Враховуючи, що остання поставка товару позивачем відбулася 27.09.2013р., то строк оплати настав не пізніше 90 банківських днів з моменту отримання товару, а саме не пізніше 7 лютого 2014 року.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними: ПКС6-01915 від 11.07.13. на суму 24641,23грн.; ПКС6-02124 від 01.08.13. на суму 9145.08грн.; ПКС6-02294 від 19.08.13. на суму 13079,63грн.; ПКС6-02295 від 19.08.13. на суму 2386,91грн.; ПКС6-02463 від 04.09.13. на суму 8151,38грн.; ПКС6-02722 від 27.09.13. на суму 12233,57грн.; ПКС6-01842 від 04.08.14. на суму 17502,47грн.

Із отриманого товару в подальшому відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 6 659,99 грн., що підтверджується актами та накладними про повернення товару №ПК2245 від 16.07.2013р. на суму 737,05грн.; від 27.08.2013р. на суму 81,48 грн.; №ПК2424 від 30.09.2013р. на суму 130,97грн.; №ПК00298 від 23.06.2014р. на суму 41,77 грн.; №ПК00299 від 23.06.2014р. на суму 161,40грн.; №430 від 22.07.2014р. на суму 4 069,64грн. та від 10.12.14. на суму 1 437,70грн.

Крім того, за станом на 01.07.13. у Відповідача вже існувала заборгованість за поставлений товар за період з 01.11.2012р. по 29.05.2013р.. в сумі 69 847,17грн.

Факт отримання товару Відповідачем підтверджується наступними видатковими накладними: № ПКС6-03648 від 01.11.12. на суму 10 669,66грн.; № ПКС-03956 від 29.11.2012р. на суму 8 620,66грн.; № ПКС6-04102 від 13.12.2012р. на суму 11 963,66 грн. (з урахуванням повернення на суму 133,66 грн.), № ПКС6-00278 від 01.02.2013р на суму

9 119,17 грн.; № ПКС6-00461 від 21.02.2013р. на суму 12 685,13грн.; №ПКС6-00464 від 21.02.2013р. на суму 587,38 грн. (з урахуванням повернення на суму 516,26 грн.); № ПКС6-00693 від 14.03.2013р. на суму 1 326,60 грн.; № ПКС6-00757 від 20.03.13. на суму 5730,22грн.; № ПКС6-01415 від 22.05.2013р. на суму 7 302,58грн., № ПКС6-01472 від 29.05.2013р. на суму 1 062,5грн. (з урахуванням повернення на суму 1 184,88грн.).

Відповідач оплатив товар, поставлений згідно Договору часткового в розмірі 84 000грн, що підтверджується реєстром платіжних доручень.

Таким чином заборгованість Відповідача по оплаті за поставлений товар по Договору поставки № 60/01/Р від 21.07.2009р. складає: 87 140,27грн. + 69 847,17грн. - 6 659,99грн. -84 000,00грн. = 66 327,45грн.

З наведених підстав Приватне акціонерне товариство „ПОЛІПЛАСТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" про стягнення 66 327,45 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного 21.07.2009р. між ними договору поставки №60/01/Р та Додаткової угоди до нього №1 від 21.07.2009р.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 66 32745 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат, а саме 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства „ПОЛІПЛАСТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід Бізнес Центр" про стягнення 66 327,45 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (65000, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 30; код ЄДРЮО та ФОП 35115285) на користь Приватного акціонерного товариства „ПОЛІПЛАСТ" (52064, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., с.Сурсько-Літовське, вул. Польова, буд. 56; код ЄДРЮО та ФОП 24424934) суму основного боргу у розмірі 66 327 /шістдесят шість тисяч триста двадцять сім/ грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 27 липня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев