Рішення № 47541156, 21.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 р. Справа№ 914/4284/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Картонно-паперова компанія", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Экспресс-Энерго", Російська Федерація, Калінінградська область, м. Cвэтлий

про стягнення 11204, 14 євро (209607, 05 грн.)

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники сторін:

Від позивача: Романів А.В.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства "Картонно-паперова компанія", м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Экспресс-Энерго", Російська Федерація, Калінінградська область, м. Cвэтлий про стягнення 11204, 14 євро (209607, 05 грн.)

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2014р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.12.2014р. Ухвалою суду від 23.12.2014р. розгляд справи відкладено на 21.04.2015р. та зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Экспресс-Энерго".

Ухвалою суду від 20.04.2015р. провадження у справі поновлено.

21.04.2015р. ухвалою суду провадження у справі зупинено до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Экспресс-Энерго" та відкладено розгляд справи на 21.07.2015р.

20.07.2015р. у зв'язку з призначеним судовим засіданням ухвалою суду поновлено провадження у справі.

В судове засідання 21.07.2015р. представник позивача з'явився, повідомив про часткову сплату заборгованості відповідачем. Подав письмові пояснення з долученими документами, а саме, розрахунок заборгованості та довідку з банку №99/0-18/3 від 17.07.2015р. Позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив.

Для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та вручення судових документів, керуючись Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. та ст. 125 ГК України, 29.12.2014р. судом направлено до Головного управління юстиції у Львівській області судове доручення про вручення судових документів для подальшого його надсилання до компетентного органу Російської Федерації.

16.01.2015р. на адресу господарського суду Львівської області надійшов лист вх. №1538/15 від Головного управління міністерства юстиції України у Львівській області про скерування на адресу Головного управління міністерства юстиції Російської Федерації у Санкт-Петербурзі і Ленінградській області доручення про вручення судових документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Экспресс-Энерго".

З моменту зупинення провадження у даній справі ухвалою від 23.12.2014р., з урахуванням розумних строків для надіслання судового доручення для вручення документів відповідачу - резиденту Російської Федерації, пройшло достатньо часу для його виконання, проте, документи про виконання чи про неможливість виконання судового доручення про вручення документів на адресу суду не надходили. Відтак, виходячи з викладеного та враховуючи процесуальні строки розгляду справи, суд вважає за можливе прийняти рішення в судовому засіданні 21.07.2015р., в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п. 1 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р.)

Згідно п. 7.2. укладеного між сторонами договору №13/2012-Т від 14.09.2012р., керуючись положеннями Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р., сторони домовились, що спори пов'язані з цим договором розглядаються за місцезнаходженням позивача. У випадку подачі позову продавцем, компетентним судом, який уповноважений розглядати спір, вважається господарський суд Львівської області (Україна, м. Львів)

Правом, яке регулює відносини між сторонами даного договору, є матеріальне право України (п.7.3. договору).

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору, даний спір підлягає вирішенню в Господарському суді Львівської області з застосуванням законодавства України.

04.09.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Картонно-паперова компанія" (позивач, за договором - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Экспресс-Энерго" (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки товару № 13/2012-Т.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується придбати паперову санітарно-гігієнічну продукцію, надалі - товар.

Згідно п. 1.2. договору, поставка товару по даному договору здійснюється окремими партіями. На кожну партію товару складається і підписується сторонами окрема специфікація. Конкретна назва, вид, асортимент, кількість, ціна товару в партії товару і загальна вартість партії товару вказуються в специфікації на партію товару.

У відповідності до п. 2.9. договору, після здійснення продавцем фактичної загрузки партії товару в транспортний засіб до моменту митного оформлення продавцем експорту сторони зобов'язані підписати з використанням факсимільного зв'язку відповідну специфікацію на партію товару. Підписані сторонами специфікації свідчать про погодження сторонами назви, кількості і вартості товару що поставляється.

Відповідно до умов п. 3.8. договору, датою поставки товару вважається дата оформлення експортної вантажної митної декларації, що є виконанням обов'язку продавця по поставці товару.

Згідно п. 4.1. договору, товар повинен супроводжуватися фактурою, товарно-транспортною накладною СMR та сертифікатом походження товару СЕ-1.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, 08.08.2014р. позивач поставив відповідачу товар на суму 19901, 92 євро згідно підписаної сторонами специфікації №14 від 08.08.2014р., що підтверджується експортною вантажною митною декларацією №209140000/2014/026266 від 08.08.2014р., фактурою №14 від 08.08.2014р. та товарно-транспортною накладною CMR №122369 від 08.08.2014р. (в матеріалах справи).

Відповідно до умов п. 2.4. договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом банківського перерахунку грошових коштів в євро на банківський рахунок продавця.

Ціна на товар, який продається на підставі даного договору, встановлюється в євро, вказується в специфікації на партію товару (п.2.1. договору).

У відповідності до п. 2.5. договору, якщо інше не передбачено в специфікації на партію товару, оплата вартості кожної партії товару здійснюється покупцем в формі 100% передоплати на основі рахунку продавця, виставленого продавцем покупцю з використанням факсимільного зв'язку.

Згідно специфікації №14 від 08.08.2014р., яка підписана та скріплена печатками сторін, оплата за поставлений товар здійснюється в формі відстрочки платежу на 21 календарний день з моменту оформлення експортної вантажної митної декларації, шляхом перерахунку грошових коштів в євро на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.10. договору, обов'язок покупця по оплаті товару вважається виконаним в день зарахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний в договорі.

В порушення своїх зобов'язань за договором, відповідачем було лише частково здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з листом-претензією №1859 від 10.10.2014р. з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 14701, 92 євро (докази надсилання претензії на адресу відповідача в матеріалах справи). Проте, даний лист-претензія залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Внаслідок цього, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за поставлений товар, яка станом на день подання позову до суду становила 11204, 14 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 25.11.2014р. становить 209607, 05 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Після подачі позову до суду, відповідачем, протягом грудня 2014р. - липня 2015р., були здійснені часткові оплати за поставлений товар згідно договору №13/2012-Т від 14.09.2012р. на суму 3484, 14 євро, що підтверджується довідкою з банку №99/0-18/3 від 17.07.2015р. (оригінал в матеріалах справи).

Таким чином, внаслідок часткового погашення суми боргу за поставлений товар, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 7720,00 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ становить 144425,76 грн. та підлягає стягненню.

Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те що, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. ст. 43, 33, 38, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 116, 117, 123-128 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Экспресс-Энерго", 238340, Російська Федерація, Калінінградська область, м. Cвэтлий, пров. Сосновий, буд. 14 (Общества с ограниченной ответственностью "Экспресс-Энерго", г. Cвэтлий, пер. Соснов Cвэтлый, дом 14) (ОГРН 1063915000467) на користь Приватного акціонерного товариства "Картонно-паперова компанія", 79024, м. Львів, вул. Ковельська, буд. 109 (Частного акціонерного общества «Картонно-бумажная компания», 79024, г.Львов, ул. Ковельская, дом. 109) (код ЄДРПОУ 00278793) - 7720,00 євро (що в гривневому еквіваленті становить 144425, 76 грн.) - основного бору, 4192, 20 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 27.07.2015р.

Суддя Мороз Н.В.