Рішення № 47539007, 27.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.15р. Справа № 904/4760/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ДНІПРОПЛАСТАВТОМАТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 392 013,86 грн. за договором на поставку товару

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача:не з'явився.

Від відповідача: Сироткін О.О., довіреність № б/н від 30.01.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ДНІПРОПЛАСТАВТОМАТ" суму основного боргу у розмірі 264 065,79 грн., пеню - 55 250,76 грн., 3% річних - 4 766,05 грн. інфляційні втрати - 67 931,26 грн. за договором на поставку товару № 411 від 05.09.2013р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Представник позивача в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов у якому зазначив про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 18.06.2015р. № 20150618-3 на суму основного боргу, у зв'язку з чим вважає своє зобов'язання перед позивачем на суму 264 065,77 грн. виконаним.

15.06.2015р. в судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2015р.

Ухвалою суду від 30.06.2015р. розгляд справи відкладався до 27.07.2015р.

27.07.2015р. позивач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у м. Києві.

Суд зазначене клопотання відхилив на підставі наступного.

Дане клопотання не підтверджено жодним доказом та не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглянутись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Позивачем неможливість такої заміни представника не доведена, як і не надано належних доказів на підтвердження свого клопотання.

Також слід зазначити, що навіть в разі неможливості явки в судове засідання представника позивача, останній не був позбавлений можливості подати до суду разом із вищеозначеним клопотанням свої заперечення на відзив відповідача.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 27.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Дніпропластавтомат» (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір на поставку товару № 411 (далі Договір), відповідно до умов цього договору Постачальник за цим договором зобов'язується на підставі Заявок поставляти і передавати у власність покупця партії поліпропіленової продукції (далі товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Ціна товару визначається в національній валюті України і вказується у видаткових накладних, рахунку-фактурі чи специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку - відстрочка платежу 21 календарний день, згідно від дати отримання товару.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п. 3.2. Договору моментом фактичної передачі партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р. Після закінчення терміну дії договору, його умови залишаються дійсними стосовно всіх партій товару, який поставлений у строк його дії, Також сторони не звільняються від зобов'язань щодо врегулювання розрахунків за поставлений товар, зобов'язань по заміні товару, щодо якого своєчасно пред'явлені рекламації (п. 10.1. Договору).

Пунктом 10.1.1. Договору встановлено, що у разі якщо сторони у 30 денний термін до закінчення дії основного договору не заявлять про його розірвання договір вражається дійсним до 31 грудня наступного календарного року на тих же умовах.

Договір зберігає свою силу після закінчення терміну його дії до повного виконання сторонами зобов'язань, що виникли у термін дії договору (п. 10.2. Договору).

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 1 525 798,25 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71).

Отримання товару підтверджується підписом на видаткових накладних повноважного представника Відповідача за довіреністю (а.с. 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72).

Позивачем Відповідачеві були виставлені рахунки-фактури на оплату (а.с. 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 1 261 732,46 грн. в результаті чого за ним рахується заборгованість у розмірі 264 065,79 грн.

Враховуючи несплату Відповідачем отриманого по Договору товару, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить сягнути з Відповідача 264 065,79 грн. заборгованості за поставлений товар.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем на час звернення Позивача з позовом суму боргу за поставлений товар сплачено не було, отже позивач правомірно звернувся до суду за стягнення з відповідача 264 065,79 грн. за отриманий товар.

В ході судового розгляду справи Відповідач надав суду заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.06.2015р. № 20150618-3 на суму 264 065,77 грн. та докази направлення її Позивачу (а.с. 87-89).

Зазначеною заявою Відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ «Виробниче підприємство "Дніпропластавтомат" до ТОВ "Паритет Пак" про сплату грошових коштів в сумі 166 678,98 грн. за договором поставки № 287 від 01.01.2012р. в частині 138 484,77 грн.; вимог ТОВ «Виробниче підприємство "Дніпропластавтомат" до ТОВ "Паритет Пак" про сплату грошових коштів в сумі 125 581,29 грн. за мировою угодою від 16.06.2014р., затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014р. по справі № 904/2310/14 в рахунок вимог ТОВ "Паритет Пак" до ТОВ «Виробниче підприємство "Дніпропластавтомат" про сплату грошових коштів в сумі 264 065,77 грн. за договором поставки № 411 від 05.09.2013р.

У зв'язку з викладеним Позивач вважає своє зобов'язання перед позивачем на суму 264 065,77 грн. виконаним.

Вивчивши зазначену заяву та документи, додані до неї, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов:

- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.

Позивач не надав суду доказів будь-яких заперечень відносно зарахування зустрічних однорідних вимог до Відповідача.

Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012 р. Відповідач уклав з Позивачем Договір поставки № 287, на виконання якого поставив Позивачу товар (плівку полотно в рулоні) на загальну суму 166 678,98 грн. (а.с.91-103).

Враховуючи, що специфікації до даного договору в яких встановлено строк оплати, відсутні, Відповідач 29.05.2015р. направив Позивачу лист з вимогою про погашення заборгованості по Договору № 287 (а.с. 108-111,121,122).

Позивач вимоги відповідача не виконав, оплату за товар, отриманий по Договору № 287 не здійснив, у зв'язку з чим за ним рахужться заборгованість сумі 166 678, 98грн.

Приймаючи до уваги, що вимоги сторін по оплаті, як за Договором на поставку товару № 411 від 05.09.2013р., так і за Договором поставки № 287 від 01.01.2012р. є однорідними, суд вважає можливим зарахування зустрічних однорідних вимог по цих договорах на суму зазначену Відповідачем у розмірі 166 678, 98грн.

Таким чином, враховуючи той факт, що в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 166 678,98 грн. спір врегульовано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача, поданої після порушення провадження у справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 166 678, 98грн. суми основного боргу, у зв'язку з врегулюванням спору на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо зарахування Відповідачем зустрічних однорідних вимог на суму 125 581,29 грн. суд зазначає наступне.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення заборгованістю Позивача, яка виникла у зв'язку з невиконанням останнім умов мирової угоди, затвердженої господарським судом Дніпропетровської області в ході розгляду справи № 904/2310/14 (а.с. 104-106).

Так, згідно п.2 зазначеної мирової угоди Позивач зобов'язується компенсувати Відповідачу суму додаткових витрат у розмірі 125 581,29грн. у спосіб зазначений у п. 3 цієї угоди.

Відповідно до п.3 мирової угоди сторони домовились, що сплата "Відповідачем" заборгованості і компенсації додаткових витрат "Позивачем" буде відбуватися одночасно у наступний спосіб:

"Позивач" здійснює компенсацію "Відповідачу" суми додаткових витрат, що зазначена у пункті 2 даної угоди, шляхом надання дисконту (знижок) на товар, що буде поставлятися після підписання даної угоди, до повного погашення заборгованості перед "Відповідачем". Сума компенсації дорівнює сумі, на яку була знижена вартість партії товару відносно ринкової ціни. "Позивач" виконує поточні поставки товару "Відповідачу", а "Відповідач" сплачує суму за поточну поставку, та додатково частину суми заборгованості зазначеної в п. 1 даної угоди, в розмірі (Р), який визначається за формулою: Р=Взх СБд СБпп де Вз - сума, на яку була знижена вартість партії товару; СБпп - сума додаткових витрат, що зазначена у п. 2 даної угоди; СБд - сума заборгованості, що зазначена в п. 1 даної угоди.

Строк оплати поставленого товару та частини суми заборгованості зазначеної в п. 1 даної угоди - протягом доби з дати поставки.

Сума заборгованості, яка підлягає сплаті фіксується сторонами у специфікації.

Таким чином сплата заборгованості "Відповідачем" і компенсація додаткових витрат "Позивачем" повинні відбуватися одночасно з можливим погашенням частинами.

Строк повної сплати "Відповідачем" основного боргу в сумі 414 737,91 грн. - до 01.10.2014р.

Строк повної компенсації "Позивачем" додаткових витрат в сумі 125 581,29 грн. - до 01.10.2014р.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи. Позивач та Відповідач уклали між собою письмовий Договір на поставку товару № 411 від 05.09.2013р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, яким врегулювали свої права та обов'язки.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідач посилається на обов'язок Позивача компенсувати Відповідачу 125 581,29 грн. та вважає, що ця сума підлягає зарахуванню як зустрічні однорідні вимоги.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства зміни до Договору № 411 належним чином не внесені і обов'язок Позивача з компенсації 125 581,29 грн. зі спірного Договору № 411 від 05.09.2013р. не випливає.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.78 ГПК України, укладення мирової угоди стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.

Тому, у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду. (п.3.19 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Викладене свідчить про відсутність у суду підстав вважати припиненим зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги на суму 125 581,29 грн. за мировою угодою, укладеною між сторонами у справі № 904/2310/14.

Отже, вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 125 581,29 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 55 250,76 грн. за період з 09.07.2014р. по 16.04.2015р., 3 % річних у сумі 4 766,05 грн. за період з 09.07.2014р. по 16.04.2015р. та інфляційні втрати у сумі 67 931,26 грн. за період з листопада 2014 по березень 2015р.

Приймаючи до уваги, що заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог Відповідачем направлено Позивачу вже після порушення провадження у справі, суд вважає, що Позивач мав право нараховувати Відповідачу санкції за весь час прострочення оплати.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня за період з 09.07.2014р. по 16.04.2015р. становить 55 250,76 грн. та підлягає до стягнення.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що 3 % річних за період з 09.07.2014р. по 16.04.2015р. становлять 4 766,05 грн. та підлягають до стягнення.

Інфляційні втрати за період з листопада 2014р. по березень 2015р. становлять 67 931,26 грн. та підлягають до стягнення.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 125 581,29 грн., пені - 55 250,76 грн., 3% річних - 4 766,05 грн., інфляційних втрат - 67 931,26 грн.

Враховуючи, що заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог Відповідач направив Позивачу лише 18.06.2015р. , тобто після порушення провадження у даній справі суд вважає за необхідне, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі в повному обсязі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 175, 193, 202, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 601, 627, 629, 639, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст.82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Дніпропластавтомат» (49033, м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, 122, код ЄДРПОУ 31614302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Паритет Пак" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.. Радянська, 50, код ЄДРПОУ 32952480) суму основного боргу - 125 581,29 грн. (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна грн. 29 коп.), пені - 55 250,76 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят грн. 76 коп.), 3% річних - 4 766,05 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят шість грн. 05 коп.), інфляційні втрати - 67 931,26 грн. (шістдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять одна грн. 26 коп.), витрати по сплаті судового збору - 7 840,28 грн. (сім тисяч вісімсот сорок грн. 28 коп.) про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Дніпропластавтомат» 166 678,98 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 28.07.2015.

Суддя Н.Г. Назаренко