Рішення № 47540378, 20.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №910/10177/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 86 984,85 грн.

за участю представників:

від позивача:Іщенко Ю.В.- представник за довіреністю № 690 від 30.06.2015 р. від відповідача:Трамбовецький А.В.- представник за довіреністю б/н від 15.05.2015 р. від третьої особи:Антоненко С.А.- представник за довіреністю № 91/2015/01/12-1 від 12.01.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" про стягнення 86 984,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 00622/4-03 від 21.05.2002 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" утворилась заборгованість у вказаній сумі.

У позові Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" основний борг в сумі 67 993,74 грн., пеню в сумі 2 432,79 грн., штраф в сумі 6 799,37 грн., інфляційну складову боргу в сумі 7 736,44 грн. та 3% річних в розмірі 2 022,51 грн., а всього - 86 984,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позивачем неправомірно виставлялися відповідачу рахунки на оплату за постачання питної води для виготовлення гарячої води, оскільки це не передбачено ні умовами договору, ні положеннями чинного законодавства, так як на балансі відповідача не перебувають бойлери та він не є виробником гарячої води. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" вважав, що позов підлягає задоволенню, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що у останнього немає договірних відносин із ПАТ "АК "Київводоканал" на поставку питної води, яка в подальшому використовувалась би для виготовлення гарячої води та її продажу, а всі витрати повинен нести відповідач.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.05.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та відповідачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Восток" (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00622/4-03.

Згідно з п 1.1 договору постачальник зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником, зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Згідно з п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, для обліку наданих ОСББ "Восток" послуг з водопостачання за вказаним договором було встановлено три водолічильника, два з яких (особові рахунки №№ 3-210-59, 3-210-61) розташовані за адресами: м. Київ, вул. Кіото, 11 та вул. Кіото, 15, що обліковують питну воду, яка використовується відповідачем для потреб холодного водопостачання. Третій лічильник (особовий рахунок 3-210-62) встановлено для обліку питної води, спожитої для потреб гарячого водопостачання.

У подальшому водолічильник, по якому ведеться облік за особовим рахунком № 3-210-59 (холодне водопостачання) позивачем був перекритий.

Також судом встановлено, що ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання зведених актів звірки взаєморозрахунків присвоїло особовим рахункам № 3-210-59 та № 3-210-61 код абонента (ОСББ "Восток") 3-496, а особовому рахунку № 3-210-62 - код 3-50496.

Таким чином, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було присвоєно ОСББ "Восток" наступні абонентські коди:

- 3-496 (водопостачання та водовідведення питної холодної води);

- 3-50496 (водопостачання та водовідведення питної води для гарячого водопостачання).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2014 р. за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 00622/4-03 від 21.05.2002 р. позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 136 263,48 грн., а саме - за кодом 3-496 на суму 76 527,66 грн., за кодом - 3-50496 на суму 59 735,82 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку, розшифровками рахунків абонента, платіжними вимогами - дорученнями, а також розрахунком заборгованості.

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач частково сплатив заборгованість за надані послуги за договором № 00622/4-03 від 21.05.2002 р. - на суму 68 269,74 грн.

Отже, позивач вважає, що у відповідача існує заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 67 993,74 грн. (136 263,48 грн. - 68 269,74 грн.).

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення на час спірних правовідносин визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (надалі - Правила № 190). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Отже, виходячи з положень п. 3.13 Правил № 190 виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Позивач вказував, що на балансі відповідача знаходиться тепловий пункт (бойлер), однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2008 р. у справі № 26/1, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2008 р., встановлено, що лічильник відповідача, що використовується для обліку особового рахунку 3-210-62 (питна вода для потреб гарячого водопостачання) знаходиться у тепловому пункті РТМ "Київенерго".

З огляду на викладене суд відхиляє посилання позивача на акт від 19.06.2006 р., яким, зокрема, засвідчено лише факт встановлення лічильника на бойлері, а не належність останнього до балансу ОСББ "Восток".

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 6.1 Правил № 190 виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів у разі, якщо насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них перебувають на балансі юридичних осіб та експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником.

Отже, оскільки позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води, то споживання ПАТ "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Разом з тим, позивачем не доведено, що у нього з відповідачем існують відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, умовами договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 00622/4-03 від 21.05.2002 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер (3-50496).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать ОСББ "Восток", як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

Таким чином, вимоги про стягнення 59 735,82 грн. основного боргу за постачання холодної води, що йде на підігрів та прийняття стічних вод (за абонентським кодом 3-50496) задоволенню не підлягають.

Стосовно заборгованості відповідача по сплаті за отримання послуг з постачання холодної води та водовідведення (код 3-496) суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано вказані послуги відповідачу на загальну суму 76 527,66 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Відповідач надані послуги сплатив частково - на суму 68 269,74 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість за послуги з постачання холодної води та водовідведення у сумі 8 257,92 грн. (76 527,66 грн. - 68 269,74 грн.).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу у сумі 8 257,92 грн. підтверджуються матеріалами справи, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 432,79 грн. за період з 03.09.2013 р. по 30.06.2014 р. та штраф в сумі 13 089,21 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 4.1 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Також, оскільки судом встановлено, що сума основного боргу менша, ніж заявлено позивачем, штрафні санкції підлягають перерахунку.

Провівши перерахунок суми пені з урахуванням 6-ти місячного строку, передбаченого ст. 232 ГПК України, та суми штрафу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 129,34 грн. за період з 03.09.2013 р. по 30.06.2014 р., та штраф в сумі 825,79 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 7 736,44 грн. та 3% річних в розмірі 2 022,51 грн. за період з 03.05.2012 р. по 30.06.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, з урахуванням встановленої суми основної заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 914,95 грн. та 3% річних в розмірі 236,41 грн. за період з 03.05.2012 р. по 30.06.2014 р., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" про стягнення 86 984,85 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 15, ідентифікаційний код 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 8 257 (вісім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 92 коп. - основної заборгованості, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 34 коп. - пені, 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 79 коп. - штрафу, 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 95 коп. - інфляційної складової боргу та 236 (двісті тридцять шість) грн. 41 коп. - 3% річних.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 15, ідентифікаційний код 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 217 (двісті сімнадцять) грн. 69 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 липня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 27 липня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна