Рішення № 47540774, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6614/14

02.06.14

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Спецбуд»

Про

стягнення 38 488,11 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Спецбуд» про стягнення 38 488,11 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.05.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 12.05.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2014 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд справи до 02.06.2014 р.

Представники сторін у судове засідання 02.06.2014 р. не з’явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-спецбуд» (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Сумиобленерго» 19 жовтня 2012 року було укладено договір про надання послуг № 829.

В пункті 1.1 договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов’язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату наступні послуги (надалі «послуги»):

- виготовлення проекту зовнішнього електропостачання в мережах власника, а замовник зобов’язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1 договору виконання послуг з даного договору виконавець робить відповідно до ПУЕ, СНиП і ДБН.

Відповідно до пункту 2.2 договору замовник забезпечує виконавцю безперешкодний доступ до всіх елементів електромережі для виконання послуги.

Відповідно до пункту 2.3 договору замовник має право безперешкодного доступу до робіт виконавця для перевірки ходу і якості виконуваних за даним договором послуг.

Відповідно до пункту 2.5 договору виконання робіт здійснюється автотранспортом замовника.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що виконавець зобов’язується виконати зазначену даним договором послугу в термін до 19 листопада 2012 року.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що по закінченні виконання послуги підрядчик зобов’язаний повідомити про це замовника за 2 дні.

В пункті 4.1 договору зазначено, що задача-приймання послуг здійснюється сторонами шляхом її перевірки та складання акту прийому-передачі робіт.

Відповідно до пункту 6.1 та 6.1.1 договору оплата за виконані відповідно до даного договору послуги здійснюється за рахунок підрядчика протягом 5 днів з дня підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Позивачем зазначено, що у відповідності до п. 4.1 договору про надання послуг № 829 від 19.10.2012 р. між сторонами 19.10.2012 р. було підписано акт виконаних робіт на суму 643,18 грн. та виставлено рахунок-фактуру № 1389 від 19.10.2012 р. на суму 643,18 грн. Разом з тим, у строки встановлені в п. 6.1.1 договору до 25.10.2012 р. (5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт), відповідач надані послуги не оплатив, у зв’язку з чим його заборгованість за договором № 829 від 19.10.2012 р. становить 643,18 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-спецбуд» (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Сумиобленерго» 13 грудня 2012 року було укладено договір про надання послуг № 1029, в пункті 1.1 договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов’язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги по зовнішньому електропостачанню удосконаленого полігону по складанню ТПВ м. Глухів.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що виконавець зобов’язується виконати зазначену даним договором послугу в термін до 31 грудня 2012 року.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що по закінченні виконання послуги підрядчик зобов’язаний повідомити про це замовника за 2 дні.

В пункті 4.1 договору зазначено, що задача-приймання послуг здійснюється сторонами шляхом її перевірки та складання акту прийому-передачі робіт.

Відповідно до пункту 6.1 та 6.1.1 договору оплата за виконані відповідно до даного договору послуги здійснюється за рахунок підрядчика протягом 5 днів з дня підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п. 4.1 договору про надання послуг № 1029 від 13.12.2012 р. між сторонами 26.12.2012 р. було підписано акт виконаних робіт за грудень 2012 р. на суму 1 279,94 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 69 382,83 грн., а також виставлено рахунки-фактури № 1750 від 24.12.2012 р. та № 1751 від 25.12.2012 р. на суму 69 832,83 грн. Разом з тим, у строки встановлені в п. 6.1.1 договору до 01.01.2013 р. (5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт), відповідач надані послуги не оплатив. Згідно банківської виписки за 04.01.2013 р. послуги за зазначеним договором частково були оплачені відповідачем на суму 35 331,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2274 від 04.01.2014 р. Враховуючи вищезазначене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг № 1029 від 13.12.2012 р. становить 35 331,38 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-спецбуд» (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Сумиобленерго» 27 грудня 2013 року було укладено договір про надання послуг № 404, в пункті 1.1 договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов’язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги по ремонту ПЛ-0,4 кВ удосконаленого полігону по складанню твердих побутових відходів м.Глухів, а замовник зобов’язується оплачувати надані послуги.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що виконавець зобов’язується виконати зазначену даним договором послугу в термін до 30 червня 2013 року.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що по закінченні виконання послуги підрядчик зобов’язаний повідомити про це замовника за 2 дні.

В пункті 4.1 договору зазначено, що задача-приймання послуг здійснюється сторонами шляхом її перевірки та складання акту прийому-передачі робіт.

Відповідно до пункту 6.1 та 6.1.1 договору оплата за виконані відповідно до даного договору послуги здійснюється за рахунок підрядчика протягом 5 днів з дня підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п. 4.1 договору про надання послуг № 404 від 27.05.2013 р. між сторонами 12.06.2013 р. було підписано акт виконаних робіт за червень 2013 р. на суму 645,26 грн., а також виставлено рахунки-фактури № 2339 від 03.06.213 р. на суму 645,26 грн. Разом з тим, у строки встановлені в п. 6.1.1 договору до 18.06.2013 р. (5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт), відповідач надані послуги не оплатив, у зв’язку з чим його заборгованість за договором № 404 від 27.05.2013 р. становить 645,26 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 643,18 грн. заборгованості за договором № 829 від 19.10.2012 р., 9,02 грн. інфляційних нарахувань та 27,38 грн. три відсотки річних, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором № 829 від 19.10.2012 р.; 35 331,38 грн. заборгованості за договором № 1029 від 13.12.2012 р., 459,78 грн. інфляційних нарахувань та 1 306,78 грн. три відсотки річних, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором № 19.10.2012 р. від 19.10.2012 р.; 645,26 грн. основного боргу, 43,28 грн. пені, 14,96 грн. три відсотки річних та 7,09 грн. інфляційних нарахувань, у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послуг № 404 від 27.05.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до пункту 6.1 та 6.1.1 договору про надання послуг № 829 від 19.10.2012 р., оплата за виконані відповідно до даного договору послуги здійснюється за рахунок підрядчика протягом 5 днів з дня підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 19.10.2012 р. за договором про надання послуг № 829 від 19.10.2012 р. було підписано акт виконаних робіт на суму 643,18 грн. та виставлено рахунок-фактуру № 1389 від 19.10.2012 р. на суму 643,18 грн. Разом з тим, у строки встановлені в п. 6.1.1 договору до 25.10.2012 р. (5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт), відповідач надані послуги не оплатив, у зв’язку з чим його заборгованість за договором № 829 від 19.10.2012 р. становить 643,18 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг передбачених умовами договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором про надання послуг № 829 від 19.10.2012 р. підлягають задоволенню повністю в сумі 643,18 грн.

Позивач у зв’язку з прострочення здійснення оплати за надані послуги за договором про надання послуг № 829 від 19.10.2012 р. просить суд також стягнути з відповідача 27,38 грн. три відсотки річних та 9,02 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 27,38 грн. та 9,02 грн. відповідно.

Також як встановлено судом, що за договором № 404 від 27.05.2013 р. між сторонами 12.06.2013 р. було підписано акт виконаних робіт за червень 2013 р. на суму 645,26 грн., а також виставлено рахунки-фактури № 2339 від 03.06.213 р. на суму 645,26 грн. Разом з тим, у строки встановлені в п. 6.1.1 договору до 18.06.2013 р. (5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт), відповідач надані послуги не оплатив, у зв’язку з чим його заборгованість за договором № 404 від 27.05.2013 р. становить 645,26 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг передбачених умовами договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором про надання послуг № 404 від 27.05.2012 р. підлягають задоволенню повністю в сумі 645,26 грн.

Позивач у зв’язку з прострочення здійснення оплати за надані послуги за договором про надання послуг № 404 від 27.05.2013 р. просить суд також стягнути з відповідача 14,96 грн. три відсотки річних та 7,09 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 14,96 грн. та 7,09 грн. відповідно.

Також, позивач за прострочення оплати за надані послуги за договором про надання послуг № 404 від 27.05.2013 р. просить суд також стягнути з відповідача 43,28 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за порушення сторонами термінів виконання зобов’язань за даним договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 43,28 грн.

Також судом встановлено, що у відповідності до п. 4.1 договору про надання послуг № 1029 від 13.12.2012 р. між сторонами 26.12.2012 р. було підписано акт виконаних робіт за грудень 2012 р. на суму 1 279,94 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 69 382,83 грн., а також виставлено рахунки-фактури № 1750 від 24.12.2012 р. та № 1751 від 25.12.2012 р. на суму 69 832,83 грн. Разом з тим, у строки встановлені в п. 6.1.1 договору до 01.01.2013 р. (5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт), відповідач надані послуги не оплатив. Згідно банківської виписки за 04.01.2013 р. послуги за зазначеним договором частково були оплачені відповідачем на суму 35 331,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2274 від 04.01.2014 р.

Після подання позову та порушення провадження у справі відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 18 000,00 грн. за договором № 1029 від 13.12.2012 р., а тому провадження в частині стягнення суми основного боргу розмірі 18 000,00 грн. за договором № 1029 від 13.12.2012 р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг передбачених умовами договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором про надання послуг № 1029 від 13.12.2012 р. підлягають задоволенню частково в сумі 17 331,39 грн.

Позивач у зв’язку з прострочення здійснення оплати за надані послуги за договором про надання послуг № 1029 від 13.12.2012 р. просить суд також стягнути з відповідача 1 306,78 грн. три відсотки річних та 459,78 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 306,78 грн. та 459,78 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов‘язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, якщо наслідком припинення провадження у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду), здійснені судові витрати покладаються на нього.

Як вбачається з наданих сторонами документів, спір між сторонами частково було врегульовано внаслідок сплати відповідачем суми боргу, проте і виник він внаслідок неправильних дій останнього. У зв’язку з чим, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, оскільки часткову сплату заборгованості було здійснено після подання позивачем позовної заяви до суду.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/6614/14 в частині позовних вимог щодо стягнення 18 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Спецбуд» (місцезнаходження: 03143, м. Київ, вул. Качалова, 5-В, код ЄДРПОУ 31779817) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (місцезнаходження: 40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 7, код ЄДРПОУ 23293513) 18 619 (вісімнадцять тисяч шістсот дев’ятнадцять) грн. 82 коп. основного боргу, 1 349 (одну тисячу триста сорок дев’ять) грн. 12 коп. три відсотки річних, 475 (чотириста сімдесят п’ять) грн. 89 коп. інфляційних нарахувань, 43 (сорок три) грн. 28 коп. пені та 1 827(одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.06.2014 р.

Суддя Спичак О.М.