Рішення № 47538943, 23.07.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2015 р. Справа № 902/883/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

до: Комунальної організації (установа, заклад) "Немирівський дошкільний навчальний заклад № 4 "Сонечко" - ясла-садок Немирівської міської ради Вінницької області", м.Немирів Вінницької області

про стягнення 50 319,89 грн заборгованості за договором № 2015/ТП-Б-Н-130071 від 30.12.2014 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Бобко Тетяна Євгенівна, довіреність № 02/15-Д від 30.12.2014 р.

відповідача: Караванська-Гаврилюк Оксана Василівна, завідувач садочком згідно з витягом з ЄДРЮО та ФОП.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" подано позов до Комунальної організації (установа, заклад) "Немирівський дошкільний навчальний заклад № 4 "Сонечко" - ясла-садок Немирівської міської ради Вінницької області" про стягнення 50 532 грн 32 коп. заборгованості за договором № 2015/ТП/Б-Н-130071 від 30.12.2015 р., з яких 41 749 грн 81 коп. - основного боргу, 431 грн 29 коп. - 3 % річних та 8 352 грн 22 коп. - пені.

Ухвалою суду від 26.06.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/883/15 та призначено до розгляду на 09.07.2015 р.

Ухвалою суду від 09.07.2015 р. в зв'язку з неявкою відповідача та не подання сторонами всіх витребуваних доказів, розгляд справи відкладено до 23.07.2015 р.

21.07.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній визнав позовні вимоги вказавши про наявність заборгованості станом на 30.06.2015 р. в сумі 41 749,93 грн та причини виникнення заборгованості, яка полягає у недостатньому фінансуванні на оплату природного газу.

21.07.2015 р. від позивача надійшла заява № 07-15-3267 від 09.07.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та про зменшення в частині стягнення 3 % річних і пені, яка прийнята судом до розгляду як така що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача 50 319,89 грн, з яких 41 749 грн 93 коп. - основного боргу, 408 грн 12 коп. - 3 % річних та 8 161 грн 84 коп. - пені.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в засіданні суду заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог підтримав.

Також представником позивача в засіданні суду подано письмові пояснення щодо поданого позову в частині вартості спожитого відповідачем природного газу в січні 2015 року. Так, з пояснень позивача вбачається, що фактично відповідачем в січні 2015 року спожито природного газу на суму 29 800,36 грн, тоді як в позовній заяві вказано 29 800,37 грн.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав та звернувся до суду з заявою про зменшення розміру пені оскільки відповідач є бюджетною установою.

В засіданні суду відповідач пояснив, що прострочення сплати вартості отриманого та спожитого природного газу відбулось в зв'язку з обмеженим фінансування установи, яка отримує кошти з Державного бюджету України.

Також представником позивача в засіданні суду надано докази здійснення відповідачем часткових розрахунків по сумі основного боргу в розмірі 33 805,00 грн, що стверджується випискою з банку від 23.07.2015 р. про здійсненні відповідачем проплати 22.07.2015 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник) та Комунальною організацією (установа, заклад) "Немирівський дошкільний навчальний заклад № 4 "Сонечко" - ясла-садок Немирівської міської ради Вінницької області" (Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-Б-Н-130071 (а.с.11-21, т.1).

За умовами договору Постачальник протягом 2015 року здійснює Споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору обсяг постачання газу визначається в додатку 2 до Договору.

Послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (п.2.6 Договору).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п.2.9 Договору).

Розділом 4 Договору сторони домовились про вартість послуг за Договором та порядок розрахунків.

Так, пунктом 4.1 Договору сторони домовились, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлені національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та ПДВ - 7 708,32 грн. (п.4.2 Договору).

Згідно п.4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2 до Договору.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.5.3.3 Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Розділом 6 Договору сторони передбачили відповідальність Постачальника та Споживача за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Так, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з нього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.2.2 Договору).

До вказаного Договору сторонами підписано додаток № 1 "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання", додаток № 2 "Договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік", згідно якого сторони передбачили обсяги постачання на кожен місяць 2015 року, додаток № 3 "Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі" (а.с.18-20, т.1).

01.02.2015 р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору згідно якої останніми внесено зміни до п.4.2 Договору та погоджено, що вартість 1 000 куб.м. природного газу становить - 7 463,52 грн (а.с.21, т.1).

01.03.2015 р. сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору згідно якої останніми внесено зміни до п.4.2 Договору та погоджено, що вартість 1 000 куб.м. природного газу становить - 11 380,32 грн (а.с.22, т.1).

01.04.2015 р. сторонами підписано додаткову угоду № 3 до Договору згідно якої останніми внесено зміни до п.4.2 Договору та погоджено, що вартість 1 000 куб.м. природного газу становить - 9 717,00 грн (а.с.23, т.1).

Як встановлено судом на виконання умов вказаного вище договору в січні-квітні 2015 року відповідачу поставлений природній газ в об'ємі 9 727,00 тис. куб.м. на загальну суму 83 224,93 грн., що підтверджується обопільнопідписаними та скріпленими печатками сторін актами подачі-прийому та реалізації газу (а.с.25-28, т.1).

За отриманий природний газ відповідач за період з 16.02.2015 р. по 10.06.2015 р. провів розрахунок на суму 41 475,00 грн., що підтверджується наявними у справі банківським виписками (а.с.38-47, т.1).

Таким чином, станом на момент звернення з позовом до суду борг відповідача перед позивачем складає 41 749 грн 93 коп.

Непроведення розрахунку відповідачем за отримані послуги в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідач після порушення провадження у даній справі здійснив частковий розрахунок з позивачем за отриманий природний газ на умовах договору №2015/ТП-Б-Н-130071 від 31.12.2014 р. в сумі 33 805,00 грн , що стверджується виписками з банку від 23.07.2015 р.

Тобто на момент розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем складає 7 944 грн 93 коп., що визнається сторонами в засіданні суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 33 805 грн 00 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Надаючи правову кваліфікацію договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-Б-Н-130071 від 31.12.2015 р. суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є змішаним оскільки містить елементи договору поставки та договору про надання послуг правовідносини за якими регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 7 944,93 грн на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині визнав, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 408,12 грн. - 3 % річних за період з 06.03.2015 р. по 24.06.2015 р. та 8 161,84 грн. пені за період з 06.03.2015 р. по 24.06.2015 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Провівши перевірку наданого позивачем розрахунку за допомогою калькулятора штрафних санкцій інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" судом виявлено ряд помилок.

Зокрема позивачем при правильному визначенні періодів прострочення та сум заборгованості невірно визначалась остаточна сума нарахованих 3 % річних та пені.

В результаті проведеного судом перерахунку ним отримано наступні значення пені та 3 % річних:

- за період з 06.03.2015 р. по 30.03.2015 р. - 1 430,30 грн пені (заявлено 1 430,320 грн);

- за період з 07.04.2015 р. по 28.04.2015 р. - 1 920,27 грн пені (заявлено 1 919,95 грн), 96,01 грн - 3 % річних (заявлено 96,00 грн);

- за період з 29.04.2015 р. по 05.05.2015 р. - 530,40 грн пені (заявлено 530,41 грн);

- за період з 06.05.2015 р. по 21.05.2015 р. - 1 421,40 грн пені (заявлено 1 421,41 грн);

- за період з 22.05.2015 р. по 05.06.2015 р. - 1 208,82 грн пені (заявлено 1 208,83 грн), 60,44 грн - 3 % річних (заявлено - 60,45 грн);

- за період з 06.06.2015 р. по 09.06.2015 р. - 322,35 грн пені (заявлено 322,36 грн);

- за період з 10.06.2015 р. по 24.06.2015 р. - 51,47 грн - 3 % річних (заявлено 51,48 грн).

При цьому з огляду на те, що визначення періодів прострочення, а також ціни позову належить до виключної прерогативи позивача та за відсутності з його сторони заяв про збільшення розміру позовних вимог судом брались до уваги ті значення пені та 3 % річних, які вказувались ним в розрахунках у тих випадках коли судом було отримано більші значення ніж зазначено позивачем в розрахунку і ті значення, які отримано судом при перерахунку і які є меншими від показників вказаних позивачем в розрахунку.

Таким чином після перерахунку судом отримано 8 161,78 грн пені та 408,10 грн - 3% річних в зв'язку з чим в стягненні 00,06 грн пені та 00,02 грн 3 % річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

Разом з тим оцінивши надані сторонами докази наявні в матеріалах справи, стосовно вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги те що відповідач у справі є бюджетною установою та її фінансування здійснюється з Державного бюджету України.

Крім того, судом взято до уваги те, що відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено більшу частину основного боргу в сумі 33 805,00 грн, тобто судом враховано ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по сплаті заборгованості (станом на день розгляду справи в суді борг у відповідача перед позивачем за отриманий природний газ складає відносно невелику суму у порівнянні із загальною сумою поставки - 7 944,93 - 83 224,93, тобто рівень оплати становить 90,45 % тощо).

Крім того, судом взято до уваги той факт, що згідно положень п.п.1.6, 1.11 статуту відповідача головною метою дошкільного закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної освіти, задоволення потреб громадян нагляді, догляді та оздоровленні дітей, створення умов для їх фізичного, розумового і духовного розвитку. При цьому дошкільний заклад є не комерційним і не прибутковим навчальним закладом.

Розрахунки за отриманий природний газ для опалення приміщення закладу відповідач здійснює по мірі надходження бюджетних коштів з Державного бюджету України.

Також суд зазначає, що негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення пені до 500,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, судом також прийнято до уваги визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу висловлене у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині вимоги про стягнення 33 805,00 грн боргу, часткової відмови в стягненні пені та 3 % річних з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача вимог згідно ст.49 ГПК України з врахуванням того, що в частині зменшення пені та вимог за якими припинено провадження у справі судовий збір покладається на відповідача.

При прийнятті рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

23.07.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної організації (установа, заклад) "Немирівський дошкільний навчальний заклад № 4 "Сонечко" - ясла-садок Немирівської міської ради Вінницької області", вул.Луначарського, 18А, м.Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800 (ідентифікаційний код-35949444) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012 (ідентифікаційний код - 03338649) - 7 944 грн 93 коп. - боргу, 408 грн 12 коп. - 3 % річних, 500 грн 00 коп. - пені, 1 826 грн 99 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Провадження у справі № 902/883/15 в частині вимоги про стягнення 33 805 грн. 00 коп. основного боргу припинити згідно п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В стягненні 7 661 грн 90 коп. пені та 00 грн 02 коп. 3 % річних відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 липня 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.