Рішення № 47539741, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/212 26.07.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг"

до Приватного підприємства „Транссервіс

про стягнення коштів в сумі 78282,00 грн,

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники cторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № ЭЛ/УКР-07/11 від 15.02.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 08.06.2011 р.

В судовому засіданні 26.07.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" до Приватного підприємства „Транссервіс про стягнення коштів в сумі 78282,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ від 20.03.08 р, відповідно до якого Позивач придбав у власність бортовий напівпричіп KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002420708409, та надав його Відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів. 31.05.10 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору 0192, відповідно до якої дійшли згоди припинити договір з 31.05.10. Проте, як стверджує позивач, відповідач систематично не виконував своїх обов'язків у частині внесення лізингових платежів відповідно до договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за лізинговими платежами за період з 04.03.09 по 05.05.10 у розмірі 72262,25 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6020,00 грн.

Ухвалою суду від 07.06.11 порушено провадження у справі № 40/212 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.11.

У судове засідання 05.07.11 представники сторін з'явились, надали документи на виконання вимог ухвали суду. Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечував в повному обсязі, зазначаючи, що нарахування заборгованості за лізингові періоди з 16.03.09 (з моменту отримання відповідачем повідомлення про одностороннє розірвання позивачем договору) є безпідставним та недоведеним з боку позивача.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 26.07.11.

У судове засідання 26.07.11 представники сторін зявились, надали свої пояснення по суті спору, відповідно до яких свої позиції підтримали.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

20.03.2008 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ (далі - Договір).

За умовами Договору лізингодавець зобов'язувався придбати у власність Предмет лізингу (бортовий напівпричіп KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002420708409) та надати його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Договору і Правил (Додаток № 1) (п. 3. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком № 1 до Договору (далі - Правила) лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобовязується оплатити лізингодавцеві: Лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів та інші, зазначені в статті 5 договору лізингу. Зобовязання зі сплати лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу лізингоотримувачеві, тобто з дати підписання сторонами.

В додатку № 3 до Договору сторонами визначено графік лізингових платежів.

04.04.2008 за Актом прийому-передачі предмета лізингу в лізинг лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу (бортовий напівпричіп KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002420708409, рік виготовлення 2002, колір жовтий).

Відповідно до п. 2.3. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору) передання предмета лізингу в лізинг Лізингоотримувачеві здійснюється на підставі акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками у день поставки (передання) предмету лізингу.

Згідно із п. 5.7. договору строк лізингу становить 48 місяців, починаючи з дати акта прийому-передачі предмета лізингу в лізинг.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що загальна сума договору лізингу становить 35446,21 дол. США, що є еквівалентом 179003,38 грн.

Пунктом 3.1.6. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів на лізингоотримувача покладений обов'язок вчасно, відповідно до Графіка лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі.

31.05.10 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ від 20.03.08 р, згідно з якою договір припинено за згодою сторін з 31.05.10.

В матеріалах справи наявний акт приймання передачі від 31.05.2010 р., на підставі якого відповідач повернув позивачеві предмет лізингу.

За твердженнями позивача, відповідач, починаючи з 04.03.2009р. по 05.05.2010 р, не сплачував лізингові платежі в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обовязок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розірванні договору лізингу з причин, передбачених п. 8.2.4 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, відповідач зобовязаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, у тому числі: заборгованість по лізинговим платежам; суми неустойки; збитки, понесені позивачем у результаті такого розірвання договору.

Відповідно до п. 10.7 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий платіж оплачується відповідачем у повному обсязі.

Згідно з розрахунком позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ПАТ „Альфа-Банк від 08.06.11 № 40328-28.1-120187 та АТ „ОТП Банк від 07.06.11 № 70-1-1/1098 щодо надходження коштів на рахунок позивача за договором № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ, сума заборгованості відповідача по лізинговим платежам за період з 04.03.09 по 05.05.10 складає 72262,00 грн.

Відповідач не надав доказів повної та своєчасної сплати лізингових платежів у зазначені позивачем періоди.

Оскільки факт наявності заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ в сумі 72262,00 грн. належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 6020,00 грн. пені.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

ПП „Транссервіс обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбаче6но, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі прострочення встановлених Договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті лізингоотримувач зобовязується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати лізингодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожний день заборгованості (п. 5.1. Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладених норм законодавства та умов договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати лізингових платежів нарахована пеня в розмірі 6 020,00 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої згідно вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 6020,00 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної та своєчасної сплати лізингових платежів за договором та не навів підстав для звільнення від обовязку їх оплатити.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Транссервіс (02099 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32590487) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03038 м. Київ, вул. М. Гринченка, 4, оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) 72 262 (сімдесят дві тисячі двісті шістдесят дві) грн 00 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 6 020 (шість тисяч двадцять) грн 00 коп. пені, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн 82 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 28.07.2011 р.