Рішення № 47538923, 23.07.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2015 р. Справа № 902/822/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Бізон-Тех 2012", код ЄДРПОУ 38325315 (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11)

до: Іллінецького державного аграрного коледжу, код ЄДРПОУ 35830913 (22700, Вінницька область, Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Червона площа, буд. 2)

про стягнення 59224,12 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: Лірик О.М. - довіреність № 42/15 від 09.02.2015;

відповідача: Слободяник О.А. - довіреність № б/н від 21.07.2015;

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2012" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Іллінецького державного аграрного коледжу 59244,12 грн, а саме: 18480,00 грн основного боргу, 30164,96 грн індексації ціни товару, 5544,00 грн штрафу, 5035,16 грн пені.

Ухвалою суду від 16.06.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/822/15 та призначено її до розгляду на 07.07.2015 року.

Ухвалою суду від 07.07.2015 розгляд справи відкладено на 23.07.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 23.07.2015 представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов № 444 від 22.07.2015р. позовні вимоги в частині основного боргу визнав в повному обсязі, проти решти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що коледж є навчальним закладом, бюджетною організацією яка фінансується з державного бюджету та не мав можливості розрахуватися з позивачем у зв'язку з складним фінансовим станом спричиненим падінням закупівельних цін на зернові та технічні культури в 2013-2014 роках та несприятливими погодними умовами, що спричинили виникнення форс-мажорних обставин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.05.2013р. між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2012» (за договором -постачальник) та Іллінецьким державним аграрним коледжем (за договором -покупець) укладено договір поставки насіння № ВН-Н-58, відповідно до якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

За умовами п.2.1. Договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 (два), якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися постачальником, про що він повинен завчасно повідомити покупця. Покупець повинен письмово повідомити Постачальника не менше ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Згідно з п. 4.4. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені Специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов договору. Під авансовими платежами сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару.

Якщо покупець прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже поставлений товар), то постачальник має право пропорційно на час прострочення покупця затримати поставку товару або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки товару за такою та/або наступними Специфікаціями, не несучи за це відповідальність (п. 4.5. Договору).

У п. 5.1. договору сторони визначили обов'язок покупця оплатити постачальнику товар у строки, вказані в Специфікаціях, а також сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором.

Порядок та умови індексації суми платежів визначений у п.п. 5.6., 5.6.1., 5.6.2., 5.6.3., 5.6.4., 5.6.5., 5.6.6., 5.6.7., 7.1.1., 7.1.3. договору.

У розділі 7 Договору сторони визначили свої права та обов'язки.

Так, зокрема, відповідно до підпунктів 7.1.1, 7.1.3 пункту 7 договору, покупець зобов'язується: оплатити товар (у т.ч. оплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з договором та Специфікаціями; перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару провести його індексацію в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 9.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю насіння до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки насіння, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки насіння покупцю, то цей договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами в наступному році до дати укладання нового договору поставки насіння.

02.05.2013 сторонами було підписано специфікацію №1 до договору, згідно з якою позивач зобов'язався не пізніше 02.05.2013 поставити відповідачу товар - насіння кукурудзи "Амеліор" в кількості 24 п.од. на загальну суму 18480,00 грн. В п. 2 специфікації сторони погодили, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі та в такі строки:

- перший платіж у сумі 5544,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15 травня 2013р.;

- другий платіж у сумі 12936,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15 жовтня 2013р. Суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач виконав свої зобов'язання за договором, передавши відповідачу товар на загальну суму 18480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2475 від 02.05.2013 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 83 від 24.04.2013.

Відповідач, усупереч умовам договору, свої договірні зобов'язання не виконав, оплату товару не здійснив.

Згідно з актом звірки розрахунків від 23.06.2015 року за період з 02.05.2013р. - 23.06.2015р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, станом на 23.06.2015р. заборгованість Іллінецького державного аграрного коледжу перед ПП "Бізон- ТЕХ 2012" становить 18480,00 грн.

Відповідно до умов договору позивач нарахував відповідачу суму індексації ціни товару в розмірі 30164,96 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 18480,00 грн основного боргу, 30164,96 грн індексації ціни товару.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №ВН-Н-58 від 02.05.2013р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позовні вимоги в частині стягнення боргу та індексації ціни товару стверджуються договором № ВН-Н-58 від 02.05.2013р., видатковою накладною №2475 від 02.05.2013р., специфікацією № 1 від 02.05.2013р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 18480,00 грн основного боргу, 30164,96 грн індексації ціни товару відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5035,16 грн пені за період з 16.10.2013 по 27.04.2015 та 5544,00 грн штрафу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.1.3 договору за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Згідно з п. 8.2 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями Сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п.8.2 договору сторони погодили термін нарахування штрафних санкцій «до моменту їх фактичного виконання», що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року у справі № 3-53гс15.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені, передбачений за просточку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 16.10.2013 по 14.04.2014 - з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який слпачується пеня, а за період з 15.04.2014 по 27.04.2015 - в розмірі, встановленому у договорі - 0,05% від простроченої суми, оскільки розмір пені, нарахований за подвійною обліковою ставкою НБУ за цей період, перевищував розмір пені, визначений у договорі.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив в повному обсязі оплату товару отриманого відповідно до договору поставки насіння №ВН-Н-58 від 02.05.2013 року у встановлений сторонами термін, то він відповідно з вимогами чинного законодавства є боржником, що прострочив, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунків судом не виявлено помилок, отже 5035,16 грн пені та 5544,00 грн штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, індексації ціни товару, штрафу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

До того ж, суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт існування форс-мажорних обставин.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неоплати товару за відсутності коштів, оскільки коледж є бюджетною організацією та фінансується з державного бюджету, з огляду на те, що норми чинного цивільного і господарського законодавства не містять винятків про зміну чи невілювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.

Так, з положень ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 випливає, що бюджетна організація, навіть через відсутність у неї коштів, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання. Тим більше це не може звільнити від виконання договірних зобов'язань.

Також, в постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність бюджетної організації і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, позицію Верховного Суду України та рішення Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що наведені вище твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

23.07.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Іллінецького державного аграрного коледжу, код ЄДРПОУ 35830913 (22700, Вінницька область, Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Червона площа, буд. 2) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2012", код ЄДРПОУ 38325315 (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11) 18480,00 грн основного боргу, 30164,96 грн індексації ціни товару, 5544,00 грн штрафу, 5035,16 грн пені та 1827,00 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 липня 2015 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи