Ухвала суду № 47540572, 22.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

22.07.2015Справа № 910/2814/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТАЛОН"

до Державного підприємства "Конярство України"

про стягнення 944 513,36 грн.

За скаргою Державного підприємства "Конярство України" на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: не з'явились;

від відповідача: Масленікова Ю.О., Смірнова Н.М. - представ. за довір.;

від ВДВС: не з'явились

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТАЛОН" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 944 513,36 грн. на підставі Договору про відступлення права вимоги № 38 З від 20.05.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі №910/2814/15-г позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веталон" заборгованість у розмірі 944 513,36 грн. та 18 890,26 грн. судового збору.

03.04.2015 видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі №910/2814/15-г.

30.06.2015 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва до суду надійшла скарга №344 ДП "Конярство України" на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області.

Ухвалою від 03.07.2015 розгляд скарги призначено на 22.07.2015.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, однак доказів направлення її сторонам відсутні.

На виконання ухвали господарського суду міста Києва від 03.07.2015, ВДВС Олександрівського міськрайонного управління юстиції, не надала копії виконавчого провадження стосовно виконання наказу господарського суду міста Києва від 03.04.2015 у справі №910/2814/15-г, поважних причин не виконання вимог суду державний виконавець не повідомив, в судове засідання не зявився незважаючи на належне повідомлення про дату та час розгляду скарги.

Боржником за даним виконавчим документом виступає юридична особа - ДП "Конярство України", адресою якого згідно виконавчого документа - м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, що є територією ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

За змістом ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення та розгляду скарги в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містилась інформація, відповідно до якої відповідач знаходився у Шевченківському районі міста Києва по вул. Б. Грінченка, 1, тому позивач неправомірно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження саме до відділу державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції, тобто не за місцезнаходженням його постійно діючого органу.

Суд зауважує, що обов'язок встановлення місцезнаходження боржника з метою визначення підвідомчості виконання рішення та проведення інших дій, які передують відкриттю виконавчого провадження, лежить на державному виконавцю, який має всі можливості та доступ до відповідних державних реєстрів для встановлення вказаних обставин.

Відповідно до п.3.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений у встановленому законом порядку. Жодних застережень про місцезнаходження майна ДП "Конярство України" на території, на яку розповсюджується компетенція ВДВС Олександрівського міськрайонного управління юстиції , виконавчий документ не містить.

Отже, за висновками суду, заява про відкриття виконавчого провадження була подана стягувачем не у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ було пред'явлено не за місцем знаходження боржника.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 5 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Отже, належних доказів того, що державний виконавець перевірив факт відсутності коштів у юридичної особи - ДП "Конярство України", тому і відкрив виконавче провадження за місцезнаходженням філії юридичної особи, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження", визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

18.06.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Києва про стягнення з ДП "Конярство України" на користь юридичних осіб коштів в сумі понад 8 500 000,00 грн., проведено опис майна, про що свідчить акт опису й арешту майна, з якого вбачається про накладення арешту на посіви соняшника, пшениці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При цьому, судом встановлено обґрунтованість твердження скаржника, що зазначені посіви здійснювало ТОВ "Агрогрупа Деметра" на підставі договору №2-21/02 про спільний обробіток земельної ділянки від 21.02.2014.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що оскаржувані дії державного виконавця є не законними, а прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження та зведеного виконавчого провадження - визнанню недійсними.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

У Х В А Л И В:

1.Скаргу Державного підприємства "Конярство України" на дії Відділу державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції, задовольнити.

2.Визнати недійсними постанову про відкриття виконавчого провадження відділу державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області щодо виконання наказу господарського суду міста Києва по справі №910/2814/15-г та зведеного виконавчого провадження відносно заборгованості ДП "Конярство України".

3.Визнати дії відділу державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області під час проведення виконавчих дій по арешту й опису майна ДП "Конярство України", неправомірними.

4.Скасувати арешт накладений відділом державної виконавчої служби Олександрівського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області на майно ДП "Конярство України" згідно акту опису й арешту майна від 18.06.2015.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова