Рішення № 47540034, 01.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-42/10739-2012 01.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"

про стягнення 15 136 533,19 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Станішевський І.С. - предст. за довір.;

від відповідача: Новик О.В. - предст. за довір.

Рішення прийняте 01.07.2013, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою, з 17.06.2013 по 26.06.2013, з 26.06.2013 по 01.07.2013.

У судовому засіданні 01.07.2013, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова» про стягнення 15 136 533,19 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 №5011-42/10739-2012 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 у справі №5011-42/10739-2012 рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі №5011-42/10739-2012 в частині стягнення з ТОВ фірма «ТехНова» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 125 456,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 95 067,07 грн. 3% річних, 1 108 041,18 грн. пені, 64 380,00 грн. судового збору - скасовано, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 125 456,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 95 067,07 грн. 3% річних з простроченої суми, 1 108 041,18 грн. пені, - відмовлено. В іншій частині залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ фірма «ТехНова» на користь ПАТ « Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 13 807 968,05 грн. боргу, 58 714,56 грн. - судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнуто з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ТОВ «ТехНова» 2 832,72 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 у справі №5011-42/10739-2012 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 у справі №5011-42/10739-2012 в частині скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 щодо задоволення позовних вимог про стягнення 125 456,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 95 067,07 грн. 3% річних, 1 108 041,18 грн. пені і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 у справі №5011-42/10739-2012 в частині скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 щодо стягнення з ТОВ фірма «ТехНова» судового збору у розмірі 64 380,00 грн.

Скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 у справі №5011-42/10739-2012 в частині стягнення з ТОВ фірма «ТехНова» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 58 714,56 грн. судового збору за подачу позовної заяви, а також в частині стягнення з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ТОВ фірма «ТехНова» 2832,72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 залишено без змін.

Скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі №5011 -42/10739-2012 в частині задоволення позову щодо стягнення пені в сумі 1 108 041,18 грн., а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі №5011-42/10739-2012 залишено в силі.

В своїй постанові суд касаційної інстанції звернув увагу на невірне застосування ст.83 ГПК України судом апеляційної інстанції при звільненні відповідача від сплати пені.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справи №5011-42/10739-2012, дану справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 справа №5011-42/10739-2012 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до свого провадження, розгляд справи призначено на 03.06.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013, розгляд справи відкладений на 17.06.2013.

В судовому засіданні представник позивача подав суду додаткові документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.06.2013 представник відповідача подав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2013.

В судовому засіданні представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів Дане клопотання судом задоволене не (ухвала суду від 17.06.2013 №5011-42/10739-2012).

В судовому засіданні 17.06.2013, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 26.06.2013.

26.06.2013 через Відділ діловодства господарського суду від представника відповідача надійшли письмові додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 26.06.2013, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 01.07.2013.

В судовому засіданні 01.07.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Товариством обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2272/11 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу протягом жовтня 2011 - грудня 2012 років природний газ в обсязі до 168100 тис. куб.м. згідно наведеного графіку, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, вартості послуг транспортування становила 1309,20 грн. з ПДВ.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки.

Строк дії договору відповідно до п.11.1 встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 1 жовтня 2011 до 31 грудня 2012, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

При цьому в договорі зазначено, відповідно до п.7.2, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 6.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов укладеного договору позивачем поставлено відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року 41 772 631 куб.м. природного газу вартістю 54688728,50 грн.. що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2011, актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 14.10.2011, випискою з рахунку позивача з 1 жовтня 2011-22 травня 2012 років.

Відповідачем свої зобов»язання за договором в повному обсязі не виконано та сплачено за отриманий природний газ кошти в розмірі 40 880 760,46 грн., у зв»язку з чим виникла заборгованість по оплаті в розмірі 13 807 968,05 грн.

Оскільки відповідачем належним чином зобов»язання по оплаті виконані не були, то на суму богу позивачем було нараховано 125 456,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення розрахунків, 95 067,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 110 8041,18 грн. пені.

Відповідачем під час розгляду справи №5011-42/10739-2012 в Київському апеляційному господарському суді, було подано оригінали платіжних доручень №15 від 07.12.2012 на суму 386 274,19 грн. та №14 від 07.12.2012 на суму 13 421 693,87 грн. які підтверджують сплату основного боргу перед позивачем за природний газ для населення по Договору №14/2270/11 від 30.09.2011, у зв»язку із чим судом апеляційної інстанції було встановлено факт погашення основної заборгованості та в цій частині припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем суми збитків від інфляції за час прострочення в розмірі 125 456,89 грн. та 3% річних в розмірі 95 067,07 грн. є обґрунтованими, що також встановлено судом касаційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 у справі №5011-42/10739-2012, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, та в цій частині направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції звернув увагу не невірне застосування судом ст.83 ГПК України при звільнені відповідача від штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1 108 041,18 грн.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено: вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, діяльність відповідача спрямована на безперебійне забезпечення мешканців міста Чернігова тепловою енергією.

Соціальна спрямованість діяльності відповідача по забезпеченню населення життєво необхідною тепловою енергією обумовлює особливості здійснення відповідачем господарської діяльності. Ці особливості полягають в тому, що відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд при наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення тепловою енергією споживачів міста, а має діяти виключно в межах дозвільних, регулюючих та забороняючих норм чинного законодавства, що регулюють енергетичну галузь.

Предметом Договору є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для задоволення потреб населення. Тобто, поставлений позивачем природний газ споживався відповідачем не для задоволення власних потреб, а виключно для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів (населення міста Чернігова).

При цьому, відповідач не тільки змушений споживати газ просто з почуття соціальної відповідальності, а йому категорично заборонено припиняти його споживання в силу імперативних приписів ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо безперебійного надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, слід враховувати, що вартість теплової енергії є регульованою. Тарифи на теплову енергію згідно з Законом України «Про ціни та ціноутворення» є регульованими і встановлюються відповідними органами.

Відповідно до п.3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» (надалі - Закон) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової енергії для суб»єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 5 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що у разі тимчасового встановлення тарифу на теплову енергію нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Крім того, ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію згідно з законом.

Водночас статтею 8 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

При укладенні Договору сторони враховували, що державою на виконання ч.5 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» було передбачено спеціальний механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ для виробництва теплової енергії для населення, що обумовлена різницею в тарифах, а саме, ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» було передбачено відповідну субвенцію, та постановою Kабінету Mіністрів України від 11.05.2011 №503 затверджено Порядок перерахування цієї субвенції. У зв'язку з дефіцитом Державного бюджету 2011 року, статтею 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» було передбачено субвенцію на погашення різниці в тарифах, яка була сторонами реалізована за механізмом передбаченим постановою Kабінету Mіністрів України від 11.06.2012 №517.

Вищезазначеною постановою Kабінету Mіністрів України затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок та Умови)

Відповідно до п. 4. Порядку та Умов - підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Водночас постановою Kабінету Mіністрів України затверджено примірний договір про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах, який відповідно до Порядку та Умов є єдиною підставою для проведення розрахунків і в силу вимог ч. 2 ст. 5 та ст. 7 Господарського кодексу України є обов'язковим для застосування учасниками розрахунків, у тому числі для сторін у справі.

Підписавши Договори, сторони додатково підтвердили передбачений законодавцем спеціальний порядок проведення взаєморозрахунків передбачений ст. 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» та постановою Kабінету Mіністрів України від 11.06.2012 №517 щодо надання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах яка мала використовуватися теплопостачальними підприємствами виключно для розрахунків за спожитий природний газ.

Сторони погодили суму взаєморозрахунків у розмірі 13 807 968,06 грн., що відповідає різниці в тарифах, яку відповідач перерахував позивачу на погашення заборгованості за природний газ за Договором №14/2272/11 від 30.09.2011р., після отримання з бюджету відповідної субвенції.

Зокрема договорами №520/517з та №521/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з візниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв»язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування від 5 грудня 2012 року, які укладені між Територіальним органом Казначейства у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» передбачені: зобов'язання сторін перерахувати кошти у загальній сумі 13 807 968,06 грн., які надійдуть на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; зобов'язання сторін не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору.

Отже, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору №14/2272/11 від 30.09.2011р.

Таким чином, товариство виконало свої зобов'язання перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №14/2272/11 від 30.09.2011р., перерахувавши суму 13 807 968,05 грн., що повністю відповідає сумі заборгованості.

Відповідач на час розгляду справи в суді апеляційної повністю розрахувався з позивачем за договором на купівлю-продаж природнього газу №14/2272/11 від 30.09.2011. Вказана оплата була проведена відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517 на підставі відповідних договорів.

Відповідач добросовісно та своєчасно виконав свої зобов'язання за Договором №14/2272/11 від 30 вересня 2011 року, перерахувавши 13 807 968,06 грн., на рахунок позивача, одразу після надходження цих коштів за Договорами №520/517з та №521/517з від Управління житлово- комунального господарства Чернігівської міської ради, про що свідчать надані суду оригінали платіжних доручень №14 і №15 від 07.12.2012 (в матеріалах справи).

Слід також зазначити, що в своїх пояснення представник позивача посилається на спричинення значних збитків ПАТ НАК «Нафтогаз України», разом з тим позивачем не доведено та не надано суду доказів спричинення цих негативних наслідків саме з вини відповідача.

В силу законодавчо встановлених особливостей проведення розрахунків за природний газ та теплову енергію відсутній факт користування або утримування відповідачем належних до сплати позивачу коштів та відсутній факт прострочення боржника з його вини, що підтверджено укладеними сторонами договорами №520/517 та № 521/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах, та ненадання позивачем доказів понесення останнім втрат від знецінення грошових коштів, нарахування та стягнення фінансових нарахувань є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про застосування ст.83 ГПК України, в частині зменшення суми штрафних санкцій (пені) зменшивши її до 1% від заявленої до стягнення суми пені, що становить 11 080,41 грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 83, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 38/36, ідентифікаційний код 24100060) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 11 080,41 грн. (одинадцять тисяч вісімдесят гривень 41 коп.) - пені.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення 08.07.2013

Суддя М.Є. Літвінова