Ухвала суду № 47527853, 23.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/927/15-ц Номер провадження 22-ц/775/305/2015

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого Мальованого Ю.М.,

Суддів Новосьолової Г.Г., Кішкіної І.В.,

при секретарі: Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «СВП Плюс» про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача заробітну плату за жовтень 2014 року у сумі 1137 грн. 07 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2266 грн. 08 коп., моральну шкоду у сумі 10 000 грн., а також просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 червня 2015 року заявлені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «СВП ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 3 листопада 2014 року по 27 травня 2015 року у сумі 8 727 грн. 90 коп. та моральну шкоду у сумі 500 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На вказане рішення ТОВ «СВП ПЛЮС» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Краматорського міського суду від 11 червня 2015 року змінити щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. Посилаючись на те, що судом першої інстанції не були повно зясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Визнаючи факт затримки у виплаті компенсації за невикористану відпустку, відповідач не погодився з терміном затримки, визначений судом першої інстанції, та навів свій розрахунок, згідно якого цей термін складає 14 днів (з 7 по 27 травня 2015 років) х 61.90 (середньоденна заробітна плата) = 866 грн. 60 коп.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак представник ТОВ «СВП ПЛЮС» у судове засідання не зявився, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 465/к від 19 липня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «СВП Плюс» на посаду начальника відділу роздрібної торгівлі, звідки звільнено наказом від 31 жовтня 2014 року № 693/К за угодою сторін (а.с. 45,46).

Із листа керуючого відділенням № 5 ПАТ ПУМБ в м. Києві від 13 лютого 2015 року № 11365 вбачається, що в ПАТ ПУМБ на ім?я ОСОБА_1 було відкрито рахунок № 26252976810285 з призначенням платежів «виплата заробітної плати». Останній платіж по цьому рахунку було проведено 7 жовтня 2014 року у сумі 1137 грн. 07 коп. (а.с. 35).

17 березня 2015 року відповідач надав суду першої інстанції довідку, згідно якої сума заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 становить компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1878 грн. 21 коп. (а.с. 86).

Остаточний розрахунок з позивачем ТОВ «СВП Плюс» провів 27 травня 2015 року, відправивши йому поштовим переказом суму грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1878 грн. 21 коп. (а.с. 153)

Відповідно до довідки ТОВ «СВП Плюс» від 27 лютого 2015 року № 28-02/15, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розрахована у відповідності до постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» і становить 61 грн. 90 коп. (а.с. 38)

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність такої безспірної заборгованості в розмірі 1878 грн. 21 коп., що становить компенсація за невикористану відпустку.

Термін, протягом якого порушено право позивача, встановлено судом і складає 141 робочий день, що також підтверджується матеріалами справи.

Довід апеляційної скарги про те, що відсутня вина підприємства у затримки розрахунку зі звільненим ОСОБА_1, оскільки останній в день звільнення був відсутній на роботі, спростовується матеріалами справи, оскільки на ім?я позивача в ПАТ ПУМБ відкрито рахунок № 26252976810285 з призначенням платежів «виплата заробітної плати», на який відповідач за власної ініціативи мав перерахувати існуючу суму заборгованості.

Визнання відповідачем терміну заборгованості розрахунку з ОСОБА_1 протягом 14 робочих днів (з 7 по 27 травня 2015 року) матеріалами справи не підтверджується та самим ТОВ «СВП Плюс» не доводяться, підстави визнання саме цього терміну затримки відповідачем не обґрунтовуються. Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині досліджено апеляційним судом, однак у відповідно до ст. 60 ЦПК України визнаються таким, що не доведені.

Оскільки доказів відсутності вини у невиплаті відповідачем належної при звільненні суми позивачу матеріали справи не містять, період затримки розрахунку слід обчислювати з 3 листопада 2014 року (перший робочий день після дати звільнення) до 27 травня 2015 року (до дня перерахування суми заборгованості), тобто він складає 141 день, як вірно визначив суд першої інстанції.

Судом першої інстанції перевірені усі обставини справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: