Постанова № 47529682, 21.07.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 липня 2015 р. Справа № 802/672/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Крисько Ілони Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: прокуратури Вінницької області, прокурора Вінницької області Соколова В'ячеслава Петровича

про: визнання протиправними дій щодо призначення службової перевірки та затвердження висновку службової перевірки, визнання протиправними та скасування розпоряджень щодо призначення перевірки, п.3 наказу від 17.02.2015 року №104к про звільнення та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, прокурора Вінницької області Соколова Вячеслава Петровича про визнання протиправними дій щодо призначення службової перевірки та затвердження висновку службової перевірки, визнання протиправними та скасування розпоряджень щодо призначення перевірки, п. 3 наказу від 17.02.2015 р. №104к про звільнення та зобовязання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача звільнено з займаної посади згідно п.3 наказу прокурора Вінницької області від 17.02.2015 №104к за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури.

Дане звільнення відбулось за результатами службової перевірки, яка призначена згідно розпоряджень прокурора Вінницької області від 02.02.2015 №13 та від 04.02.2015 №14.

Позивач вважає, що вказана перевірка проведена відносно нього без відповідних підстав, визначених Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 р. №104 (далі - Інструкція).

Так, позивач зазначає, що у п. 2 Інструкції зазначені виключні підстави для проведення службового розслідування (перевірки), які не були наведені у висновку службової перевірки від 17.02.2015 р. та в наказі прокурора області №104к від 17.02.2015 р.

Крім того, підстави для проведення службового розслідування (перевірки) щодо позивача останньому не повідомлені, з розпорядженнями прокурора Вінницької області від 02.02.2015 р. №13 та 04.02.2015 р. №14 він не ознайомлений.

Разом з тим, за результатами перевірки з матеріалами позивача не ознайомили, чим позбавили його права спростувати чи підтвердити ту чи іншу інформацію, яка використовувалась проти нього. Зокрема, про відеозапис подій 24.01.2015 р. наданий суду ПП «Легіонер» йому нічого не було відомо, походження даного відеозапису також йому не відомо.

Таким чином, позивач переконаний, що його фактично було позбавлено права на отримання інформації про підстави проведення службового розслідування (перевірки), щодо складу комісії, позбавлено права брати участь у службовому розслідуванні (перевірці), у тому числі заявляти обґрунтовані клопотання про відвід голови або членів комісії, робити заяви, подавати документи та порушувати питання про витребовування додаткових документів, одержання додаткових пояснень, які мають значення для проведення обєктивної перевірки, що передбачено п. 7 Інструкції.

За таких обставин, позивач, враховуючи заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, звернувся до суду з вимогами:

1. Визнати протиправними дії щодо призначення стосовно ОСОБА_1 службової перевірки;

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження прокурора Вінницької області від 02.02.2015 р. №13 в частині призначення службової перевірки щодо ОСОБА_1;

3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження прокурора Вінницької області від 04.02.2015 р. №14 в частині призначення службової перевірки щодо ОСОБА_1;

4. Визнати протиправним та скасувати затверджений прокурором Вінницької області висновок про результати перевірки від 17.02.2015 р.;

5. Визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу прокурора Вінницької області «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» від 17.02.2015 р. №104к;

6. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Вінницької області №246к від 27.03.2015 р. «Про внесення змін до наказу від 17.02.2015 р. №104к».

7. Визнати недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці та зобовязати прокуратуру Вінницької області зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення ОСОБА_1;

8. Зобовязати прокуратуру Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 М . заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 лютого 2015 року;

9. Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді прокурора прокуратури м. Вінниці Вінницької області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Крім того, посилаючись на положення Інструкції, позивач зазначає, що його звільнення із займаної посади відбулось із порушенням порядку звільнення з органів прокуратури, оскільки висновок службової перевірки від 17.02.2015 р. був складений після оформлення наказу прокурора області №104к від 17.02.2015 р. Зазначене є підставою вважати, що наказ про звільнення прийнято прокурором області до закінчення службової перевірки. Таким чином, як стверджує позивач, притягненню до дисциплінарної відповідальності має передувати службова перевірка та затвердження висновку про його результати, оскільки саме на підставі з'ясованих під час перевірки обставин і може бути застосовано дисциплінарне стягнення, а не навпаки.

В той же час, позивач звернув увагу суду, що звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли працівник прокуратури скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов"язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов"язків. В оскаржуваному наказі взагалі не вказано який пункт присяги порушено позивачем. Також службовою перевіркою та наказом про притягнення до дісциплінарної відповідальності не встановлено порушення Кодексу професійної етики працівника прокуратури. Разом з тим позивач зазначив, що його звільнення відбулось з різних підстав, про що внесено незрозумілий запис до трудової книжки щодо причин звільнення. До того ж, позивач зазначає, що за час роботи в органах прокуратури він сумлінно виконував свої службові обов'язки та жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи усе вищевикладене, позивач стверджує, що для його звільнення з посади не було жодних передумов та законних підстав, а відтак позивача має бути поновлено на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення, де вказав, що посилання позивача на відсутність реальних підстав для проведення службової перевірки як протиправності розпорядження прокурора Вінницької області від 02.02.2015 р. про проведення службової перевірки не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки дані про факт неетичної поведінки між працівниками органів прокуратури області самі по собі, викладені у формі рапорту службової особи органів прокуратури (прокурора м. Вінниці), є підставою для проведення такої перевірки. Поряд з цим, відповідач, зазначив, що метою проведення службового розслідування є саме з'ясування обставин неетичного вчинку та виявлення причин та умов, що їм сприяли. Отже, прокуратура області, на думку представника відповідача, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. З вказаних підстав, представник відповідача просив у задоволені позову відмовити.

В ході розгляду справи судом викликано та допитано свідків: ОСОБА_3 А, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які повідомили суду наступне.

Свідок ОСОБА_4, який був співробітником ПП "Легіонер" зазначив суду, що 01.30-02.00 24.01.2015 року надійшов виклик із тривожної кнопки ресторану "У Флінта". По прибуттю у ресторан відвідувачів було повідомлено, що на одязі працівників ПП "Легіонер" встановлені відеореєстратори та ведеться відеозапис подій. В кафе виник конфлікт між відвідувачами, як в подальшому з"ясувалось працівниками прокуратури, внаслідок чого було пошкоджено майно закладу, а саме картина. В холі також була молода дівчина, яка перебувала в істериці. Двоє чоловіків, що були поряд із нею з"ясовували відносини та тягали один одного за одяг. До працівників ПП "Легіонер" звернулись працівники закладу щодо вгамування п"яних відвідувачів, а також в допомозі посприяти у розрахунку за розбиту картину. В подальшому дівчина розрахувалась за пошкоджене майно та разом із своїм чоловіком заклад покинули. Свідок зазначив, що за зовнішніми ознаками обидва чоловіки були в нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_5 вказала, що 23.01.2015 року ОСОБА_1 з метою святкування присвоєння чергового класного чину запросив своїх колег до ресторану "У Флінта". На святкуванні були присутні співробітники позивача та свідок. У подальшому, по мірі святкування, основна частина запрошених покинула приміщення, та станом на 24.00год. у залі залишились п"ятеро осіб. Приблизно о 01.00 год. позивачу стало погано, тому він відійшов. Свідок спочатку вийшла за ОСОБА_1, а потім повернулась до ВІП-зали. В цей час між нею та іншими особами стався конфлікт. На запитання суду чи вживав позивач алкогольні напої, відповіла стверджувально. Щодо подій які відбувались після прибуття працівників ПП "Легіонер" свідок надала аналогічні пояснення зазначеного вище свідка.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що службова перевірка була призначена розпорядженням прокурора області та проведена з метою з'ясування обставин вчинення неетичної поведінки з боку працівників прокуратури, в тому рахунку і позивача, виявлення причин та умов, що цьому сприяли. Відповідно до розпорядження від 02.02.2015р. свідок був призначений головою комісії.

В ході службової перевірки, свідок відбирав пояснення в учасників конфлікту. Всі свої дії вчиняв згідно Інструкції. З кожним документом, а саме розпорядженням про призначення перевірки, висновками щодо проведеної перевірки працівники прокуратури, стосовно яких проводилась ця перевірка, були ознайомлені. Нікому не було відмовлено в отримані того чи іншого документу.

В ході судового розгляду за клопотанням представника відповідача було переглянуто відеозапис подій 24.01.2015 року, наданий ПП "Легіонер" (файли: РІСТ0001, РІСТ0002, РІСТ0003, РІСТ0004, РІСТ0005, РІСТ0006, РІСТ0007, РІСТ0009, РІСТ00010, РІСТ00011, РІСТ12).

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, свідків, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом зясовано, що в лютому 2011 року ОСОБА_1 прийняв Присягу працівника прокуратури та станом на день звільнення займав посаду прокурора прокуратури м. Вінниці Вінницької області.

31.01.2015р. заступник начальника Головного управління начальник управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури старший радник юстиції ОСОБА_6 звернувся до прокурора Вінницької області державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_7 листом №25/1-27528-15 в якому зазначено наступне.

До Генеральної прокуратури України надійшла інформація, що в ніч з 23 на 24 січня 2015 року, начальник відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 під час перебування у кафе «Флінт», яке знаходиться у м. Вінниця, в порушення вимог ст. ст. 18, 26 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, поводив себе некоректно і не пристойно. Зокрема, був учасником бійки із іншим працівником прокуратури Вінницької області та перебуваючи у нетверезому стані, використовував свій статус та посвідчення працівника прокуратури для врегулювання вказаного конфлікту. У звязку з викладеним, в листі пропонується провести службову перевірку.

Рапортом від 02.02.2015 р. прокурор міста Вінниці ОСОБА_9 доповів прокурору Вінницької області, що йому стало відомо про факт неетичної поведінки між працівниками органів прокуратури області в ніч 23 на 24 січня 2015 року під час перебування в кафе «Флінт» м. Вінниці.

Розпорядженням №13 від 02 лютого 2015 року призначено службову перевірку та доручено голові комісії у строк до 02 березня 2015 р. надати прокурору області на затвердження висновок службової перевірки.

Розпорядженням №14 від 04 лютого 2015 р. залучено до проведення зазначеної службової перевірки прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10.

Згідно висновку про результати службової перевірки від 17 лютого 2015 року установлено, що факт вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, заступником начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури області ОСОБА_11, начальником відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в судах прокуратури області ОСОБА_8, старшим прокурором прокуратури області ОСОБА_12, прокурором прокуратури м. Вінниці ОСОБА_1, які полягають у неетичній поведінці під час перебування 23-24.01.2015 р. в ресторані «У Флінта», знайшов своє обєктивне підтвердження.

На підставі вищевказаної службової перевірки головою комісії та комісією прийняте рішення клопотати перед прокурором області про притягнення вищевказаних працівників прокуратури до відповідальності.

17 лютого 2015 року прокурором Вінницької області прийнятий наказ №104к, яким позивача звільнено з займаної посади за порушення присяги працівника органів прокуратури.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про прокуратуру», Дисциплінарним статутом прокуратури України, Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури регламентується Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 року №104 ( далі Інструкція).

Згідно п.1.2 Інструкції Службове розслідування (перевірка) - комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їхнє життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках передбачених Інструкцією.

Метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу (Інструкція).

Розділом 2 Інструкції передбачені підстави для проведення службового розслідування (перевірки).

Зокрема відповідно до п.п 2.1.11та п.п 2.1.12 підставами для проведення службового розслідування (перевірки) можуть бути: невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків, що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави; інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Пунктом 2.2.2. Інструкції передбачено, службове розслідування (перевірка) також може проводитись за наявності рапорту працівника прокуратури, яким у ході виконання службових обов'язків одержано інформацію про вчинення прокурорсько-слідчими працівниками діянь, передбачених пунктами 2.1.1-2.1.12 цієї Інструкції.

Відповідно п.3.4. Інструкції про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, в якому зазначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по-батькові особи, щодо якої проводиться розслідування та її посада.

Згідно з матеріалами справи, підставами для проведення службового розслідування були лист №25/1-27528-15 заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України та рапорт прокурора міста Вінниці від 02.02.2015 р.

Тобто, у даному випадку були всі необхідні підстави для призначення службового розслідування (перевірки) передбачені інструкцією.

Згідно п.п 10.1 Інструкції результати службового розслідування (перевірки) оформляються висновком, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

Відповідно до п.п 10.6. висновок службового розслідування (перевірки) підписується головою та членами комісії, затверджується керівником органу прокуратури, який його призначив.

