Рішення № 47540530, 20.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа № 910/11856/15

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕШИНАЛ КЛАС» до публічного акціонерного товариства «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ» про стягнення 227778,39 грн, за участю представників сторін:

від позивача - Шавгулідзе В.В. (довіреність від 25.03.2015 № б/н);

від відповідача - не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕШИНАЛ КЛАС» (далі - позивач / ТОВ «ВКФ «ПРОФЕШИНАЛ КЛАС») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ», яким заявлено позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості в сумі 172556,13 грн, з яких: 156400,00 грн - основна заборгованість; 16140,49 грн - пеня; 15,64 грн - штраф.

Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 01.04.2013 № 2.

При цьому, суд враховує пояснення позивача, подане представником останнього у судовому засіданні 20 липня 2015 року, відносно того, що до позову помилково додано інший договір.

Також, у судовому засіданні 20 липня 2015 року представником позивача надано суду уточнення до позовної заяви від 20.07.2015, у відповідності до якої позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 344240,27 грн, з яких: 156400,00 грн - основна заборгованість; 71378,39 грн - пеня; 6118,88 грн - 3 % річних та 110343,00 грн - втрати від інфляції.

Заява позивача від 20.07.2015 розцінюється судом як зміна предмета позову, оскільки вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції у позові не заявлялися.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити, зокрема, предмет позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 06.07.2015, суд перейшов до розгляду справи по суті, а тому заява позивача від 20.07.2015 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції залишається судом без розгляду.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 71378,39 грн суд зазначає, що в цій частині заява позивача від 20.07.2015 розцінюється як збільшення позовних вимог.

Таким чином, загальна сума позовних вимог складає 227778,39 грн, з яких: 156400,00 грн - основна заборгованість; 71378,39 грн - пеня.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема, відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника в судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзив на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20 липня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

Між ТОВ «ВКФ «ПРОФЕШИНАЛ КЛАС», як позикодавцем, та ПАТ «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ», як позичальником, укладено договір безпроцентної позики від 01.04.2013 № 2 (поворотної фінансової допомоги) (далі - договір), за яким позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцеві (п. 1.1 договору).

Сума позики за договором становить 156400,00 грн (п. 2.1 договору). За цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору позичальник повинен 31 березня 2014 року повернути позикодавцеві позику у розмірі 156400,00 грн в порядку, встановленому у договорі.

Згідно з п. 6.1 договору при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,01 % від неповерненої суми позики.

При простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого п. 6.1 договору, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки. При цьому, позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину у разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із змісту правовідносин сторін, які ґрунтуються на договорі, вони є відносинами з позики, а тому їх права і обов'язки визначаються, зокрема, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання своїх зобов'язань за договором, надано відповідачеві позику в розмірі 156400,00 грн, що підтверджується виписками з поточного рахунку позивача від 13.05.2013, від 18.05.2013 та від 12.06.2013, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Спір між сторонами справи виник, як стверджує позивач, внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором, відповідач у встановлений п. 4.2 договору строк позивачеві позику не повернув у зв'язку із чим у ПАТ «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ» виникла перед ТОВ «ВКФ «ПРОФЕШИНАЛ КЛАС» заборгованість в сумі 156400,00 грн. Наведені обставини стали наслідком звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі, яким заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 156400,00 грн, а також пені в сумі 71378,39 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Відповідно до частин 1 і 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що жодного доказу, який би підтверджував факт повернення відповідачем позивачеві позики 31 березня 2014 року або раніше вказаної дати, сторонами суду не надано.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача позики в сумі 156400,00 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що позов в цій частині позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частин 1 і 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором починається з першого дня, за днем, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 01 квітня 2014 року, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Отже, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково сумі 16492,70 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня, та з урахуванням правил, встановлених ст. 253 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, а також умов, передбачених п. 4.2 договору:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУСума пені15640001.04.2014 - 14.04.20141413 %779.8615640015.04.2014 - 16.07.20149319 %7571.4715640017.07.2014 - 30.09.20147625 %8141.37

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ» (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 15-А; ідентифікаційний код 00214528, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕШИНАЛ КЛАС» (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 6; ідентифікаційний код 35316486, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 156400,00 (сто п'ятдесят шість тисяч чотириста) грн 00 коп.; пеню в сумі 16492,70 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн 70 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2618,54 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 липня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань