Постанова № 47529898, 22.12.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2010 рокум. Ужгород№ 2а-2200/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.., суддів Рейті С.І. та Маєцької Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Семаль Т.М.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивачів адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача 1: Господарського суду Закарпатської області - ОСОБА_3,

представника відповідача 2 : Державної судової адміністрації України - ОСОБА_4,

представник відповідача 3 : Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України - не з'явився,

представник відповідача 4 : Міністерства фінансів України - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовними заявами ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, судді господарського суду Закарпатської області звернулися у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до відповідачів про стягнення з Державної судової адміністрації на їх користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2006 року по теперішній час та зобовязання ГУ ДКУ та Мінфін України провести видатки з державного бюджету.

В обґрунтування позову наводять те, що позивачі працюють суддями господарського суду Закарпатської області, гарантії незалежності суддів визначено нормами Конституції України та Законів України "Про судоустрій України", "Про статус суддів", гарантії незалежності суддів (в тому числі, щодо матеріального і соціального забезпечення суддів) не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (далі - Постанова №865) затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суд» України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Так, відповідно до додатку №5 до Постанови №865місцевого спеціалізованого суду становить - 10,5 мінімальних заробітних плат, судді - 8.5 мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб країни, окремим керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» (далі - Постанова №1243) встановлено, що розміри, посадових окладів суддів, затверджені постановою КМУ від 03.09.2005 р. № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. (станом на 21.12.2005 р.) і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Згодом, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 03 вересня 2005 р № 865» (далі - Постанова № 1310) їх доповнено пунктами 2-1, 4-1. Пункт 4-1 викладено наступного змісту: « 4-1. Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».

Стаття 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлювала з 1 вересня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати - 332 гривні на місяць.

Стаття 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" установила з 1 січня 2006 року розмір мінімально." заробітної плати 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень.

Мінімальний розмір заробітної плати щороку змінювався у сторону збільшення і станом на день подання позову складає 884 гривні (ст.52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік").

Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) (254к/9б-ВР) чи звуження їх змісту та обсягу гри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).

Отже, при прийняті вказаних постанов був звужений зміст та обмежений обсяг прав на підвищення розміру посадового окладу при підвищенні мінімальної заробітної плати та водночас їх прийняття занизило досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.08 у справі №2/174, визнані незаконними Постанова №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови № 1310 та пункт 4-1 Постанови № 865. Вказана постанова адміністративного суду набрала чинності 19.08.2009 р., згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суд, у справі №22-а-26751/08.

Право позивачів на оплату праці порушено з 01.01.2006 року, то воно підлягає .захисту та відновленню згідно з принципами верховенства права, рівності, законності.

Таким чином, з 01.01.2006 року на час звернення до суду позивачами, як суддями господарського суду Закарпатської області недоотримано заробітну плату. Відповідно, у зв'язку із заниженням розмірів посадових окладів, позивачам, не донараховані суми щомісячних премій, суми надбавок за вислугу років, за напруженість у роботі, за інтенсивність, суми відпускних, матеріальної допомоги та окладу на оздоровлення, розмір яких залежав від розміру посадового окладу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 9 липня 2010 року обєднано справи адміністративної юрисдикції за №№ 2а-2200/10/0770, 2а-2201/10/0770, 2а-2202/10/0770, 2а-2203/10/0770, 2а-2204/10/0770, 2а-2205/10/0770, 2а-2224/10/0770, 2а-2233/10/0770, 2а-2233а/10/0770, 2а-2234/10/0770, 2а-2234а/10/0770, 2а-2277/10/0770, 2а-2471/10/0770 0770 за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_5 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі - в одне провадження з присвоєнням № 2а-2200/10/0770.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та представник інших позивачів після надання експертних висновків аудитора про розмір заробітної плати, який мав бути нарахований та виплачений позивачам за період з 01.01.2006 року (ОСОБА_10 з 18.07.2006 р. та ОСОБА_5 з 06.05.2008 р.) по 30.06.2010 року з врахуванням положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» просили суд стягнути з Державної судової адміністрації України на їх користь визначені суми недоотриманої заробітної плати, в тому числі матеріальної допомоги та грошового утримання.

Представник відповідача 1 проти позову заперечила пояснивши, що за вищезгаданий період господарським судом Закарпатської області заробітна плата виплачувалась позивачам у відповідності до нормативно-правових актів, що були чинними у відповідний період, з врахуванням обмеження розрахунку посадового окладу суддів та в межах сум (фонду оплати праці), визначених кошторисами господарського суду області на певний рік, затвердженими Державною судовою адміністрацією України.

Разом з тим, господарським судом Закарпатської області надсилався проект штатного розпису на 2010 рік, в якому посадові оклади суддів розраховані, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 744 грн., однак листом від 21.05.10 №17-3075/10 Державна судова адміністрація України повернула штатний розпис господарського суду Закарпатської області на 2010 рік без погодження.

Крім того, фінансово-господарським відділом господарського суду Закарпатської області при розробці поточних планів асигнувань на утримання господарського суду та при здійсненні упорядкування кошторису витрат і розрахунків до них враховувалась постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.08 у справі №2/ 174, у проекті кошторису господарського суду Закарпатської області на 2011 рік потреба в асигнуваннях - видатках на оплату праці працівників, зокрема, суддів, була обрахована, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, передбаченого чинним законодавством, а саме, ст. 53 Закону України «„Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 N« 2154-VI станом на 01 грудня 2010 року (922,00 грн.).

На сьогоднішній день відповідь Державної судової адміністрації України щодо затвердження чи відмови у затвердженні вищевказаного кошторису на 2011 рік відсутня.

З огляду на викладене, господарський суд Закарпатської області не в змозі здійснити виплату заробітної плати у зв'язку з відсутністю асигнувань на такі видатки.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив пояснивши, що Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України є державними органами виконавчої влади та не можуть порушувати норми законів України, якими встановлюється Державний бюджет України на відповідний рік.

Як встановлено Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, бюджетні установи звітують перед органами Державного казначейства щодо виконання кошторисів протягом бюджетного року.

Таким чином, вказані асигнування оскільки не були передбачені в Державному бюджеті України на 2006-2010 роки не були передбачені і у кошторисах видатків відповідних бюджетних установ.

Згідно з частинами першою та сьомою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

Зазначає, що дії Державної судової адміністрації України, в даному випадку, ґрунтуються на Законі України "Про судоустрій України". Законів України про Державний бюджет України на 2006 - 2009 роки, Бюджетному кодексі України та статті 68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України, є цілком правомірними, нічиїх прав не порушували, вини Державної судової адміністрації України в даному випадку немає, а отже підстави для її відповідальності за даним позовом відсутні.

Представники відповідача 3, 4 у судові засідання не зявлялись не повідомляючи суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином. Разом з тим, в матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову згідно з якими уповноважені представники просять розглянути справу у їх відсутність, а у позовах відмовити. Так, Держказначейство зазначає на пропуску позивачами строку звернення до суду, та те що Держказначейство не має права встановлювати чи змінювати видатки Державного бюджету, права та законні інтереси позивачів не порушували. Мінфін України зазначив, що позовні вимоги до них є безпідставними, оскільки розпорядником коштів, передбачених на утримання судів є Державна судова адміністрація України, яка здійснює матеріальне і соціальне забезпечення.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, представника позивачів, представників відповідача 1,2, пояснення спеціаліста - аудитора ОСОБА_21 який склав експертні висновки, дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі є суддями господарського суду Закарпатської області.

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. У державному бюджеті для реалізації цього завдання окремо визначаються видатки на утримання судів та оплату праці суддів. Організаційне забезпечення судів загальної юрисдикції покладено на Державну Судову Адміністрацію України та її територіальні управління.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення судді.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-1/2004 про офіційне тлумачення положень ч.1 та ч.2 ст. 126 Конституції України та ч.2 ст. 3 Закону України Про статус суддів визначено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або занижені без відповідної компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Надання суддям таких пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування

03.09.2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих Спеціалізованих судів, апеляційних і місцевих судів згідно з додатку 1-6. Посадові оклади, передбачені цією Постановою встановлювались, виходячи із кількості розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005.р пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться."

На думку суду, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. не відповідає вимогам Конституції України і діючим законодавчим актам, а саме: ч. 3 ст. 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; ст. 14 Закону України "Про судоустрій України", оскільки при забороні перерахунку посадових окладів у разі підвищення мінімальної заробітної плати погіршується рівень належного забезпечення суддів в зв'язку із зростанням індексу споживчих цін; ст.ст. 9,10 Закону України "Про оплату праці", якими встановлюються і переглядаються розміри мінімальної заробітної плати та іншим нормативно-правовим актам.

Протиправність п. 4-1 Постанови КМУ №865 від 03.09.2005р. підтверджується Постановою Печерського районного суд м. Києва від 19.03.2007 року (справа № 2-а-84/7) про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року, стягненні заробітної плати та моральної шкоди. Цією постановою визнано протиправною та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 року вказана постанова та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року залишена без змін, та набрала законної сили.

Таким чином, зазначеними рішеннями відновлено в повному обсязі Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів" у співвідношенні посадових окладів до розміру мінімальної заробітної плати, яка набрала чинності з 01.01.2006 року.

Судом встановлено, що в порушення вказаних норм починаючи з 01.01.2006 року, нарахування посадових окладів суддів проводилося виходячи із розміру 332 грн., хоча розмір мінімальної заробітної плати за 2006-2010 роки постійно змінювався.

Внаслідок нехтування діючим законодавством щодо оплати праці суддів Державною судовою адміністрацією України та її територіальним управлінням допущено заборгованість по заробітній платі.

Так, законами України "Про державний бюджет" на 2006р., 2007р. та 2008р. встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати: у 2006 році (з 01.01.- 350 грн., з 01.07. 375 грн., з 01.12. 400 грн.); у 2007 році (з 01.07.- 420 грн., з 01.12. 450 грн.); у 2008 році (з 01.01.- 515 грн., з 01.07. 525 грн.); у 2009 році (з 01.04.-625 грн., з 01.07.- 630 грн., з 01.10.-650 грн., з 01.11.- 744 грн.), у 2010 році (з 01.04. - 869 грн.).

Скорочуючи самовільно видатки на оплату праці Кабінет Міністрів України в особі Міністерства фінансів України не виконав в повному обсязі вимог по державному забезпеченню фінансування та належних умов функціонування судів та діяльності суддів. Через відсутність належного фінансування ДСА України не виконали покладених на них завдань.

Таким чином, враховуючи вище дослідженні нормативно-правові акти та обставини справи суд вважає, що є всі правові підстави для задоволення позову та стягнення на користь позивачів заборгованості по заробітній платі та грошовому утриманню за період з 01.01.2006р. по 30.06.2010р., оскільки відповідачі у справі під час виплати грошового забезпечення суддям діяли у порушення вимог вищенаведених нормативно-правових актів, які гарантують матеріальне та соціальне забезпечення суддям.

Відповідно до експертних висновків аудитора від 15.09.2010 року про розмір заробітної плати та грошового тримання, який мав бути нарахований та виплачений позивачам за період з 01.01.2006 року (ОСОБА_10 з 18.07.2006 р. та ОСОБА_5 з 06.05.2008 р.) по 30.06.2010 року з врахуванням положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» заборгованість перед позивачами по заробітній платі та грошовому утриманню становить на користь :

ОСОБА_6 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 256773,14 грн. недоотриманої заробітної плати (в тому числі матеріальної допомоги) та суму 218110,15 грн. грошового утримання;

ОСОБА_1 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 188966,54 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 113188,78 грн. грошового утримання;

ОСОБА_7 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 203812,65 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 88098,34 грн. грошового утримання;

ОСОБА_8 м. (Ужгород, АДРЕСА_1) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 178800,89 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_9 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 174310,40 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_10 за період з 18.07.2006 року по 01.11.2010 рік суму 167036,08 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_11 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 189788,10 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_12 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 177969,57 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_13 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 189141,11 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_14 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 179012,29 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_15 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 176949,91 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_16 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 173235,81 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_17 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 163579,12 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_18 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 184993,95 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 158492,08 грн. грошового утримання;

ОСОБА_19 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 202305,37 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 162637,21 грн. грошового утримання;

ОСОБА_20 за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 201100,04 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 124475,73 грн. грошового утримання;

ОСОБА_5 за період з 06.05.2008 року по 01.11.2010 рік суму 157901,01 грн. недоотриманої заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.

Витрати позивача 2 в розмірі 500 грн. на проведення експертизи відшкодуванню не підлягають виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 92 КАС України, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи може мати місце у випадку її призначення та проведення виключно в межах провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на звільнення позивачів від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 4 декрету КМУ "Про державне мито", судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні заяви ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5 код ЄДРПОУ 26255795) на користь:

ОСОБА_6 (АДРЕСА_2) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 256773,14 грн. недоотриманої заробітної плати (в тому числі матеріальної допомоги) та суму 218110,15 грн. грошового утримання;

ОСОБА_1 (м. Ужгород, вул. Анкудінова, буд. 15) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 188966,54 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 113188,78 грн. грошового утримання;

ОСОБА_7 (АДРЕСА_3) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 203812,65 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 88098,34 грн. грошового утримання;

ОСОБА_8 м. (Ужгород, АДРЕСА_1) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 178800,89 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_9 (м. Ужгород, вул. Легоцького, 17/9) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 174310,40 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_10 (м. Ужгород, вул. Добролюбова, 6/23) за період з 18.07.2006 року по 01.11.2010 рік суму 167036,08 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_11 (м. Ужгород, вул. Перемоги, 175/49) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 189788,10 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_12 (м. Ужгород, вул. Новака, 32) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 177969,57 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_13 (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Камяниця, вул. Першотравнева, 111) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 189141,11 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_14 (м. Ужгород, вул. Володимирська, 82/35) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 179012,29 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_15 (м. Ужгород, вул. Можайського, 24/36) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 176949,91 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_16 (м. Ужгород, вул. Можайського, 3/83) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 173235,81 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_17 (м. Ужгород, вул. Томчанія, 13) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 163579,12 грн. недоотриманої заробітної плати;

ОСОБА_18 (м. Ужгород, вул. Стародоманинська, 125) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 184993,95 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 158492,08 грн. грошового утримання;

ОСОБА_19 (м. Ужгород, вул. Чорновола (Дівоча), 27/49) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 202305,37 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 162637,21 грн. грошового утримання;

ОСОБА_20 (м. Ужгород, вул. Чорновола (Дівоча), 27/49) за період з 01.01 2006 року по 01.11.2010 рік суму 201100,04 грн. недоотриманої заробітної плати та суму 124475,73 грн. грошового утримання;

ОСОБА_5 (м. Ужгород, вул. Керченська, 7/31) за період з 06.05.2008 року по 01.11.2010 рік суму 157901,01 грн. недоотриманої заробітної плати.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6) та Міністерство фінансів України (м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) провести видатки з Державного бюджету України передбачені Державній судові адміністрації України за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяОСОБА_22