Постанова № 47522009, 28.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 805/2755/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

до державного підприємства «Селидіввугілля»

про стягнення грошових коштів за рахунок готівки на суму податкового

боргу з екологічного податку в розмірі 70664,08 гривень

Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення грошових коштів за рахунок готівки на суму податкового боргу з екологічного податку в розмірі 70664,08 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач – державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку у Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області. У відповідача у зв’язку з несплатою поточних платежів виник податковий борг з екологічного податку у розмірі 70664,08 гривень, який виник внаслідок несплати податкових зобов’язань, самостійно задекларованих відповідачем в декларації за І квартал 2014 року, чим порушено вимоги п. 36.1 статті 36 Податкового кодексу України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 805/294/15-а податковий борг з екологічного податку за І - ІІІ квартали 2014 року було стягнуто з рахунків державного підприємства «Селидіввугілля». На виконання постанови суду позивачем до філії ДОУ АТ «Ощадбанк» надано інкасові доручення № 364, 365, 366 на суму 70627,81 гривень про стягнення коштів з рахунків, однак доручення повернуті без виконання.

Посилаючись на вимоги п. 95.4 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача кошти за рахунок готівкових коштів у розмірі 70664,08 гривень.

Позивач надав клопотання від 28 липня 2014 року про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження.

Відповідач через канцелярію суду надав заву від 22 липня 2015 року, відповідно до якої просить закрити провадження у справі з причин нявності постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 805/294/15-а, якою податковий борг з екологічного податку за 1-3 квартали 2014 року вже було стягнуто з розрахункових рахунків державного підприємства «Селидіввугілля».

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідач – державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 33426253, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 7-9), перебуває на обліку у Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків з 08 червня 2005 року за № 56 згідно з довідкою форми № 4-ОПП від 16 квітня 2010 року № 62 (а.с. 12).

Відповідачем подано до податкової інспекції декларацію з екологічного податку за І квартал 2014 року, в якій відповідач у рядку 1.1 декларації визначив до сплати суми податкових зобов’язань за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами та пересувними джерелами, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти та розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах в загальній сумі 70664,08 гривень (а.с. 14-16), яка заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 240.1 статті 240 Податкового кодексу України встановлено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобов’язання з екологічного податку І квартал 2014 року в розмірі 70664,08 гривень не сплачені, хоча й постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 805/294/15-а податковий борг з екологічного податку за І - ІІІ квартали 2014 року було стягнуто з рахунків державного підприємства «Селидіввугілля» (а.с. 22-25).

Як свідчать інкасові доручення № 364, 365, 366 від 16 червня 2015 року на суму 70627,81 гривень, філією ДОУ АТ «Ощадбанк» вказані доручення були повернуті позивачеві без виконання (а.с. 18-20).

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно стягнення податкового боргу з екологічного податку за І квартал 2014 року з рахунків у банківських установах постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 805/294/15-а, оскільки предмет спору, правові підстави та зміст позову у зазначеній вище справі та даній справі не співпадають.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Предметом позову у справі № 805/294/15-а є стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків, правовою підставою якого є п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України. Предметом даної справи є стягнення податкового боргу за рахунок готівки, а правовою підставою - п. 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Зміст позову - це частина позову, яка відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

У справі № 805/294/15-а позивач просив суд стягнути борг з розрахункових рахунків відповідача, у даній справі - за рахунок готівкових коштів відповідача.

Слід зазначити, що стаття 95 Податкового кодексу України передбачає певну черговість заходів, які повинен вчинити орган доходів і зборів на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, а саме: шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, стягнення готівкових коштів та шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У всіх випадках виконавчим органом щодо судових рішень, винесених стосовно юридичних осіб буде орган доходів і зборів.

Виходячи з зазначеного, у суду немає підстав для закриття провадження у даній справі, як помилково вважає відповідач.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу з екологічного податку у розмірі 70664,08 гривень.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до вимог п. 1.10 статті 1 і п.п. 6.2.3. п. 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу були виставлені податкові вимоги.

01 липня 2005 року податковою інспекцією сформовано першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/92 (а.с. 10), яка була надана до канцелярії відповідача, про що свідчить штамп на податковій вимозі з датою отримання 04 липня 2005 року.

05 серпня 2005 року податковою інспекцією було сформовано другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/103 (а.с. 11), яка також була надана до канцелярії відповідача, про що свідчить штамп на податковій вимозі з датою отримання 09 серпня 2005 року.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 805/294/15-а (а.с. 22-25) встановлено всі зазначені вище обставини, а також, що податковий борг державного підприємства «Селидіввугілля» з 2005 року не переривався, у зв’язку з чим податкові вимоги є діючими, відкликанню не підлягали.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з екологічного податку в сумі 70664,08 гривень та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1244. Цей Порядок визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до вимог пунктів 3-6 постанови КМУ № 1244 під час вилучення готівки працівники рахують наявні кошти.

У разі коли обсяг готівки у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу.

У рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів.

За результатами вилучення готівки складається акт за формою згідно з додатком 2.

Вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення - на наступний робочий день.

Готівка в іноземній валюті передається банку або іншій фінансовій установі, що має право на реалізацію іноземної валюти, у зазначений строк для її продажу відповідно до законодавства та подальшого перерахування згідно з вимогами абзацу першого цього пункту.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Позивачем надано довідку про реєстратори розрахункових операцій ДП «Селидіввугілля» щодо наявності у відповідача станом на 27 липня 2015 року 12 реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів за рахунок готівки на суму податкового боргу з екологічного податку в розмірі 70664,08 гривень – задовольнити повністю.

Стягнути кошти державного підприємства «Селидіввугілля» за рахунок готівки на суму податкового боргу з екологічного податку в розмірі 70664,08 гривень (сімдесят тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 08 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 28 липня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.