Постанова № 4752364, 14.04.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2009 № 13/68

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Андрієнка В.В.

 суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_2., довіреність №15-09/08-01 від 15.09.2008 р.

 від відповідача: ОСОБА_1, особисто

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2009

 у справі № 13/68 (суддя Фетисова І.А.)

 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі”

 до Приватного підприємця ОСОБА_1

 про виселення з приміщення та стягнення збитква 6836,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі” звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1про виселення з приміщення та стягнення збитків 6836,76.

До прийняття рішення, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, останній просив винести рішення про виселення з приміщення за адресоюАДРЕСА_1площею 19 м. кв. відповідача по справі на підставі припинення дії договору №3 суборенди майна міської комунальної власності від 02.08.2004 р. з 24.03.2008 р., стягнути невідшкодовані витрати за амортизаційні відрахування, плату за землю та комунальні послуги 2487,36 грн. за період з січня 2006 р. по січень 2009 р. (включно), стягнути з відповідача неодержаний прибуток на який позивач мав розрахувати в разі належного виконання зобов'язань відповідачем в сумі 3400 грн. та надано розрахунки.

Господарським судом Чернігівської області було прийнято подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, оскільки це не суперечило вимогам ст. 22 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2009 р. зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2код НОМЕР_1) виселитись з приміщення за адресоюАДРЕСА_1площею 19 м. кв. та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі” (16600 м. Ніжин, вул. Глібова, 1р/р 26006300001650 в ВАТ “Банк “Демарк” МФО 353575 код 32750668).

Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі” (16600 м. Ніжин, вул. Глібова, 1р/р 26006300001650 в ВАТ “Банк “Демарк” МФО 353575 код 32750668) 1711,90 грн. комунальних витрат, 187 грн. державного мита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог в частині стягнення 3400 грн. неодержаного прибутку та 775,46 грн. комунальних послуг, амортизаційних відрахувань та платі за землю відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить пункт перший та пункт другий резулятивної частини рішення господарського суду Чернігівської області скасувати, решту резулятивної частини залишити без змін.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, наслідком чого є винесення незаконного рішення.

Зокрема заявник посилається на те, що судом не надано належної оцінки доказам відповідача щодо правомірності знаходження в спірному приміщенні ліквідатора ДКП НВПТМ “Ніжинтеплокомуненерго” і саме того факту, що на сьогоднішній день спірне приміщення фактично займає не відповідач, а юридична особа НВПТМ “Ніжинтеплокомуненерго”.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі” (далі позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1(далі відповідач) було укладено Договір №3 (далі Договір) суборенди майна міської комунальної власності.

Розділом І даного договору визначається предмет договору. А саме, пунктом 1.1. Суборендодавець (позивач) передає, а Суборендар (відповідач) приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, площею 19 мІ, яке знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі” для розміщення приймальні.

Відповідно до п. 3.5 Договору розмір суборендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до акту прийому-передачі в оренду майна міської комунальної власності від 02.02.2004 р. №3 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі” передало в строкове платне користування кімнату 5-19 мІ, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 у місті Ніжин.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що до суборендної плати не включається оплата комунальних послуг, плата за землю, які суборендар сплачує за окремими договорами з постачальниками таких послуг.

У відповідності до п. 5.4 Договору суборендар зобов'язаний оплачувати фактично витрати за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням та вигрібною ямою.

Розділом 10 Договору визначається термін дії та умови заміни, розірвання або продовження договору. А, саме в пункті 10.5 Договору зазначено, що після закінчення дії строку Договору суборенди суборендоване майно має бути звільнено і передано Суборендодавцю за актом прийому-передач. За час фактичного користування об'єктом суборенди після припинення дії даного Договору до передачі приміщення за актом суборендар зобов'язаний внести плату за користування приміщення в розмірі суборендної плати.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2008 р. у справі №2/61 (2/62) за позовом ТОВ “Ніжин Тепло Мережі” до ПП ОСОБА_1. про стягнення заборгованості з відповідача 1703,96 грн. заборгованості за договором №3 суборенди майна міської комунальної власності від 02.02.20047 р. та позовом про розірвання договору №3 суборенди майна міської комунальної власності від 02.02.20047 р., було визнано Договір розірваним з 24.03.2008 р. Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

19.03.2008 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відмову суборендодавця від Договору.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що суборендодавець має право виступити з ініціативою щодо розірвання Договору внаслідок невиконання умов договору.

Відповідно до пункту 10.7 дія Договору припиняється при розірванні договору оренди.

Частиною 1 ст. 27 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Статтею 785 ЦК України, а саме частиною 1 визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Закон, зобов'язує наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ.

Враховуючи вищенаведене, відповідач після 24.03.2008 р. займає орендоване приміщення без відповідних на те правових підстав.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку щодо обґрунтування вимог позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення. Обґрунтовуючи це тим, що приміщення орендував не приватний підприємець ОСОБА_1, а ліквідатор ДКП НВПТМ “Ніжинтеплокомуненерго” ОСОБА_1

Але, як вбачається з матеріалів справи, Договір №3 суборенди майна міської комунальної власності було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніжин Тепло Мережі” та Приватним підприємцем ОСОБА_1і відповідно акт прийому-передачі був підписаний між позивачем та відповідачем.

Як вже зазначалось, на відповідача були покладені певні обов'язки щодо оплати комунальних послуг, а саме п. 5.4 Договору.

У відповідності до додатку №1 до Договору, який був підписаний та погоджений сторонами, було визначено розмір оплати комунальних послуг, амортизаційних відрахувань, плати за землю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату комунальних послуг №4 від 04.11.2008 р. на суму 3436,76 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що в частині стягнення комунальних послуг та амортизаційних відрахувань підлягають задоволенню частково в сумі 1711,9 грн. До цієї суми увійшли витрати на опалення 1045 грн. за період з січня 2006 р. по березень 2008 р. (включно), на водопостачання та водовідведення в сумі 10,26 грн. за період з січня 2006 р. по березень 2008 р. (включно), на електроенергію в сумі 113,94 грн. за період з січня 2006 р. по березень 2008 р., амортизаційних відрахувань в сумі 542,7 грн. за період з січня 2006 р. по березень 2008 р.

Позивачем було направлено відповідачу 07.11.2008 р. вимогу про відшкодування витрат за користування комунальними послугами, амортизаційних відрахувань та плати за землю.

Судом при підрахунках було взято до уваги, заперечення відповідача щодо відсутності у позивача в оренді (іншому користуванні) земельної ділянки по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення плати за землю в сумі 49,28 грн. за період з січня 2006 р. по січень 2009 р. судом визначаються необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2009 р. не заперечував, щодо наведених розрахунків, які були наведені судом.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, заявником всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2009 року у справі № 13/68 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_1підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2009 року у справі № 13/68 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу № 13/68 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя Андрієнко В.В.

 Судді Буравльов С.І.

Вербицька О.В.

 16.04.09 (відправлено)