Рішення № 47540528, 21.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/13834/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька харчосмакова фабрика"

про стягнення 28 785,66 грн.,

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін: не з'явились

В судовому засіданні 21 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз", 29 травня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 19/1409 від 08.05.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька харчосмакова фабрика", про стягнення 28 785,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» умов договору № 117-03 від 20.12.2013 року на постачання природного газу за регульованим тарифом в частині оплати поставленого газу.

Ухвалою суду від 02.06.2015 року (суддя Комарова О.С.)порушено провадження у справі № 910/13834/15 та призначено розгляд справи на 07.07.2015 року.

Через відділ діловодства суду 02.07.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, надав документи та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.2015 року не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, на 21.07.2015 року.

В судове засідання 21.07.2015 року представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кременчукгаз» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» (далі - споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 117-03 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір) відповідно до п.1.1. якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і на даних послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

В розумінні п. 2.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Пунктами 2.8., 2.9 Договору передбачено, що споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Умовами розділу 4 Договору встановлено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за 1000,000 кубічних метрів газу становить - 3459,00 грн.;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ 2 % - 69,18грн.; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами - 218,20 грн.; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами - 77,40 грн.; тариф на постачання газу за регульованим тарифом ПАТ «Кременчукгаз» - 56,20 грн. Разом - 3879,98 грн. (Три тисячі вісімсот сімдесят дев'ять гривень 98 копійок). Крім того ПДВ (20%) - 776,00 грн. Всього до сплати за 1000,000 кубічних метрів газу (разом з ПДВ) - 4 655,98 грн.

Відповідно до п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 07 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Разом з тим, п. 4.7. Договору встановлює, що оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Додатковою угодою № 6 від 01.11.2014 року були внесені зміни до п. 4.2 Договору відповідно до чинних постанов НКРЕКП, що регулюють ціноутворення на природний газ у 2014 р., вартість 1000,00 кубічних метрів газу, з врахуванням вартості транспортування газу магістральними трубопроводами, транспортування газу розподільними трубопроводами, тарифу на постачання газу за регульованим тарифом, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, без податку на додану вартість становить 5 604,70 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконував належним чином, що підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг підписаними сторонами Договору за період з січня по квітень, з червня по липень, з вересня по грудень 2014 року на загальну суму 70 458,70 грн.

В той же час, споживач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, він лише частково здійснив оплату вартості поставленого йому постачальником газу на суму 52 566,31 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 17 892,39 грн. (70 458,70 грн./отримані послуги/ - /52 566,31/часткова оплата/).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання споживачем зобов'язань за Договором щодо оплати наданого товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає з аналізу матеріалів справи, постачальник свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі з січня по квітень, з червня по липень, з вересня по грудень 2014 року на загальну суму 70 458,70 грн. підписаними та скріпленими печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Як вже зазначалось у п.п 2.8., 2.9 Договору передбачено, що споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Таким чином, підписання відповідачем актів здачі-приймання послуг, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 922/2981/13 від 10.07.2014р.

Тобто, за умовами укладеного правочину сторонами було погоджено, що строк оплати настає саме з моменту підписання актів здачі-приймання послуг, складених та підписаних належним чином.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька харчосмакова фабрика" зобов'язань в частині проведення своєчасної оплати у повному обсязі не виконало.

Як зазначає позивач, у встановлені Договором строки відповідачем грошові кошти було сплачено лише частково, зобов'язання за отримані з січня по квітень, з червня по липень, з вересня по грудень 2014 року послуги було виконано з порушенням встановлених договором строків в розмірі 52 566,31 грн.

Факт прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих Позивачем послуг Відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умовам Договору не було здійснено у визначений строк оплату наданих послуг, а тому відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи факт прострочення відповідачем оплати вартості отриманого за Договором товару, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з покупця на користь продавця в межах 182 днів прострочення суми пені в розмірі 3 782,18грн. за порушення терміну оплати отриманого газу.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

У п. 4.1 вказаної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь виконавця підлягає 384,54 грн. 3% річних. Окрім того, судом було встановлено, що інфляційні втрати позивач арифметично розрахував правильно, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 726,55 грн.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька харчосмакова фабрика" (ЄДРЮОФОП 37819603; адреса: 04111, м. Київ, вул. ВІЛЬГЕЛЬМА ПІКА, будинок 3/56, квартира 13) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (ЄДРЮОФОП 03351734; адреса 39601, Полтавська обл., місто Кременчук, провул. ГЕРОЇВ БРЕСТА, будинок 46) основний борг 17 892,39 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні 39 копійок), 3% річних 3 782,18 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 18 копійок) грн. пені, 384,54 (триста вісімдесят чотири гривні 54 копійки), інфляційні втрати 6 726,55 грн. (шість тисячі сімсот двадцять шість гривень 55 копійок), та судові витрати - 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.07.2015 року.

Суддя О.С. Комарова