Згідно п.п 11.1 за результатом службового розслідування (перевірки) працівники прокуратури можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності, у тому числі з урахуванням пропозицій, викладених у висновку службового розслідування (перевірки).

Тобто, сам висновок службової перевірки по своїй природі не є документом який створює правові наслідки, це лише оформлений результат розслідування який носить рекомендаційний характер для посадової особи, яка буде, вирішувати питання чи були в діях особи відносно якої відбувалася службова перевірка будь-які порушення та чи є необхідність застосовувати заходи дисциплінарного впливу або відповідальності відповідно до закону.

Сама наявність висновку не свідчить про обов'язок притягнення особи відносно якої проводилось службове розслідування, а є лише правом посадової особи.

Разом з тим, пунктом 7.8. Інструкції у десятиденний строк з дня ознайомлення зі змістом висновку про результати службового розслідування (перевірки) оскаржити його керівнику, який призначив службове розслідування (перевірку) , прокурору вищого рівня та у встановленому порядку до суду.

Cуд вважає, що право на оскарження висновку про результати службового розслідування (перевірки) стосується права на оскарження дій комісії під час фактичного здійснення службового розслідування перевірки, які на думку скаржника порушували положення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури (тобто порушення процесу здійснення самого розслідування), та як наслідок могли призвести до складення неправильного висновку про результати службового розслідування.

Відомості зазначені у висновку службового розслідування є доказами, оцінка яких дається під час оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнятого за наслідками проведення службового розслідування. І в разі доведення позивачем невідповідності висновкам обставинам справи скасуванню підлягає саме наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В позовній заяві позивачем зазначено ряд доводів, які на його думку порушили процес проведення службового розслідування та вплинули на його результат.

Позивач зазначає, що службове розслідування було призначено протиправно та проведене з порушення Інструкції, оскільки вказівку щодо його проведення надано заступником начальника Головного управління Генеральної прокуратури України. Однак з цією позицією суд погодитись не може, оскільки були всі підстави для проведення службового розслідування про що судом зазначалося вище, крім того позивачем в судовому засіданні не було наведено доказів про будь-який вплив на членів комісії під час проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 та затвердження ними відповідного висновку. Крім того, суд відхиляє позицію позивача про протиправність проведеної перевірки з мотивів відсутності наказу щодо проведення службової перевірки стосовно нього. До такого висновку суд приходить з огляду на зміст оскаржуваного наказу від 02.02.2015 року №13 згідно якого зазначено, що з метою всебічного, повного та неупередженого з"ясування обставин неетичної поведінки між працівниками органів прокуратури області, а саме прокурора прокуратури м.Вінниці ОСОБА_1 та інших в ніч з 23 на 24 січня 2015 року під час перебування в кафе Флінт, яке знаходиться у м. Вінниця, призначено службову перевірку, проведення якої доручити комісії та визначено кількісний та поіменний її склад.

Щодо протиправності розпорядження №14 від 04 лютого 2015 р., то суд зазначає, що даним розпорядчим документом перевірка не призначалась, а лише було залучено до проведення зазначеної службової перевірки ще одного її члена - прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10.

Щодо доводів позивача про визнання протиправним та скасування п. 3 наказу прокурора Вінницької області "Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" від 17.02.2015 р. №104к", суд зазначає наступне.

Публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.15 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом оскаржуваного наказу від 17.02.2015 року №104к зазначено, що незважаючи на неодноразові вимоги Генеральної прокуратури України та прокуратури області щодо запобігання скоєнню ганебних вчинків прокурорсько-слідчими працівниками, зокрема ОСОБА_1 своїми діями порушив Присягу працівника прокуратури, а також вимоги частини 2 статті 48-1 Закону "Про прокуратуру" та статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинивши проступок, який порочить їх як працівників прокуратури. На підставі викладеного, керуючись п.п.2, 6 ч.2 ст. 46-2, ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру", ч.1 ст.8, п. 5 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, прокурором прийнято рішення про звільнення позивача із займаної посади.

Статтею 46-2 Закону України "Про прокуратуру" (надалі Закон) встановлені підстави для звільнення працівників прокуратури. Так, відповідно до ч.1 цієї статті, прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю. Військовослужбовці військових прокуратур можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження.

