Рішення № 47540320, 09.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015Справа №910/12157/15

За позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України 2) Військової частини А0215до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" про стягнення 56 954,59 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від прокуратури не з'явивсявід позивача -1 Тужиков М.А. (дов. № 220/357/д від 18.05.2015 року)від позивача -2Рибалка Л.М. (дов. № 350/153/45/пс від 06.01.2015 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (надалі по тексту - позивач-1) та Військової частини А0215 (надалі по тексту - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 56 954,59 грн., в тому числі 22 135,19 грн. пені, 17 409,70 грн. штрафу за прострочення постачання товару, 17 409,70 грн. штрафу за відмову від постачання товару.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 95/14 від 29.07.2014 року не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 року порушено провадження у справі № 910/12157/15 та призначено справу до розгляду на 09.06.2015 року.

Представники прокуратури та відповідача в судове засідання 09.06.2015 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 15.05.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 09.06.2015 року представник позивача-1 надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 23.06.2015 року, у зв'язку з неявкою представників прокуратури, відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

23.06.2015 року представник позивача-1 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.06.2015 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.06.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.07.2015 року.

В судовому засіданні 09.07.2015 року представники позивачів надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримали заявлені позовні вимоги.

Представники прокуратури та відповідача в судове засідання 09.07.2015 року не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 35 А на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (постачальник за договором) та Військовою частиною А0215 (замовник за договором) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 95/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику товар відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору), а саме: лот №1 - авіаційні шини 1100х330 м. 26А або еквівалент, код 22.11.1., шини та камери нові, згідно з державним специфікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Відповідно до положень розділу 10 договору даний договір надирає чинності з моменту підписання його двома сторонами та діє до 31.12.2014, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

Згідно з пунктом 1.4 договору постачальник здійснює постачання товару за даним договором після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким заявник визначає обсяги закупівлі товару.

У відповідності до пункту 3.1. договору сума даного договору становить 248 710,00 грн.

Поставка товару здійснюється у строк до 01.10.2014 (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 5.5 договору датою виконання зобов'язання по постачанню товарів є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару. Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання товаророзпорядчих документів.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору замовник направив на адресу постачальника повідомлення № 129/138/1499 від 30.07.2014 року про готовність до виконання у повному обсязі умов договору № 95/14 від 29.07.2014 року про закупівлю товарів за державні кошти, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів своєчасної поставки товару за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 95/14 від 29.07.2014 року на суму 248 710,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення поставки товару у розмірі 22 135,19 грн., штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 17 409,70 грн. та штраф за відмову від постачання товару у розмірі 17 409,70 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частин 1 та 2 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 7.1 договору у разу невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Згідно з пунктом 7.2 договору за порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2, 2.4 та 5.1 даного договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної поставки товару за Договором, суд вважає вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару у розмірі 22 135,19 грн., та штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 17 409,70 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідача штрафу за відмову від постачання товару у розмірі 17 409,70 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 1.3. договору істотною умовою договору є можливість зменшення замовником обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на цілі, що передбачені специфікацією товару. У цьому випадку, замовник у 10-денний строк від дати отримання інформації про зменшення бюджетних призначень письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягів закупівлі, на підставі чого сторони укладають додаткову угоду відповідно до пункту 11.4. цього договору.

30.12.2014 між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 про зміни умов договору від 29.07.2014 року № 95/14 про закупівлю товарів за державні кошти (реєстраційний номер 407/14) відповідно до умов якого сторони погодили, що у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника, на підставі пункту 1.3. договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 (нуль) одиниць, 0 грн. 00 коп.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що замовник фактично відмовився від Договору зменшивши обсяги закупівлі до 0 (нуль) одиниць, вимоги прокурора про стягнення з відповідача штраф за відмову від постачання товару у розмірі 17 409,70 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (01001, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 35 А, ідентифікаційний код 34808164) на користь Військової частини А0215 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, буд. 105, ідентифікаційний код 24981451) пеню за прострочення поставки товару у розмірі 22 135 (двадцять дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 19 коп. та штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 17 409 (сімнадцять тисяч чотириста дев'ять) грн. 70 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (01001, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 35 А, ідентифікаційний код 34808164) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 268 (одну тисячу двісті шістдесят вісім) грн. 53 коп.

4.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2015

Суддя С.В. Стасюк