Рішення № 4753224, 13.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2009 р. Справа № 35/421-08

вх. № 7932/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4., дов. б/н від 22.05.08р.

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - не з`явився

3-ї особи ОСОБА_3, довіреність № 59 від 12.12.08р.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до 1.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

2. Акціонерного страхового товариства закритого типу "Дніпроінмед", м.Дніпропетровськ

3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Арбат ЛТД", м.Харків

про стягнення 640000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1. звернувся з позовом про відшкодування шкоди та примусове виконання обов'язку в натурі до фізичної особи підприємця ОСОБА_2. та акціонерного страхового товариства закритого типу «Дніпроінмед», в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_2. на свою користь 6400 грн. заподіяної шкоди і зобов'язати АСТЗТ «Дніпроінмед» здійснити йому виплату страхового відшкодування в розмірі 633600 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 01.10.2007 між ним та першим відповідачем ФОП ОСОБА_2 було укладено договір консигнації, за умовами якого 07.10.2007 позивач передав відповідачу 1 200000 кг. цукру-піску в 4000 мішків.

Згідно з п. 4.1. цукор до моменту продажу належить на праві власності позивачу, а ризик випадкового пошкодження (псування) цукру лежить на першому відповідачі, згідно з п. 4.2. договору консигнації.

13.10.2007 позивачем та другим відповідачем було укладено договір добровільного страхування майна № ИМ-Х-11/13-2, яким було застраховано майнові інтереси позивача пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням 200000 кілограмами цукру-піску в 4000 мішків, які були передані відповідачу 1 та зберігалися в камері №12 за адресою АДРЕСА_1. Вартість застрахованого цукру 640000 грн., страхова сума по даному договору відповідно склала 640000 грн. Одним з ризиків на випадок настання якого відбувалося страхування було пошкодження або знищення застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб. Договір страхування також встановлював безумовну франшизу в розмірі 1% від страхової суми.

03.03.2008 зі слів старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Кошелєвої В.Л. позивач дізнався, що належні йому на праві власності 200000 кг. цукру-піску в 4000 мішків, передані ним за договором консигнації ФОП ОСОБА_2., з 21.12.2007 по 12.01.2008 були викрадені і за даним фактом порушена кримінальна справа №77080020.

В зв'язку з чим 05.03.2008, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування № ИМ-Х-11/13-2, позивач письмово повідомив другого відповідача (страховика) про настання страхового випадку.

Другий відповідач виконати свої зобов'язання за договором страхування № ИМ-Х-11/13-2 та виплати позивачу страхове відшкодування відмовився, посилаючись на те, що страховий випадок, що був би передбачений договором страхування не настав.

Проте, позивач з такою позицією другого відповідача не погоджується в зв'язку з чим і звернувся до суду.

Викрадення цукру, що належить позивачу, породило в нього право на отримання відшкодування заподіяної цим шкоди від першого відповідача, як від особи, що несла ризики пов'язані з даним майном, в тому числі ризики випадкового (тобто такого, що не залежить від волі першого відповідача) знищення, або від другого відповідача, відповідно до умов договору страхування № ИМ-Х-11/13-2.

Позивач вирішив отримати відшкодування заподіяної йому викраденням цукру шкоди від другого відповідача, на підставі договору страхування № ИМ-Х-11/13-2.

Однак відповідно до п. 3.6. договору страхування встановлюється безумовна франшиза в розмірі 1% від страхової суми, тобто в даному випадку безумовна франшиза (заподіяна страхувальнику (позивачу) шкода, що не підлягає відшкодуванню) складає 6400 грн. В зв'язку з чим позивач звертається до першого відповідача з вимогою про стягнення 6400 грн. - частини, заподіяної викраденням цукру, шкоди, що не покривається страховим відшкодуванням.

10.11.2008 другим відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1. відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що за фактом викрадення застрахованого цукру порушена кримінальна справа №77080020 за статтею 190 КК України, яка встановлює кримінальну відповідальність за шахрайство, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Відповідно до умов договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 страховим ризиком «пошкодження або знищення застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб» на випадок настання якого проводилося страхування, подія, в наслідок якої було викрадено 200000 кг. цукру-піску і яка сталася з 21.12.2007 по 12.01.2008 не охоплюється.

До того ж другий відповідач, вважає, що позивачем був порушений обов'язок передбачений п. 6.1. договору страхування (обов'язок, щодо письмового повідомлення страховика протягом 2 діб після настання страхового випадку про це), оскільки подія внаслідок, якої було викрадено цукор сталася з 21.12.2007 по 12.01.2008, а позивач письмово повідомив про це другого відповідача лише 05.03.2008. В зв'язку з чим відповідач вважає, що він правомірно користуючись наданим йому п. 7.15. договору страхування правом відмовив страхувальнику (позивачу) у виплаті страхового відшкодування.

Позивачем було надано пояснення по справі, щодо доводів наведених другим відповідачем в відзиві на позовну заяву від 10.11.2008.

В наданих поясненнях позивач вказує, що другий відповідач неправомірно звужує ризик «пошкодження або знищення застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб» передбачений договором страхування № ИМ-Х-11/13-2. Та зазначає, що ризиком «пошкодження або знищення застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб» на випадок настання якого в тому числі відбувалося страхування цукру за договором № ИМ-Х-11/13-2 охоплюється подія, що сталася з 21.12.2007 по 12.01.2008 і в наслідок якої цукор-пісок загальною вагою 200000 кг. вибув з його володіння. А отже відмова другого відповідача виплатити позивачу страхове відшкодування на підставі того, що даним ризиком не охоплюється подія, як сталася з 21.12.2007 по 12.01.2008, неправомірна.

Окрім того позивач вказує, що порушення ним обов'язку, щодо письмового повідомлення другого відповідача (страховика) про настання страхового випадку протягом 2 днів після його настання було допущено позивачем в наслідок об'єктивних обставин, які не залежали від його волі і перешкоджали виконати обов'язок у встановлений п. 6.1. договору страхування термін. А саме, позивач дізнався про настання страхового випадку лише 03.03.2008 і виконав обов'язок, щодо письмового повідомлення другого відповідача (страховика) про настання страхового випадку протягом 2 днів передбачених п. 6.1. договору страхування. Отже відповідно до п. 7.15. договору страхування, яким встановлюється, що страховик (другий відповідач) має право відмовити у виплаті страхового відшкодування лише у випадку коли страхувальник (позивач) несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку без поважних на це причин, другий відповідач не має права відмовити у виплаті страхового відшкодування, оскільки він несвоєчасно повідомив страховика (другого відповідача) про настання страхового випадку з поважних причин (він сам не знав про настання страхового випадку). Тобто відмова другого відповідача від виплати страхового відшкодування на підставі п. 7.15. договору страхування також є неправомірною.

А також вказує, що 25.07.2008р. ст. слідчим СУ ГУМВС України в Харківській обл. Кошелевою В.Л. винесено постанову про перекваліфікацію кримінальної справи, відповідно до якого дії невстановленої особи кваліфікуються за ч. 5 ст. 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до схову, вчинене в особливо великих розмірах.

В зв'язку з чим позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач надав заяву про зміну предмету позову, в якій просив вимогу «зобов'язати АСТЗТ «Дніпроінмед» здійснити йому виплату страхового відшкодування в розмірі 633600 грн.» змінити на вимогу «стягнути з акціонерного страхового товариства закритого типу «Дніпроінмед» на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 633600 грн. страхового відшкодування».

Суд заяву позивача про зміну предмету позову прийняв та продовжив розгляд справи з урахуванням змінених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2008р. було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арбат ЛТД"

Третя особа надала пояснення по справі, відповідно до яких наголошує на відсутність відношення третьої особи до спірного товару першого відповідача.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2008р. відхилено заяву про відвід судді Шведа Е.Ю.

Ухвалою від 19.12.2008р. провадження у справі було зупинено та призначено судово - економічну експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Ухвалою від 03.04.2009р. провадження по справі було поновлено.

Через канцелярію суду 08.04.2009р. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з першого відповідача 6400,00 грн. шкоди, з другого відповідача -633600,00 грн. страхового відшкодування та 145382,62 грн. пені.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Розглянувши подану позивачем заяву та з урахуванням приписів вказаної норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття до провадження вказаної заяви, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Позивач в судовому засіданні 13.04.2009р. позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Надав усне клопотання про залучення до матеріалів справи постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 27.03.2009р., яка судом приймається та залучається.

Представники відповідачів у призначене судове засідання не з"явились, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи залишає вирішення спору на розсуд суду.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне, що 01.10.2007р. між ФОП ОСОБА_1. та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір консигнації. Відповідно до даного договору позивач брав на себе зобов'язання поставляти відповідачеві 1 цукор-пісок в мішках по 50 кг.

Відповідно до п. 3.1. договору, консигнатор (перший відповідач) зобов'язується забезпечити повне збереження цукру та його якості. Такий обов'язок першого відповідача означає, що ним будуть вживатися всі необхідні і можливі заходи для збереження цукру. І що у випадку якщо цукор буде знищено або пошкоджено в наслідок порушення правил збергіння цукру або невжиття всіх необхідних заходів передбачених правилами зберігання цукру, допущених з вини першого відповідача або його працівників (за дії яких він несе відповідальність), то консигнатор (перший відповідач) буде зобов'язаний відшкодувати консигнанту (позивачу) заподіяну цим шкоду, як таку, що заподіяна в наслідок неналежного виконання обов'язку по збереженню цукру.

Проте у випадку, коли консигнатор (перший відповідач) буде виконувати всі необхідні заходи по збереженню цукру, а його знищення чи пошкодження станеться в наслідок стихійного лиха чи протиправних дій третіх осіб, тобто незалежно від волі консигнатора (першого відповідача), то заподіяну цим консигнанту (позивачу) шкоду консигнатор (перший відповідач) відшкодовувати не буде, адже ним вживалися всі залежні від нього заходи, він належно виконував свої зобов'язання щодо забезпечення збереження цукру. В такому випадку негативні наслідки пов'язані зі знищенням чи пошкодженням цукру лягають на власника, на якого згідно з законом покладений ризик несення негативних наслідків пов'язаних зі знищенням чи пошкодженням належного йому на праві власності майна в наслідок стихійного лиха чи протиправних дій третіх осіб.

Судом встановлено, що в даному випадку сторони договору консигнації встановили в п.п. 4.1., 4.2. договору, що після передачі цукру відповідачу 1 право власності на цукор до моменту його продажу залишається за позивачем, проте з моменту передачі цукру відповідачу 1 ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження цукру переходить до першого відповідача.

Ризиком випадкового знищення та випадкового пошкодження охоплюються ті випадки, коли знищення чи пошкодження цукру наступає внаслідок дії стихійного лиха чи протиправних дій третіх осіб.

При таких обставинах, згідно приписів п. 3.1. та п.п. 4.1., 4.2. договору у випадку пошкодження або знищення цукру, переданого першому відповідачу позивачем, незалежно від того сталося таке знищення чи пошкодження в наслідок вини першого відповідача (тобто невиконання або неналежного виконання ним обов'язку щодо забезпечення збереження цукру) або за відсутності вини першого відповідача (тобто коли він належним чином виконував обов'язок щодо забезпечення збереження цукру проте пошкодження чи знищення цукру все ж сталося в наслідок дії стихійного лиха чи протиправних дій третіх осіб), він (перший відповідач) зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяну таким знищенням чи пошкодженням цукру шкоду. І відповідно негативні наслідки пов'язані зі знищенням чи пошкодженням цукру в наслідок дії стихійного лиха чи протиправних дій третіх осіб в такому разі покладаються на першого відповідача.

Як вбачається з наданого до суду договору №29 від 01.10.2007, ФОП ОСОБА_2. уклав з ТОВ «Арбат ЛТД» договір надання послуг по зберіганню продукції в камері №12 складського комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

07.10.2007 діючи на підставі договору консигнації позивач передав відповідачу 1 200000 кг. цукру-піску в 4000 мішків, що підтверджується підписаним ФОП ОСОБА_1. та ФОП ОСОБА_2 актом приймання-передачі від 07.10.2007. Приймання-передача цукру відбулася в камері №12 складського комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1, де в подальшому цукор і мав зберігатися до його продажу консигнатором (першим відповідачем) третім особам.

13.10.2007 ФОП ОСОБА_1. та АСТЗТ «Дніпроінмед» було укладено договір добровільного страхування майна № ИМ-Х-11/13-2.

Відповідно до розділу 1 договору страхування та додатку №1 до договору страхування № ИМ-Х-11/13-2, об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси страхувальника (позивача) пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням цукром-піском в 4000 мішків вагою 50 кг. (загальна вага 200000 кг.), вартість якого складає 640000 грн, і що знаходився в камері №12 складського комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2. даного договору, страховим випадком за даним договором є пошкодження або знищення застрахованого майна внаслідок:

- пожежі, вибуху, удару блискавки;

- стихійних явищ (урагану, бурі, зливи, граду, землетрусу, сходу снігових лавин, селі, повеню);

- аварії систем гарячого та холодного водопостачання, каналізаційної та опалювальної системи, а також систем пожежогасіння;

- протиправних дій третіх осіб (крадіжки зі зломом, грабежу).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору страхування, страхова сума за даним договором складає 640000 грн.

Пункти 3.7., 3.8 договору встановлюють за даним договором безумовну франшизу в розмірі 1% від страхової суми, тобто безумовна франшиза за даним договором складає 6400 грн.

Безумовна франшиза означає, що незалежно від того в якому розмірі заподіяна шкода в результаті настання страхового випадку, страхове відшкодування, що виплачується страховиком буде зменшене на суму франшизи, тобто на 6400 грн. Таким чином судом встановлено, що частина шкоди, яка буде заподіяна страхувальнику (позивачу) настанням страхового випадку, не відшкодовується, а саме не відшкодовується шкода в розмір 6400 грн.

Як вбачається з наданих сторонами документів, зокрем рапорта дізнавача Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області лейтенанта міліції Товстоган Е.А. та відповіді старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Кошелєвої В.Л., з 21.12.2007 по 12.01.2008 із камери №12 складського комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 зникло 7836 мішків цукру, в їх числі 4000 мішків цукру, що належали позивачу, за фактом чого 23.01.2008 було порушено кримінальну справу №77080020.

З відповіді старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Кошелєвої В.Л. також випливає, що позивач був повідомлений про скоєння злочину та зникнення належних йому на праві власності 200000 кг цукру-піску лише 03.03.2008.

Згідно з пп. 2 п. 6.1. договору страхування, на страхувальника (позивача) покладається обов'язок протягом 24 годин з дня настання страхового випадку повідомити про це страховика (відповідача) будь-яким чином, та протягом 2 робочих днів надати письмове повідомлення про настання страхового випадку.

В зв'язку з чим 05.03.2008 позивач надав відповідачу 2 письмову заяву про настання випадку, що має ознаки страхового, в якій повідомив про викрадення з 21.12.2007 по 12.01.2008 належного позивачу та застрахованого другим відповідачем цукру-піску загальною вагою 200000 кг.

Про прийняте рішення за результатами звернення позивача з заявою про настання випадку, що має ознаки страхового від 05.03.2008 другий відповідач позивача не повідомив.

03.07.2008 позивач звернувся до другого відповідача з запитом про надання інформації стосовно прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування за договором № ИМ-Х-11/13-2.

08.07.2008 другий відповідач надав відповідь, в якій він повідомив про те, що у виплаті страхового відшкодування позивачу відмовлено з мотивів того, що подія, в наслідок якої було викрадено належні позивачу та застраховані другим відповідачем 200000 кг. цукру-піску, не охоплюється ризиками на випадок настання яких відбувалося страхування.

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» в ч. 4 ст. 26 та п. 7.5. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 встановює, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржено у судовому порядку.

Так як відповідно до договору консигнації від 01.10.2007 між позивачем та першим відповідачем, на першого відповідача покладений ризик випадкового знищення та пошкодження цукру, то відповідно ФОП ОСОБА_2. несе в тому числі ризик знищення чи пошкодження цукру в наслідок протиправних дій третіх осіб, а отже на ньому лежить обов'язок, у випадку пошкодження чи знищення (або викрадення, що рівноцінне знищенню за наслідками) цукру, відшкодувати позивачу заподіяну цим шкоду. А відповідно позивачу належить кореспондуюче цьому обов'язку право, а саме право вимагати від першого відповідача відшкодування шкоди заподіяної в тому числі пошкодженням чи знищенням (викраденням) цукру в наслідок протиправних дій третіх осіб.

В той же час, в силу договору страхування № ИМ-Х-11/13-2, позивач має право вимагати відшкодування шкоди заподіяної йому пошкодженням чи знищенням (викраденням) цукру в наслідок протиправних дій третіх осіб від другого відповідача.

Право вибору від кого першого відповідача чи другого відповідача отримати відшкодування шкоди заподіяної викраденням цукру належить позивачу.

Позивач вирішив отримати відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправними діями третіх осіб, що були вчинені з 21.12.2007 по 12.01.2008, і в наслідок яких було викрадено належні йому на праві власності 200000 кг. цукру-піску загальною вартістю 640000 грн., від другого відповідача на підставі договору страхування № ИМ-Х-11/13-2.

Однак так як договором страхування № ИМ-Х-11/13-2 встановлена безумовна франшиза в розмірі 6400 грн., то надане другим відповідачем страхове відшкодування не компенсує заподіяну позивачу шкоду в розмірі 6400 грн. Враховуючи це позивач вирішив вимагати від першого відповідача відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправними діями третіх осіб в наслідок яких було викрадено належні йому 200000 кг. цукру-піску, в сумі 6400 грн., що не буде компенсована страховим відшкодуванням, в силу покладеного на першого відповідача, договором консигнації від 01.10.2007, ризику випадкового знищення та пошкодження цукру.

В зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду Харківської області з вимогою стягнути з першого відповідача 6400 грн. а з другого відповідача - 633600 грн.

Другий відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що ним правомірно відмовлено в виплаті страхового відшкодування.

Всебічно дослідивши обставини справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1. обґрунтовані і є такими, що підлягають задоволенню, в той час як заперечення другого відповідача суперечливі за своїм змістом, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, до того ж суперечать ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування», страховик зобов'язаний про прийняте ним рішення відмовити у виплаті страхового відшкоджування повідомити страхувальника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. П. 7.5. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 конкретезує цей обов'язок страховика та покладає на страховика обов'язок повідомити страхувальника в письмовій формі про відмову у виплаті страхового відшкодування з обґрунтуванням причин відмови протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення.

Встановлений ч. 3 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.5. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 обов'язок страховика є гарантією захисту прав та інтересів страхувальника. Ця гарантія проявляється в тому, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування має бути обґрунтованим, страхувальник має бути повідомленим про всі причини відмови, щоб мати змогу оскаржити відмову в судовому порядку.

З наданих господарському суду Харківської області матеріалів вбачається, що обов'язок, передбачений ч. 3 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.5. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2, другий відповідач належним чином не виконав. Про прийняте рішення страхувальника (позивача) не повідомив. І лише після того, як 03.07.2008 позивач звернувся до другого відповідача з запитом про надання інформації стосовно прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування за договором № ИМ-Х-11/13-2, АСТЗТ «Дніпроінмед» надало відповідь в якій повідомило, що у виплаті страхового відшкодування відмовлено.

Суд встановив, що повідомивши у своїй відповіді на запит позивача від 03.07.2008, про прийняте рішення відмовити у виплаті страхового відшкодування, другий відповідач мотивував своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування єдиною причиною, а саме тим, що подія в наслідок якої було викрадено застраховане майно нібито не охоплюється ризиками на випадок настання яких проводилося страхування. В той же час в відзиві на позов другий відповідач вказує, що прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування мало також другу причину, а саме позивачем нібито було порушено обов'язок, щодо письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку протягом 2 діб, в зв'язку з чим другий відповідач на підставі п. 7.15. договору страхування відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Однак суд, виходячи із аналізу змісту гарантії наданої страхувальнику ч. 3 ст. 26 Закону України «Про страхування» та п. 7.5. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2, приходить до висновку, що приймаючи рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та повідомляючи страхувальника про таке своє рішення та причини його прийняття, страховик має встановлювати виключний перелік підстав з яких страхувальнику відмовляється у виплаті страхового відшкодування та повідомлювати цей виключний перелік підстав страхувальнику. В даному випадку, повідомляючи страхувальника про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик вказав лише одну причину прийняття такого рішення, а отже після цього посилатися на те, що прийняття такого рішення мало й іншу причину страховик не має права. В іншому разі це було б порушенням гарантії наданої страхувальнику ч. 3 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.5. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2.

В зв'язку з чим суд не може прийняти посилання другого відповідача на те, що позивачем було порушено обов'язок, щодо письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку протягом 2 діб, в зв'язку з чим другий відповідач на підставі п. 7.15. договору страхування відмовив у виплаті страхового відшкодування, як належну причину прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Суд не може не відмітити також те, що навіть у випадку, коли прийнявши рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, другий відповідач повідомив би позивача, що у виплаті страхового відшкодування відмовлено також з тієї причини, що позивач порушив обов'язок, щодо письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку протягом 2 діб, після його настання, в зв'язку з чим другий відповідач на підставі п. 7.15. договору прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, ця причина була б визнана судом неналежною підставою для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. А рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 7.15. договору безпідставним і таким, що суперечить п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.15. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2.

Оскільки, п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.15. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 встановлюють, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку, коли страхувальник несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку без поважних на це причин. А це також означає, те що страховик не має права відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі коли страхувальник несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку з поважних на це причин.

В даному випадку, як встановлено судом з наданих матеріалів, зокрема рапорту дізнавача Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області лейтенанта міліції Товстоган Е.А. та відповіді старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Кошелєвої В.Л., страховий випадок настав з 21.12.2007 по 12.01.2008.

Пп. 2 п. 6.1. договору страхування встановлює, що страхувальник (позивач) зобов'язаний протягом 24 годин з дня настання страхового випадку повідомити про це страховика (другого відповідача) будь-яким чином, та протягом 2 робочих днів надати письмове повідомлення про настання страхового випадку.

Як слідує з пояснень позивача, що підтверджуються відповіддю старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Кошелєвої В.Л., позивач довідався про настання страхового випадку 03.03.2008, коли йому було вручено постанову про порушення за фактом викрадення 391800 кг. цукру-піску, в їх числі 200000 кг. цукру, що належали позивачу, кримінальної справи №77080020.

05.03.2008 позивач повідомив другого відповідача про настання страхового випадку шляхом подання заяви про настання випадку, що має ознаки страхового, в якій повідомив про викрадення з 21.12.2007 по 12.01.2008 належного позивачу та застрахованого другим відповідачем цукру-піску загальною вагою 200000 кг.

Наведене вище свідчить, що виконати вимогу пп. 2 п. 6.1. договору страхування та письмово повідомити страховика про настання страхового випадку протягом 2 робочих днів після настання страхового випадку, позивач не міг з об'єктивних причин, які склалися не з його волі. Що є нічим іншим як поважною причиною несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку.

А це відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.15. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2, позбавляє страховика права відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що ним було пропущено строк письмового повідомлення про настання страхового випадку.

Таким чином рішення другого відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 7.15. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 в зв'язку з тим, що позивач лише 05.03.2008 повідомив відповідача про настання страхового випадку, який стався з 21.12.2007 по 12.01.2008, є необґрунтованим, таким, що суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.15. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 і як наслідок є незаконним.

Крім того, суд наголошує, що надання страховику п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 26 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 7.15. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 права відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, в разі несвоєчасно повідомлення про настання страхового випадку без поважних на це причин, не означає, що кожного разу коли страхувальник несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку навіть з неповажних причин, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи системний характер права, проаналізувавши в сукупності всі норми, що регулюють відносини страхування, суд приходить до висновку, що страховик не може бути позбавлений обов'язку здійснити страхову виплату, коли несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку жодним чином не впливає на обставини настання страхового випадку та розмір заподіяних ним збитків.

В даній же справі, другий відповідач, вказуючи в відзиві на позовну заяву на те, що ним було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування в зв'язку з несвоєчасним повідомленням позивачем про настання страхового випадку, не вказав яким чином несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку вплинуло на обставини настання страхового випадку та розмір заподіяних ним збитків. Що є ще одним свідченням неправомірності відмови другим відповідачем позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстави несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Другий відповідач обґрунтовує прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та вимогу про відмову в задоволенні позову є твердження про те, що подія, яка сталася з 21.12.2007 по 12.01.2008 і в наслідок якої було викрадено 391800 кг. цукру-піску, в їх числі 200000 кг. цукру, що належали позивачу, не охоплюється ризиком пошкодження або знищення майна в наслідок протиправних дій третіх осіб. Дану позицію другий відповідач мотивує тим, що в п. 2.1.2. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 як страховий ризик на випадок настання якого проводиться страхування зазначається наступне: «протиправних дій третіх осіб (крадіжки зі зломом, грабежу)».

Дане формулювання страхового ризику другий відповідач трактує, так, що страховим ризиком «протиправні дії третіх осіб» охоплюються лише зазначені в дужках крадіжка зі зломом та грабіж. А так як за фактом викрадення належного позивачу цукру кримінальна справа порушена за ст. 190 КК України, яка передбачає відповідальність за шахрайство, то другим відповідачем робиться висновок про те, що подія, яка сталася з 21.12.2007 по 12.01.2008 і в наслідок якої було викрадено 391800 кг. цукру-піску, в їх числі 200000 кг. цукру, що належали позивачу, не охоплюється страховим ризиком «протиправні дії третіх осіб», а отже страховий випадок не настав, і відповідно відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Позивач з таким тлумаченням положення договору страхування не погоджується та вважає, що крадіжка зі зломом та грабіж наведені в дужках, як приклад протиправних дій третіх осіб, і що цим ризиком («протиправні дії третіх осіб») охоплюються будь-які дії, які за чинним законодавством відносяться до протиправних дій.

З наведеним другим відповідачем в відзиві на позовну заяву аргументом господарський суд Харківської області погодитися не може. Суд приходить до висновку, що звуження змісту положення договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 «протиправні дії третіх осіб» до крадіжки зі зломом та грабежу є невиправданим та неправомірним.

Єдиним свідченням, що могло б вказувати на те, що в даному договорі страховий ризик «протиправні дії третіх осіб» зводиться лише до крадіжки зі зломом та грабежу могло б бути формулювання даного положення таким чином, що вказувало на виключення зі змісту страхового ризику «протиправні дії третіх осіб» будь-яких інших протиправних дій окрім крадіжки зі зломом та грабежу, або формулювання, що вказувало б, що в даному конкретному випадку до страхового ризику «протиправні дії третіх осіб» входять лише крадіжка зі зломом та грабіж.

Враховуючи відсутність наведених формулювань, тлумачення надане іншою стороною даного правочину (позивачем) а також загальноприйняте у сфері страхових відносин тлумачення терміну «протиправні дії третіх осіб» суд приходить до висновку, що зазначеним в п. 2.1.2. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 ризиком «пошкодження або знищення майна в наслідок протиправних дій третіх осіб» на випадок настання якого проводиться страхування охоплюються всі випадки заподіяння пошкодження або знищення майна в наслідок дій визнаних чинним законодавством протиправними.

Як вбачається з наданих сторонами доказів за фактом викрадення 391800 кг. цукру-піску, в їх числі 200000 кг. цукру, що належали позивачу порушена кримінальна справа ст. 190 КК України, якою встановлюється відповідальність за шахрайство. А це є свідченням того, що зникнення цукру сталося внаслідок протиправних дій третіх осіб.

У подальшому, а саме 25.07.2008р. ст. слідчим СУ ГУМВС України в Харківській обл. Кошелевою В.Л. винесено постанову про перекваліфікацію кримінальної справи, відповідно до якого дії невстановленої особи кваліфікуються за ч. 5 ст. 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до схову, вчинене в особливо великих розмірах.

Оцінивши наявні у справі докази та надані сторонами пояснення, суд приходить до висновку, що з 21.12.2007 по 12.01.2008 в наслідок протиправних дій третіх осіб було викрадено 200000 кг. цукру, що належали позивачу і які були застраховані за договором добровільного страхування майна № ИМ-Х-11/13-2, що свідчить про настання передбаченого п. 2.1.2. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 страхового ризику, а саме пошкодження або знищення майна в наслідок протиправних дій третіх осіб.

В зв'язку з чим суд вважає, що у другого відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» та п. 5.1. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2 виник обов'язок виплатити позивачу страхове відшкодування, у виплаті якого з урахуванням всього вищенаведено позивачу другим відповідачем було неправомірно та безпідставно відмовлено.

Окрім того, через канцелярію суду надійшов висновок №165 судово - економічної експертизи, який підтверджує вищенаведені обставини.

Виходячи з встановлених обставин справи та враховуючи п. 3.2., п. 3.6. договору страхування № ИМ-Х-11/13-2, п. 4.2. договору консигнації від 01.10.2007 суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з першого відповідача 6400,00 грн. шкоди та з другого відповідача - 633600,00 грн. страхового відшкодування обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з другого відповідача 145382,62 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8.3. Договору страхування при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату сплати, від суми, яка належить до сплати, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем було подано заяву про настання випадку 05.03.2008р.

Згідно п.7.3. Спірного договору страхування страховик у строк не пізніше 30 робочих днів (без врахування вихідних та святкових днів) після одержання всіх необхідних і належним чином оформлених документів, приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування, тому суд приходить до висновку, що граничний строк оплати страхового відшкодування становить 15.04.2008р.

Перевіривши нарахування пені, судом встановлено, що розрахунок є обгрунтованим, вірним, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 145382,62 грн. підлягають задоволенню та стягненню з другого відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, витрати по сплаті держмита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу слід віднести на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Усне клопотання позивача про залучення додаткових документів - задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_3, ідент. номер НОМЕР_2) 6400 грн. основного боргу, 64,00 грн. держмита та 1,18 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства закритого типу «Дніпроінмед» (49005, м.Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, кв.307, р/р №26504000001964 в ДФ АБ „Факторіал - Банк”, МФО 307101, код ЄДРПОУ 21870998) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_3, ідент. номер НОМЕР_2) 633600 грн. основного боргу, 145382,62 грн. пені, 7789,83 грн. держмита та 116,82 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 13.04.2009р.

Суддя