Згідно ч.2 46-2 Закону, прокурори і слідчі підлягають також звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках:

- недотримання пов'язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом;

- порушення "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від її прийняття;

- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них;

- за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді;

- припинення громадянства України;

- притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України;

- набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" ;

- у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Судом встановлено, що позивачем підписано текст прийнятої ним Присяги працівника прокуратури відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про прокуратуру", яку додано до його особової справи та про прийняття вказаної Присяги внесено запис у трудову книжку.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.46 Закону України "Про прокуратуру" особи, впершее призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки працівника прокуратури закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, працівник прокуратури покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння працівником прокуратури проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету прокуратури та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною ОСОБА_9 України (надалі Статут).

Згідно ст. 8 Статуту (затвердженого постановою Верховної ОСОБА_9 України 06.11.1991) дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Статтею 48-1 Закону передбачено, що прокурори і слідчі прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у своїй службовій діяльності та поза нею.

Порушення прокурором і слідчим прокуратури вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на викладене порушення "Присяги працівника прокуратури" або вчинення працівником прокуратури проступку, який порочить його як працівника прокуратури, є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбаченого чинним законодавством.

Відповідно до ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження в класному чині, пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

За змістом ст. 11 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Пунктом 11.1 Інструкції визначено, що за результатами службового розслідування (перевірки) працівники прокуратури можуть бути притягнутими до встановленої законом відповідальності, у тому числі з урахуванням пропозицій, викладених у висновку службового розслідування (перевірки).

Із матеріалів справи слідує, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувала сукупність виявлених в ході службової перевірки порушень, які слід розглядати в комплексному підході, так як такі мають між собою деякий логічний взаємозв'язок, який і був виявлений в ході перевірки та підтверджений і під час розгляду справи.

Зокрема, в ході службової перевірки факт вчинення проступку ОСОБА_1, який порочить працівника прокуратури, який полягав у неетичній поведінці під час перебування 23.-24.012015р. знайшов своє обєктивне відображення. Дані обставини підтверджуються відібраними в ході службової перевірки поясненнями, довідкою про встановлення обставин подій, яка міститься в матеріалах перевірки, усною інформацією ОСОБА_5, відеозаписом подій 24.01.2015 року.

Вищенаведене також підтверджується показами свідків, які були допитанні під час судового розгляду.

Так, в ніч з 23.01.2015 року на 24.01.215 року, під час перебування в кафе "Флінт" у м. Вінниці, працівники прокуратури (зокрема і позивач), перебуваючи у нетверезому стані, поводили себе непристойно, чим створили конфліктну ситуацію. При з"ясуванні відносин була допущена штовханина за участю позивача з іншим працівником прокуратури, що підтверджено показами свідка ОСОБА_4 Внаслідок чого пошкоджено майно закладу, що не спростовано жодним доказом. Зазначене призвело до виклику персоналом закладу працівників охорони, які зафіксували все на відеозйомку. При цьому, слід зауважити, що вся конфліктна ситуація відбувалась при працівниках закладу, працівниках охорони. А також в закладі були й інші відвідувачі, які були свідками неналежної поведінки працівників прокуратури.

Частиною 1 статті 30 вказаного вище Кодексу визначено, що відповідно до Закону України „Про прокуратуру" працівники прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В Кодексі професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженому наказом Генерального прокурату України від 28.11.2012р. №123, визначені основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Згідно статті 4 цього Кодексу професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

Згідно ст. 17 публічний характер діяльності працівника прокуратури та перебування під постійною увагою з боку суспільства покладає на нього особливі вимоги щодо відповідного зовнішнього вигляду.

У той же час стаття 18 цього Кодексу наголошує, що працівнику прокуратури слід уникати особистих звязків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженність і обєктивність виконання професійних обовязків, скомпроментувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з»ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до п.7 ч.1 ст.15 Закону України „Про прокуратуру" Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.

Наказом Генерального прокурора України від 22.09.2014 №17 гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» визначено, що за порушення прокурорсько-слідчим працівником Присяги працівника прокуратури невідкладно приймати рішення про звільнення з органів прокуратури на підставі пункту 2 частини 2 статті 46-2 Закону України "Про прокуратуру" (п.3.7.).

При цьому, відповідно до п.2.1. цього наказу до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, слід відносити кримінальні, корупційні правопорушення, порушення обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, інші грубі порушення законів, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Проступком, який ганьбить честь та гідність, неетична поведінка, яка порочить працівників прокуратури, є дія чи бездіяльність, яка хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням прокурора і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків; грубе порушення загальноприйнятних норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби - органів прокуратури. Прокурори зобов'язані сприяти підвищенню позитивного іміджу та авторитету органів державної влади і прокуратури, зокрема, дорожити своїм ім'ям та статусом, не допускати та уникати ситуацій, що дискредитують орган держаної влади або ганьбить репутацію прокуратури.

У даному випадку поняття «неетична поведінка» є оціночною категорією, і відповідно, рішення про визнання непристойної та некоректної підлеглим працівником, поведінки, належить керівнику прокуратури.

Так, з метою перевірки обставин, причин та умов конфлікту, прокурором області призначена службова перевірка розпорядженням від 02.02.2015 року, яким зобов'язано комісію у складі, визначеному цим розпорядженням, провести службову перевірку. Згідно висновків цієї перевірки встановлено факт вчинення проступку, зокрема ОСОБА_1 З урахуванням наведених обставин, прокурором області прийнято наказ від 17.02.2015 року №104к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". За змістом оскаржуваного наказу зазначено, що вказані в наказі працівники, зокрема і позивач, проявивши нещирість не повідомили керівництво прокуратури області про цю подію, яка одразу набрала негативного суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури України.

Виходячи із системного аналізу Закону України "Про прокуратуру", Дисциплінарного статуту прокуратури України, суд зазначає, що і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення працівником прокуратури як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Звільнення за порушення Присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

В свою чергу, на підтвердження того, що вказана подія набула суспільного резонансу, відповідачем зазначено, що конфлікт відбувався при працівниках закладу, працівниках охорони, а також в закладі були й інші відвідувачі, які були свідками неетичної поведінки працівників прокуратури. Крім того, як доказ розголосу конфлікту відповідач посилається на лист із Генеральної прокуратури від 31.01.2015 року.

Суд погоджується із позицією відповідача, що сам факт неетичної поведінки в нетверезому стані в публічному місці підриває авторитет органу прокуратури в очах громадськості в цілому та шкодить репутації такої посадової особи, що фактично заподіює шкоду інтересам держави та суспільству (ст. 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України).

Крім того, не заслуговують на увагу суду твердження позивача про те, що всупереч приписам Інструкції, його не було повідомлено про результати службової перевірки, та не ознайомлено з висновком.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 78) прокуратурою області направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про завершення службової перевірки від 19.02.2015р., що не заперечується позивачем про отримання. На висновку про результати службової перевірки міститься підпис позивача, що свідчить про його ознайомлення зі змістом результатів перевірки (а.с. 160 зворотній бік). Наказ щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності від 17.02.2015р. отримано позивачем 18.02.2015р., про що свідчить його особистий підпис. Разом з тим, судом беруться до уваги покази свідка ОСОБА_3, що був головою комісії, який суду зазначив, що всі пояснення позивача про події в ніч з 23.01.2015р. на 24.01.2015р. відбирались в рамках службової перевірки, про що йому було повідомлено.

Щодо пояснень позивача, що його позбавили права спростувати чи підтвердити ту чи іншу інформацію, яка використовувалась проти нього, то суд зазначає, що в ході судового розгляду інших доказів, що спростовували б встановлені обставини в ході службової перевірки позивачем не надані, та не зазначені інші додаткові докази про навяність яких не було відомо прокуратурі області на момент проведення перевірки.

Усі інші доводи позивача, на які він посилався під час розгляду справи, в тому числі, щодо винесення відповідачем оскаржуваного наказу раніше, а ніж був оформлений висновок службової перевірки від 17.02.2015 р., що є підставою вважати, що наказ про звільнення прийнято прокурором області до закінчення службової перевірки, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, за відсутності надання з боку позивача належних доказів на підтвердження таких посилань. При цьому, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення щодо звільнення позивача діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, та як суб'єкт владних повноважень під час розгляду справи довів суду правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного п. 3 наказу прокурора області Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 17.02.2015 р. №104к.

Враховуючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, також не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скаування наказу №246к від 27.03.2015р. Про внесення змін до наказу від 17.02.2015 р. №104к, визнання недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці та зобовязати зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та зобовязаня прокуратуру області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна