Рішення № 4752020, 26.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09 Справа № 3/39/09

Суддя Соловйов В.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа Папір”, м. Київ

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Бердянськ. Запорізька область

про стягнення заборгованості у розмірі 42 233,14 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Колокольніков В.А., представник, довіреність № б/н від 11.11.2008р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ “Основа папір” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до СПДФО ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 42 233, 14 грн. у зв'язку із поставкою товару.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, 551, 552,610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ст. 193, ч. 1 ст. 229 ГК України, ст. 1, 2, 12, 44 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/39/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.03.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 18.03.2009р. у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи було відкладено на 26.03.2009р. о 14 год. 20 хв.

За згодою позивача в судовому засіданні 26.03.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 26.03.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 42 233, 14 грн.

Також позивачем у судовому засіданні 26.03.2009р. надано відповідь відповідача № 631 від 21.11.2008р., в якій вона визнає основний борг у сумі 42 233, 14 грн.

Відповідач витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився. Надіслав до суду “Відзив на позовну заяву” в якому зазначив, що на його адресу не надходило позовних матеріалів і просив зобов'язати позивача надіслати йому копію позовної заяви разом з усіма доданими документами.

На вимогу суду , викладену в ухвалі від 18.03.2009р., позивач направив на адресу відповідача копію позовної заяви разом з усіма доданими документами.

Проте, відповідач в судове засідання 26.03.2009р. також не прибув. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ № НОМЕР_1, станом на 11.03.2009р. СПДФО ОСОБА_1. знаходиться за адресоюАДРЕСА_1

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві ТОВ “Основа папір”.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 29.01.2009р., направлена відповідачу рекомендованим листом, отримана 07.02.2009р. Копія ухвали від 18.03.2009р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії господарського суду не повернулась.

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Основа папір” (позивач), поставлено СПД ФО ОСОБА_1 (відповідач) товар на загальну суму 43 085, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 01752 від 03.09.2008р., № 01711 від 27.08.2008р.

На момент поставки товару, відповідач здійснив часткову передоплату у сумі 852, 06 грн., внаслідок чого сума основного боргу складає 42 233, 14 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є поставка товару та прийняття його у власність.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.

Для договору, укладеного між ТОВ “Основа папір” і СПД ФО ОСОБА_1обов'язкова письмова форма законом не вимагається.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимога № 902/2 від 28.11.2008р., з вимогою сплатити вартість поставленого товару. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання СПД ФО ОСОБА_1 грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 42 233, 14 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа Папір” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, р/р 26007050002463 в Приватбанку м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 33939476) 42 233 (сорок дві тисячі двісті тридцять три) грн. 14 коп. основного боргу, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 34 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя: В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 01.04.2009р.