Рішення № 47541266, 27.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2015 р.Справа № 916/1973/15

За позовом: Промислово-будівельної групи "Інтобуд";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 103 321,88 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Топор І.В. - довіреність б/н від 03.07.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Промислово-будівельна група "Інтобуд" звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з останньої грошові кошти у сумі 103 321,88 грн., з яких 43 225 грн. збитки; 25423грн. штраф за несвоєчасне виконання робіт; 34 673,88 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, взятих згідно договору підряду № 26/06/14-Б від 26.06.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2015р. порушено провадження у справі №916/1973/15 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 10.06.2015 року.

Ухвалою суду від 10.06.2015р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 08.07.2015р.

Ухвалою суду від 08.07.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 20.07.2015р.

Ухвалою суду від 20.07.2015р. з урахуванням нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідності витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 27.07.2015р.

У судовому засіданні 27.07.2015р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлялася належним чином шляхом завчасного надсилання судових ухвал на адресу, що зазначена у позовній заяві та у спеціальному витязі з ЄДР (т.2 а.с.58-59), у судові засідання не з'явилася, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надала.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.56), а судові відправлення ухвал про відкладення розгляду справи від 10.06.2015 року та ухвали суду від 08.07.2015р. були повернуті поштою із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.70-72,96-98), при цьому про розгляд справи відповідач був цілком обізнаний, що безпосередньо підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 20.07.2015р. (а.с.95), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2014 року між Промислово-будівельною групою "Інтобуд" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) було укладено договір підряду № 26/06/14-Б (а.с.9-13).

Відповідно до п.1.1 договору, Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника на свій ризик, своїми силами і з матеріалів Замовника виконати і здати Замовнику роботи по закінченню будівництва, зокрема, благоустрою, прибудинкової території житлового будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, будівельний № 12.

Згідно п.2.1.13 договору, Підрядник зобов'язується здати Замовнику виконані у відповідності до договору і діючого законодавства роботи по акту виконаних робіт в формі, затвердженій Замовником.

Приписами п. 3.1 договору сторони погодили, що строк виконання робіт по договору 45 календарних днів з дня отримання першого авансу згідно п.4.2.1, без врахування технологічної перерви.

Відповідно до п. 4.1 договору, вартість виконаних робіт по договору встановлюється договірною ціною (додаток № 1), на підставі затверджених сторонами одиничних, що не підлягають зміні, розцінок в об'ємі фактично виконаних робіт, які в цілому формують ціну договору. Договірна ціна являється динамічною і складає 254 238,00 грн. без ПДВ.

Згідно п.5.3 договору, якщо при здачі-прийнятті робіт будуть виявлені недоліки (дефекти), Замовник не приймає роботу до їх усунення Підрядником за рахунок Підрядника на протязі встановленого Замовником строку (але не більше 10 календарних днів), затримує оплату неякісно виконаних Підрядником робіт, а Підрядник зобов'язується відшкодувати Замовнику збитки і несе відповідальність, передбачену договором.

Для участі у складенні акту, фіксуючого дефекти, узгодження порядку і строків їх усунення створюється комісія в складі представників Замовника і Підрядника.

Підрядник направляє свого представника не пізніше семи робочих днів з дня отримання письмового повідомлення. Підрядник в узгоджені зі сторонами строки, за свій рахунок усуває виниклі в гарантійний період недоліки. При ухиленні Підрядника від усунення недоліків замовник має право залучити до цієї роботи іншого спеціаліста за рахунок Підрядника (п.5.6, 5.7договору)

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами п.4 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року N04-5/239 визначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ж до п. 6 Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, суд виходить з наступного.

Згідно п.3 ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Аналогічні положення встановлені ст. 852 ЦК україни.

Як встановлено судом та зазначене не спростовано відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України, 04.07.2014р. на адресу останнього ПБГ «Інтобуд» було направлено лист-повідомлення про наявність дефектів у виконаній ним роботі та необхідність складення 18.07.2014р. відповідного акту (а.с.83,100).

Проте, відповідачем в строк та порядок встановлений п.5.6 договору, свого представника надіслано не було, з огляду на що 18.07.2014р. позивачем за відсутності відповідача було складено дефектний акт (а.с.15).

Вказаним актом було встановлено, що при випадінні значної кількості опадів провалилася плитка, та даний вид пошкодження не відповідає нормам ДБН Д.2.4-18-2000 збірник 18.

Крім того, було встановлено, що:

1. Відсутній зливовий лоток для зливової каналізації -необхідно встановити зливові лотки в кількості 10м.п.

2. Після випадіння опадів, провалилися тротуари і зелена зона. Провали і нерівності в кількості 494 м2 підлягають демонтажу і подальшому монтажу. Перемонтувати бордюр 24.2 м.п.; поребрик 116.1м.п.

3. Відсутні паспорти якості і протоколи випробування на поставлену плитку

Вказаним актом комісія у складі заступника по будівництву ОСОБА_3, інженера технічного нагляду ОСОБА_4 та виконавця робіт ОСОБА_5 встановила, що на виправлення виявлених дефектів додатково необхідні такі матеріали:

1. Щебінь -4,2т.

2. Відсів - 70т.

3. Цемент - 3,6т.

Як слідує з матеріалів справи, зазначені роботи були виконані ПП «Вега-Ремстрой» за договором підряду № 1266 від 01.12.2014р. (а.с.16-18) та оплачені у сумі 43225,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5344 від 05.02.2015р. (а.с.19).

Таким чином, судом встановлено, що збитки, які полягають в понесенні позивачем додаткових витрат для усунення недоліків виконаних робіт, були спричинені неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору підряду, у зв'язку із чим підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків у вищевказаній сумі є цілком доведеними позивачем та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені у розмірі 34 673,88 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, як встановлено у постанові Верховного суду України від 03.12.2013р. у справі № 908/43/13-г, яка в силу ст. ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування, можливим є стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення виконання не грошового зобов'язання.

Як зазначено вище, п. 6.6 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне завершення робіт по договору, згідно якої Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено виконання ним договору підряду в порядку розділу 5 договору, з урахуванням положення п. 6.6 договору, яким встановлений розмір пені, суд вважає, що вимоги про її стягнення є цілком обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 25423,00грн., суд вказує наступне.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст.82 та ст.111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Так, пунктом 6.6 договору встановлено, зокрема, що за несвоєчасне завершення робіт по договору, Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі 10 % від вартості незавершених робіт по договору.

На підставі зазначеного пункту договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 25423,00 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений у позовній заяві позивачем, з урахуванням того, (як вже було зазначено судом), що відповідачем не доведено виконання ним договору підряду в порядку розділу 5 договору, з огляду на положення п. 6.6 договору, яким встановлений розмір штрафу, суд вважає, що вимоги про його стягнення є також обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що стягнення з відповідача крім збитків також пені та штрафу у заявлених сумах спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання робіт, з огляду на те, що вимоги про відшкодування понесених збитків були задоволені судом, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачами штрафні санкції у вигляді пені до 7500 грн. та штрафу до 7500 грн.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.3 Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» від 21.02.2013 року №7 (зі змінами та доповненнями), витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Промислово-будівельної групи "Інтобуд" (65014, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, буд. 32, код ЄДРПОУ 32316457) 43 225/сорок три тисячі двісті двадцять п'ять/грн. 00 коп. збитків; 7500/сім тисяч п'ятсот/ грн. 00 коп. пені; 7500/сім тисяч п'ятсот/ грн. 00 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у сумі 2066/дві тисячі шістдесят шість / грн. 43 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 липня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська