Рішення № 47532096, 02.11.2010, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 2-3831/10

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

2листопада 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого-судді Бендик О.Г.,

при секретарі Ричок Л.П.,

з участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду справу за позовом державної установи «База відпочинку «Любич»» Міністества фінансів України до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, заподіяної підприємству

встановив:

9 липня 2010 року позивач державна установа «База відпочинку «Любич»» Міністерства фінансів України (далі база відпочинку ) звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення з неї на свою користь 4904 грн. 61 коп. для відшкодування матеріальної шкоди, а також понесених судових витрат.

Позивач зазначив, що в ході контрольного заходу «Оцінка стану виконання державної установи «База відпочинку «Любич»» управлінських рішень, прийнятих за результатами контрольного заходу, проведеного впродовж травня-червня 2009 року», що проводився на базі відпочинку «Любич» в листопаді 2009 року Управлінням внутрішнього фінансового контролю та аудиту Міністерства фінансів України було виявлено, що директором бази відпочинку ОСОБА_4 в серпні 2009 року необгрунтовано видано та списано зі складу 43,93 кг меду на загальну суму 2108 грн. 64 коп.. Також вибірковою перевіркою норм списання продуктів під час приготування їжі у їдальні було встановлено їх завищення на загальну суму 2795 грн. 97 коп.. Зазначеними діями ОСОБА_4 позивачеві нанесено матеріальну шкоду на загальну суму 4904 грн. 61 коп..

На підставі наведеного та ст.133 ч.2 КЗпП України позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на свою користь 4904 грн. 61 коп. для відшкодування шкоди та 171 грн. понесених судових витрат.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали і просили задовольнити з наведених підстав, пояснивши, що зазначені в позовній заяві збитки базі відпочинку заподіяні з вини відповідачки та внаслідок порушення нею своїх трудових обов»язків, підтвердженням чого є складений в ході проведеного контрольного заходу акт. Розмір шкоду 4904 грн. 61 коп. знаходиться в межах середньомісячної заробітної плати відповідачки, який перед її звільненням 28 серпня 2009 року з посади директора бази відпочинку складав 5247 грн. 77 коп..

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала факту відпуску меду зі складу та його списання в серпні 2009 року в кількості 43,93 кг без оформлення первинних бухгалтерських документів, що вважає помилкою. Але мед в серпні 2009 року видававсь зі складу і відповідно до норм харчування дітей та дорослих, які оздоровлювались, додававсь в такі блюда як запіканка сирна, бліни, оладі, сирники, лапшильник та до чаю. Про це є записи в матеріально-технічному журналі комірника.

Розрахунок контрольного заходу по завищенню норм списання продуктів відповідачка ОСОБА_4 вважає неправильним у зв»язку з тим, що в його основу взяті норми готового виробу - нетто ( маси сировини або напівфабрикату з урахуванням втрати при тепловій обробці), а не норми брутто - маси сировини або напівфабрикату з урахування відходів та втрат при холодній обробці.

Крім цього, вона сумнівається в правильності та обґрунтованості розрахунку її середньомісячної заробітної плати, оскільки її оклад за контрактом становив 2165 грн., а після звільнення з посади директора бази відпочинку вона ще деякий час працювала на базі відпочинку оператором.

Тому в задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, пояснення відповідачки, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили той факт, що мед видавався зі складу в їдальню і використовувавсь для харчування дорослих і дітей, які відпочивали на базі, дослідивши інші докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено і це вбачається з копії наказу по Міністерству фінансів України від 20.06.2006 року №592-о, копій наказів по державній установі «База відпочинку «Любич»» від 20.06.2006 року №1-к та від 28.08.2009 року №15-к, копії контракту від 19 червня 2008 року, що відповідачка ОСОБА_4 з 20 червня 2006 року працювала на контрактній основі директором державної установи «База відпочинку «Любич» Міністерства фінансів України, з якої звільнена 28 серпня 2009 року за власним бажанням на підставі ст.39 КЗпП України..

До її посадових обов»язків згідно контракту від 19 червня 2008 року входило : поточне (оперативне) керівництво базою відпочинку, організація її виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності (.п.2.1) ; забезпечення ведення бухгалтерського, оперативного обліку та ведення статистичної звітності згідно з чинним законодавством (п.2.4.14); персональна відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення господарських операцій у первинних документах, збереження первинних документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років (п.4.3.1) та інш.

За змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 покладені на неї трудові обов»язки порушила.

Будучи відповідальною за поточне (оперативне) керівництво базою відпочинку, за її фінансово-господарську діяльність та маючи право першого підпису на всіх розрахункових і платіжних документах, вона допустила впродовж серпня 2009 року безпідставну (без оформлення первинних бухгалтерських документів: меню, меню-требування, накладних) видачу зі складу бази та безпідставне списання меду в кількості 43,93 кг на загальну суму 2108 грн. 64 коп.. Також допустила завищення норм списання продуктів під час приготування їжі у їдальні бази відпочинку на загальну суму 2795,97 грн..

Ці обставини підтверджуються витягом з акту контрольного заходу на тему: «Оцінка стану виконання державною установою «База відпочинку «Любич» Міністерства фінансів України управлінських рішень, прийнятих за результатами контрольного заходу, проведеного впродовж травня-червня 2009 року», складеного та підписаного контрольною групою Управління внутрішнього фінансового контролю та аудиту Міністерства фінансів України 3грудня 2009 року за результатами перевірки, яка проводилась на базі відпочинку -Любич» в період з 27 листопада по 31 грудня 2009 року, а також доданими до нього копіями накладних, меню, меню-требування.

Законність акту контрольного заходу і наведених у ньому висновків відповідачка ОСОБА_4 ні під час його підписання ні в судовому засіданні не оскаржувала і нічим не спростувала, крім як показаннями свідків, які в даній справі суд не може покласти в обґрунтування рішення і відхиляє у звязку з тим, що показання свідків не можуть замінити первинні бухгалтерські документи та зміст таких документів.

Необгрутованим списанням меду та завищенням норм списання продуктів під час приготування їжі базі відпочинку спричинені збитки в загальному розмірі 4904 грн.61 коп. (2108.64+2795,97 грн.= 4904,61 грн.).

Зазначені дії відповідачки носять умисний характер, є протиправними, тому на думку суду притягнення її до матеріальної відповідальності правомірне.

Як зазначено в ч.2 ст. 130 КЗпП України, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівника гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю працівника). Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Згідно з п.2 ст.133 КЗпП України, керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348), а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві.

Оскільки з посади директора бази відпочинку ОСОБА_4 звільнена 28 серпня 2009 року, в розрахунок середньомісячної заробітної плати має братись її заробітна плата за останні два місяці перед звільненням, якими є липень та червень. Як вбачається з наданої позивачем бухгалтерської довідки, заробітна плата відповідачки склала 7248,04 грн. в липні та 3247,50 грн. в червні, разом - 10495,54 грн.. Виходячи з цього розмір її середньомісячної заробітної плати складе 5247,77 грн. (10495,54:2).

Надані відповідачкою розрахункові листи її заробітної плати за липень та червень 2009 року як і визначений у контракті розмір її посадового окладу 2165 грн. суд не може покласти в основу розрахунку її середньомісячної заробітної плати, оскільки її заробітна плата складалась не лише з окладу, а й заробітної плати за результатами господарської діяльності бази відпочинку і цього факту ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала. Разом з тим, вона надала суду лише розрахункові листки, які стосуються її окладу, а розрахункових листків частини своєї заробітної плати від результатів господарської діяльності бази суду не надала.

На підставі ст..130 ч.2, 133 ч.2 КЗпП України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», керуючись ч.З ст.209, ст.ст.213-215, 88 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державної установи «База відпочинку «Любич»» Міністества фінансів України» ( код ЄДРПОУ 33086383) 4904 грн. 41 коп. для відшкодування шкоди та 171 грн. судових витрат, всього 5075,41 грн.(п»ять тисяч сімдесят п»ять грн. 41 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя