Постанова № 47521909, 13.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 р. Справа № 805/2076/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

встановив:

28 травня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач або Відділення Фонду) до Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (далі – відповідач або Товариство), в якому позивач просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році, у сумі 5 877 427,50 грн. та пеню у сумі 252 729,49 грн., а разом – 6 130 156,99 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Відділення Фонду зазначило, що згідно зі Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, наданим Товариством, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 3 792 особи. Таким чином, впродовж 2014 року відповідачем мало бути забезпечене працевлаштування 152 інвалідів, фактично ж у трудових відносинах з Товариством перебували 62 особи з обмеженими фізичними можливостями, про що зазначено у звіті.

Оскільки відповідачем не виконаний норматив по створенню 90 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність, чинним законодавством України на нього покладений обов'язок нарахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 5 877 427,50 грн., однак зазначена сума у добровільному порядку Товариством не сплачена. У зв'язку із порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій Відділенням Фонду нарахована пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення, яка станом на 28 травня 2015 року становить 252 729,49 грн.

Зважаючи на викладене і посилаючись на положення ст.ст.216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, ч.3 ст.18, ч.ч.1-2, 5 ст.19, ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Відділення Фонду просило задовольнити позов та стягнути з Товариства на користь Державного бюджету України 6 130 156,99 грн. (а.с.3-5).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову (а.с.32-34), сутність яких полягала у наступному.

Обов’язками підприємства з метою працевлаштування інваліда є здійснення розрахунку кількості робочих місць та забезпечення працевлаштування інваліда. Товариство спроможне працевлаштувати інваліда виключно у разі його безпосереднього звернення або у разі спрямування такого інваліда до підприємства Державною службою зайнятості.

Чинне законодавство не покладає на підприємство обов’язку самостійно здійснювати пошук та привід інваліда до відділу кадрів для їх подальшого працевлаштування. Обов’язок здійснювати пошук підходящої роботи для інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань з урахуванням його побажань покладено на Державну службу зайнятості.

На виконання вимог ст.ст.18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» Товариством було видано наказ про резервування робочих місць для працевлаштування інвалідів, в кількості не менш 4% від облікової чисельності персоналу.

Створення роботодавцем для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без певної особи-інваліда. Товариство спроможне працевлаштувати інвалідів виключно у разі їх безпосереднього звернення або у разі спрямування таких інвалідів до підприємства Державною службою зайнятості.

Відповідач доводив, що в період з січня по червень 2014 року щомісячно надавав до Державної служби зайнятості звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій щодо працевлаштування інвалідів. З липня по грудень 2014 року Товариство складало звіти за формою № 3-ПН, проте подати їх до Державної служби зайнятості не мало можливості, оскільки у зв’язку з проведенням антитерористичної операції Авдіївський міський центр зайнятості перебував у простої.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов’язує підприємства звітувати Фонду соціального захисту інвалідів. На виконання цього обов’язку 25 лютого 2015 року Товариство надало позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ.

Посилаючись на ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, відповідач стверджував, що довів відсутність своєї вини у незайнятті інвалідами виділених та створених для них робочих місць.

З урахуванням наведеного Товариство просило відмовити у задоволенні позову.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджено звітам про надіслання електронної судової повістки та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.29-31).

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, в позовній заяві зазначив, що просить розглянути справу за відсутності його представника (а.с.5).

Представники відповідача у судове засідання з’явилися та у зв’язку з неявкою представника позивача надали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с.59).

Враховуючи викладене та керуючись положеннями ч.4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13492430) зареєстроване у якості юридичної особи 18 липня 1991 року, про що 06 червня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесений запис за номером 1 266 145 0000 038936.

Вказані обставини встановлені на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованої 26 листопада 2014 року (а.с.9-10).

Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код 00191075) зареєстроване у якості юридичної особи 30 грудня 1993 року, про що 16 вересня 2004 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 253 120 0000 000013.

Основним видом економічної діяльності Товариства є код КВЕД 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів.

Ці обставини встановлені на підставі даних он-лайн сервісу пошуку відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.14-16) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого 27 грудня 2013 року (а.с.62-63).

06 січня 2014 року директором по персоналу та соціальним питанням Товариства виданий наказ № 17п «По особовому складу», який передбачав резервування робочих місць для осіб з обмеженими можливостями (інвалідів 2, 3 груп) у кількості 4% від облікової чисельності персоналу (а.с.37).

Впродовж січня-червня 2014 року Товариство надавало до Авдіївського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, у яких повідомляло про наявність 50 вакантних місць з наступними характеристиками: назва професії (посада) – робітник зеленого будівництва, характер роботи – постійний, умови праці – звичайні. У якості додаткової вимоги до претендента на вакансію в графі 15 звіту Товариство зазначало, що вакансія призначена для працевлаштування інвалідів. Вказані звіти отримані центром зайнятості, про що свідчать підписи посадової особи центру зайнятості та штампи реєстрації вхідної кореспонденції центру зайнятості. Такі звіти подавалися відповідачем станом на 06 січня 2014 року, 13 лютого 2014 року, 28 лютого 2014 року, 21 березня 2014 року, 31 березня 2014 року, 18 квітня 2014 року, 07 травня 2014 року, 27 травня 2014 року, 24 червня 2014 року (а.с.38-47).

В період з липня по грудень 2014 року Товариство складало звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, у яких зазначало про наявність 50 вакантних місць з наступними характеристиками: назва професії (посада) – робітник зеленого будівництва, характер роботи – постійний, умови праці – звичайні. У якості додаткової вимоги до претендента на вакансію в графі 15 звіту Товариство зазначало, що вакансія призначена для працевлаштування інвалідів. Вказані звіти отримані центром зайнятості, про що свідчать підписи посадової особи центру зайнятості та штампи реєстрації вхідної кореспонденції центру зайнятості. Такі звіти складені станом на 15 липня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 16 жовтня 2014 року, 18 листопада 2014 року, 24 грудня 2014 року (а.с.48-53).

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», починаючи з 07 квітня 2014 року Донецька область визначена районом проведення антитерористичної операції (а.с.54).

Наказом виконуючого обов’язки директора Донецького обласного центру зайнятості від 28 липня 2014 року № 236 «Про початок простою в Авдіївському міському центрі зайнятості» оголошено початок простою з 28 липня 2014 року (а.с.55).

Наказом директора Донецького обласного центру зайнятості від 19 грудня 2014 року № 380 «Про припинення простою в Авдіївському міському центі зайнятості» оголошено про закінчення з 19 грудня 2014 року простою не з вини працівників (а.с.55).

Крім того, сертифікатом (висновком) про настання обставин непереборної сили, виданим Торгово-промисловою палатою України 01 вересня 2014 року за № 2750/05-4, засвідчений факт настання для Товариства обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області (а.с.56-57).

Таким чином, в період з липня по грудень 2014 року Товариство об’єктивно було позбавлено можливості подати до Авдіївського міського центру зайнятості звітів за формою № 3-ПН.

25 лютого 2015 року Товариство надало Відділенню Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ, в якому вказало, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становила 3 792 особи, з них 62 працівника, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», 152 особи. У Рядку 06 «Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» відповідачем зазначено 5 877 428, 00 грн. Звіт отриманий Відділенням Фонду 25 лютого 2015 року та зареєстрований за вхідним номером 4/198, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції позивача (а.с.6, 58).

Використовуючи вихідні дані, наведені Товариством у звіті, Відділення Фонду здійснило розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені 90 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2014 року, яка за розрахунком позивача становить 5 877 427,50 грн. (а.с.7).

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій, Відділення Фонду здійснило нарахування останньому пені за період з 16 квітня 2015 року по 28 травня 2015 року в сумі 252 729,49 грн. (а.с.8).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України (постанови від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-81а13, від 28 травня 2013 року № 21-386а12, від 11 червня 2013 року у справі № 21-63а13, від 19 листопада 2013 року у справі № 21-397а13, від 11 лютого 2014 року у справі № 21-485а13, від 08 квітня 2014 року у справі № 21-50а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-119а14, від 09 грудня 2014 року у справі № 21-523а14 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Фонд соціального інвалідів захисту є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266, (далі – Положення № 129).

Одним із основних завдань Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів, що передбачено пп.1 п.4 Положення № 129.

Згідно з пп.1 п.5 Положення № 129 Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення № 129.

Згідно з ч.ч.9-10 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі – Закон № 875-ХІІ) спори, що виникають із правовідносин за ст.ст.19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Позивач є територіальним органом Фонду, отже у спірних правовідносинах Відділення Фонду виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі – Закон № 5067-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року, встановлені гарантії у сфері зайнятості населення.

Зокрема відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону № 5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначені ст.14 Закону № 5067-VI. Так, згідно з п.6. ч.1 ст.14 Закону № 5067-VI до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За правилами ч.2 ст.14 Закону № 5076-VI для працевлаштування зазначених у ч.1 цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Ч.3 ст.14 Закону № 5076-VI визначено, що роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в ч.2 цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Таким чином, норматив працевлаштування на роботу інвалідів як окремої категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначається Законом № 875-ХІІ.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За правилами ч.2 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

За приписами ч.5 ст.19 Закону № 875-ХІІ виконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Ч.9 ст.19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом, що встановлено ч.11 ст.19 Закону № 875-ХІІ.

При цьому ч.1 ст.18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз наведених вище правових норм зумовлює висновок, що Товариство зобов’язане виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

З огляду на середньооблікову чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за 2014 рік Товариство мало виділити (створити) 152 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів – центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Порядок № 70).

Відповідно до абз.1-2 п.2 Порядку № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою – дата на поштовому штемпелі.

На виконання цього обов’язку 25 лютого 2014 року Товариство надало Відділенню Фонду Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42. Вказана обставина не є спірною.

Згідно з абз.3 п.2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Пп.1 п.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (далі – наказ № 420), була затверджена форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Пп.2 п.2 наказу № 420 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Форми та інструкції, затверджені пп.1 і 2 наказу № 420, введені в дію, починаючи з 04 січня 2006 року, що передбачено п.3 цього наказу.

Загальні положення Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» передбачали, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільний робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичної особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

Порядок заповнення форми звітності № 3-ПН, встановлений Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», визначав, що графи 13-15 заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.

Так, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Крім того, у разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами: 11- інваліди.

Формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом № 420, визначений термін її подання, а саме: «при наявності вакансій».

Наказ № 420 втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі – наказ № 316), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520.

Пп.1.1. п.1 наказу № 316 затверджена форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»; пп.1.2. п.1 цього наказу затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Згідно з п.2.1. Порядку подання форми звітності № 3-ПН форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пп.2.2.6. п.2.2. Порядку подання форми звітності № 3-ПН у графі 5 розділу І форми проставляється «Так», якщо роботодавцем передбачається укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів, або «Ні» - у разі укомплектування вакансії роботодавцем самостійно.

У разі згоди роботодавця на укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів (у графі 5 розділу І зазначено «Так») для кожного такого запису заповнюється розділ ІІ, у якому відображається порядковий номер відповідного запису у розділі І, а також характеристики такий вакансій, умови праці та вимоги до претендентів, що передбачено п.3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН.

У пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані № 5076-VI), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі «інваліди»), що визначено пп.3.1.3. п.3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН.

Формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом № 316, визначений термін її подання, а саме: «за наявності попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й)».

Наявні у справі письмові докази свідчать, що впродовж січня-червня 2014 року Товариство виконувало обов’язок щодо інформування центру зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів, а саме подавало звітність за формою № 3-ПН, повідомляючи про наявність робочих місць саме для інвалідів шляхом зазначення відповідних відомостей у графі 15 Звіту про наявність вакансій та проставляючи відповідну відмітку в пункті 3 розділу ІІ Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною зокрема у постановах Верховного Суду України від 28 травня 2013 року у справі № 21-386а12, від 11 червня 2013 року у справі № 21-63а13.

З приводу тієї обставини, що в період з липня по грудень 2014 року Товариство не подавало звітність за формою № 3-ПН, суд відзначає таке.

Як зазначено вище, впродовж цього періоду відповідач об’єктивно був позбавлений можливості подати відповідні звіти у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та встановленням простою у роботі Авдіївського міського центру зайнятості.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (далі – Закон № 803-ХІІ) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Правова норма, яка міститься у ч.2 ст.20 Закону № 803-ХІІ, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Закон № 803-ХІІ втратив чинність з 01 січня 2013 року на підставі Закону № 5067-VI.

З цієї ж причини судом не застосовується правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 листопада 2013 року у справі № 21-397а13 та від 11 лютого 2014 року у справі № 21-485а13 щодо обов’язку роботодавця щомісячно подавати до центри зайнятості звіти за формою № 3-ПН, оскільки до спірних правовідносини у цих справах підлягали застосуванню положення ч.2 ст.20 Закону № 803-ХІІ.

Закони № 875-ХІІ та № 5067-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між Відділенням Фонду та Товариством, та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують подання звітності за формою № 3-ПН, не містять вимоги стосовно подання роботодавцями вказаної звітності саме щомісяця. Виникнення у роботодавця обов’язку подати звітність за формою № 3-ПН вони пов’язують з виникненням вакансії або з наявністю попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За правилами ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституції України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно з п.2.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 (далі – Порядок № 223) адміністративно-господарська санкція – це грошове зобов’язання, альтернативне зобов’язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Ч.2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Системне тлумачення положень Закону № 875-ХІІ дозволяє дійти висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Крім того, аналізуючи норми Конституції та діючого законодавства України, суд відзначає, що основним органом працевлаштування громадян є центри зайнятості; людина самостійно обирає собі працю і не може бути примушена виконувати її; інваліди, реалізуючи своє право на працевлаштування, самостійно звертаються на підприємства або у центр зайнятості, вони є вільними у виборі професії та місця роботи.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж 2014 року Товариство вживало заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання – видало наказ про резервування робочих місць для осіб з обмеженими можливостями (інвалідів 2, 3 груп) у кількості 4% від облікової чисельності персоналу; надавало до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, повідомляючи про наявність вакансій призначених для працевлаштування саме інвалідів. У зв'язку з цим покладення на відповідача відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими ч.2 ст.218 Господарського кодексу України.

Суд звертає увагу Відділення Фонду на те, що відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 затверджений Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі – Порядок проведення перевірки № 70), який визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім та більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до п.2 Порядку проведення перевірки № 70 крім іншого предметом проведення перевірки є виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки, що передбачено абз.1 п.3 Порядку проведення перевірки № 70.

У разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення, що передбачено п.10 Порядку проведення перевірки № 70.

Згідно з п.11 Порядку проведення перевірки № 70 після проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт, в якому зазначає стан дотримання роботодавцем законодавства, а у разі недотримання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний закон.

Здійснення таких перевірок є способом реалізації Фондом своїх владних управлінських функцій, за результатами якого приймається відповідне рішення, у тому числі нарахування пені, у випадку виявлення факту порушень.

Крім того, відповідно до п.3.3. Порядку № 223 документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПН (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Висновок Відділення Фонду про порушення Товариством вимог ст.ст.19 і 20 Закону № 875-VI ґрунтується винятково на поданому відповідачем звіті за формою № 10-ПН, без проведення перевірки та належної правової оцінки її результатів.

В порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України позивачем не надані докази на підтвердження факту того що служба зайнятості, органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли до Товариства інвалідів, або на підтвердження факту безпосереднього звернення інвалідів до Товариства з метою працевлаштування, а також не надано доказів відмови з боку відповідача в працевлаштуванні інвалідів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з положеннями ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році, у сумі 5 877 427, 50 грн. та пені у сумі 252 729,49 грн., а разом – 6 130 156,99 грн. - відмовити повністю.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.