Рішення № 47540628, 16.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015Справа №910/14683/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/14683/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна»;

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 42 738,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: Жарова К.Ю., довіреність б/н від 24.06.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 42 738,57 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час здійснення, на підставі укладеного між сторонами Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 15.01.2015р., відповідачем було пошкоджено частину вантажу, внаслідок завдано позивачу збитків на суму 42 738,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/14683/15 та призначено її розгляд на 25.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. розгляд справи відкладено на 16.07.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні 16.07.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився та витребувані ухвалами суду від 10.06.2015р. і від 25.06.2015р. документи не надіслав, зокрема відзив на позов, проте 14.07.2015р. через канцелярію суду подав заяву про перенесення судового засідання, у зв'язку з його відрядженням.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на зловживання відповідачем його процесуальними правами.

Суд, розглянувши заяву відповідача про перенесення розгляду справи, відмовив у її задоволенні з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, судом враховано, що відповідач до своєї заяви не надав належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт неможливості зявитись у судове засідання, а також не обгрунтував причини не виконання вимог суду, викладених в ухвалах від 10.06.2015р. і від 25.06.2015р., зокрема в частині подання відзиву на позовну заяву.

Отже, оскільки відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, проте не зазначив поважних причин, з яких не виконав вимоги суду та не подав, витребувані в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.06.2015р. та в ухвалі про відкладення розгляду справи від 25.06.2015р., документи, в тому числі відзив на позов, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення учасника судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2015р. між позивачем (за договором - відправник) та відповідачем (за договором - перевізник) було укладено Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, за умовами якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункут призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а одержувач зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п.п. 1.6., 1.7. договору, відповідач зобов'язався здійснити перевезення вантажу - інструмент автомобілем марки Мерседес, державний номер НОМЕР_1, за маршрутом м. Буча - м. Чернігів у період з 15.01.2015р. до 16.01.2015р. о 8 год. 00 хв. Плата за перевезення становить 1600 грн.

Товар на суму 434 381,34 грн., призначений для перевезення, було передано перевізнику за товарно-транспортною накладною № КП0000020 від 15 січня 2015 року, оформлену у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту Україні № 363 від 14.10.1997р.

Згідно пп. 2.1.5. договору, перевізник зобов'язався доставити вантаж до пункту

призначення у строк, визначений сторонами в п. 1.7.

Пунктом 2.1.3. договору передбачено, що перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до моменту передачі одержувачу (уповноваженій ним особі) у пункті призначення.

Як вбачається з наданих суду доказів, під час перевезення вантажу 16 січня 2015 року о 06 годині 10 хвилин відповідач потрапив у ДТП, що підтверджується довідкою, виданою Управлянням Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві, у зв'язку з чим частину товару, який перевозився, пошкоджено (втрачено).

Згідно з розділом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та відповідно до умов розділу 4 договору, працівниками позивача в присутності відповідача 22 січня 2015 року було складено Акт, яким визначено суму завданих збитків у розмірі 42 738,57 грн., у зв'язку з втратою та пошкодженням вантажу. Зазначений акт був підписаний відповідачем - ОСОБА_1, який безпосередньо виконував перевезення вантажу на замовлення позивача.

Пункт 3.3. договору передбачає, що перевізник зобов'язаний відшкодувати відправникові збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату в розмірі втраченого (пошкодженого, зіпсованого) вантажу.

За приписами статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України та ч. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

На виконання приписів ст. 925 ЦК України та ст. 315 ГК України, з метою врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями за № 69 від 06.02.2015р., № 168 від 12.03.2015р., № 307 від 08.04.2015р., в яких просив відповідача відшкодувати завдані збитки на суму 42 738,57 грн. Відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Приписами ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено вину відповідача у виникненні збитків та причинний зв'язок між поведінкою відповідача і виникненням збитків, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул.Піщана, 7; код ЄДРПОУ 37682336) 42 738 грн. 57 коп. збитків та 1827,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.07.2015р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов