Постанова № 47522059, 08.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р. Справа № 805/1718/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнко В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 21 377,14грн., -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 21 377,14грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року за № 70 не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, наданого відповідачем середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштований 1 інвалід. Фактично за даними звіту на підприємстві протягом 2013року інвалідів не працювало. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у розмірі 17875,00грн. Оскільки відповідач зазначені санкції не сплатив, йому станом на 04.05.2015 року нарахована пеня у розмірі 3502,14 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21 377,14грн. та розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заперечення на позов, в яких зазначив, що протягом 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Новоторг” інформувало органи центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів за формою № 3-П. Крім того відповідачем додатково приймалися міри щодо пошуку інвалідів для працевлаштування, а саме: розміщувалися оголошення про прийом на роботу інвалідів у належному відповідачу магазині, здійснювалися пошуки інваліда через знайомих та рідних працівників відповідача. До того ж, жодної відмови в працевлаштуванні інваліда у ТОВ “Новоторг” не було. Вважає, що відповідачем вжиті всі необхідні заходи з метою виконання обов’язків, передбачених нормами чинного законодавства щодо соціального захисту інвалідів в України, по забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Фонд соціального захисту інвалідів (далі – Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (далі –Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 цього Положення, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.ч. 9-10 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875-ХІІ), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб’єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Новоторг” зареєстровано в якості юридичної особи 12.03.2003року та включено до ЄДРПОУ за номером 32397405, що підтверджується наявними у матеріалах справи Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідачем подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (ф. № 10-ПІ), згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875 – 1 особа.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконаний норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875, розмір яких відповідно до наданого суду розрахунку становить 17875,00грн.

Крім того, позивачем відповідно до ст. 20 Закону № 875 та п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007року за № 70 нарахована пеня за несвоєчасну сплату відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій, яка становить 3502,14 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позивачем необґрунтовано нараховано суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007року за № 70.

Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, на якому середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З аналізу наведених статей вбачається, що підприємство самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві має працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.

Реалізація обов’язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.

Тобто, нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів у випадку, якщо такі звернулися до нього або направлені з центру зайнятості. Разом з тим, законодавством не передбачений обов’язок підприємства у встановленому порядку проводити дії, направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошення інвалідів для працевлаштування на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прибули працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов’язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводились заходи щодо залучення працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Новоторг” інформувало органи центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів за формою № 3-П. Крім того, відповідачем додатково приймалися міри щодо пошуку інвалідів для працевлаштування, а саме: розміщувалися оголошеня про прийом на роботу інвалідів у належному відповідачу магазині, здійснювалися пошуки інваліда через знайомих та рідних працівників відповідача. До того ж, жодної відмови в працевлаштуванні інваліда у ТОВ “Новоторг” не було.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Новоторг” протягом 2013 року надавались звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, в тому числі для працевлаштування інвалідів.

Згідно листа Першотравневого районного центру зайнятості від 30.09.2013 року за № 02-08/862, надана Товариством з обмеженою відповідальністю “Новоторг” вакансія кухонного робітника не підходила згідно висновку МСЕК про умови та характер праці для жодного інваліда, який звернувся до центру зайнятості за пошуком роботи.

В матеріалах справи також наявні копії звітів за формою № 3-ПН за 2013 рік, поданих відповідачем до Першотравневого районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем були вжиті всі передбачені законодавством заходи, направлені на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок по доведенню своїх вимог або заперечень проти вимог повністю покладається на сторін. Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача обґрунтованості своїх заявлених вимог.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного – господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216 – 218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 3502,14 гривень суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону № 875 пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об’єкту обчислення пені, що підтверджує передчасність та безпідставність її пред’явлення.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Враховуючи викладене, суд визнає поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-72, 86, 94, 122, 128, 138, 143, 153, 158–163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 21 377,14грн. – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.