Рішення № 4751632, 25.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.09 Справа № 20/58/08-18/41/09

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тур” (Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Фрунзе, 78)

до приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

про стягнення автокрану марки КС 3571-1 та суми 7 200,00 грн. неустойки,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Антонов О.М. (довіреність № 75 від 07.11.2008 р., паспорт серії СВ № 327255 від 19.07.2001 р.);

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТ СПОРУ:

У зв'язку із скасуванням Вищим господарським судом України постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.2008 р. у справі № 20/58/08, розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. № 1862 від 26.12.2008 р. справа № 20/58/08 передана на розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 26.12.2008 р. матеріали справи № 20/58/08 прийняті до провадження судді Носівець В.В. з присвоєнням справі № 20/58/08-18/41/09. Справу призначено до розгляду на 24.02.2009 р. Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суду від 24.02.2009 р. строк вирішення спору було продовжено до 26.03.2009 р. Ухвалою суду від 24.02.2009 р. розгляд справи відкладався на 25.03.2009 р.

Судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1(далі -ПП ОСОБА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тур” (далі -ТОВ “Тур”) автокрану марки КС 3571-1, державний номер 112-92 НР, реєстраційний номер 65243, 1981 року випуску, а також суми 7 200,00 грн. неустойки, на підставі Договору оренди автокрана від 26.12.2003 р., ст.ст. 16, 782, ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст. 1, 2, 12, 63 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

У судовому засіданні 25.03.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, а також поясненнях по справі від 25.03.2009 р., і просив суд задовольнити їх та стягнути з відповідача автокран марки КС 3571-1, державний номер 112-92 НР, реєстраційний номер 65243, 1981 року випуску, а також неустойку за червень-листопад 2007 р. у сумі 7 200,00 грн. Зазначив, що на виконання укладеного між сторонами 26.12.2003 р. Договору оренди транспортного засобу - автокрану марки КС 3571-1, державний номер 112-92 НР, реєстраційний номер 65243, 1981 року випуску, за актом прийому-передачі автокран було передано відповідачу. Протягом дії Договору, в порушення п. 2.2. Договору, відповідач жодного разу не сплатив орендну плату у розмірі 600,00 грн. щомісячно. У зв'язку із систематичним невиконанням відповідачем умов Договору, відповідно до п. 4.1. Договору, позивач направив ПП ОСОБА_1. лист від 17.04.2007 р. про відмову від Договору оренди від 26.12.2003 р. у порядку ст. 782 ЦК України. Вказаний лист був отриманий відповідачем 14.05.2007 р. У зв'язку із розірванням Договору 14.05.2007 р., позивач нарахував неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення. Проте, ПП ОСОБА_1ані спірний кран повернутий позивачу не був, ані сума неустойки у розмірі 7 200,00 грн. не була сплачена. Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача у листі від 14.08.2007 р. на припинення орендних відносин між сторонами у зв'язку із втратою орендного майна (крадіжкою), є безпідставними, оскільки не відповідає нормам ЦК України та ГК України. До того ж, факт викрадення автотранспортного засобу відповідачем не доведений, оскільки у розшуку автокран не знаходиться, про що свідчить відповідна довідка відділу Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території м. Мелітополя, Мелітопольського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Запорізькій області № 41 Г/23358 від 01.11.2007 р. Отже, правовідносини сторін за Договором оренди не припинялись, у зв'язку із чим ТОВ “Тур” просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач із заявленими позовними вимогами не погодився, про що свідчать заперечення на позов, у яких зазначено, що після отримання ПП ОСОБА_1в оренду автокрана, в результаті шахрайських дій автомобіль було викрадено. Відповідач звернувся до прокуратури із заявою про злочин. У процесі розгляду заяви було встановлено, що відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2004 р. право власності на автокран було визнано за фізичними особами -колишніми пайщиками КСП “Імені Леніна”, правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ “Тур”. З посиланням на ст.ст. 761, 770 ЦК України відповідач вважає, що з моменту визнання за фізичними особами права власності на автокран, до них перейшли усі права та обов'язки наймача, у тому числі право звернення до суду про витребування майна та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Отже, ТОВ “Тур”, на думку ПП ОСОБА_1, є неналежним позивачем у справі, у зв'язку із чим просив у позові відмовити. Проте, в судові засідання 24.02.2009 р. та 25.03.2009 р. за викликом відповідач не з'являвся, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 25.03.2009 р., за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту ТОВ “Тур” є правонаступником сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Агрофірма Весна” та КСП ім. Леніна в обсягах частини майна, що перейшло до СБК “Агрофірма Весна” внаслідок реорганізації КСП ім. Леніна.

26.12.2003 р. ТОВ “Тур” (орендодавець та позивач у справі) та ПП ОСОБА_1(орендар та відповідач у справі) був укладений Договір оренди автокрана (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оплатне користування автокран марки КС 3571-1, реєстраційний номер 63243, рік випуску 1981. Строк оренди встановлюється з моменту передачі автокрана за актом прийому-передачі по 26.12.2004 р.

Згідно із пп. 1.2., 1.3. Договору автокран надається в оренду орендарю для використання у виробничих цілях. Плата за користування автокраном визначається угодою сторін і складає 600,00 грн. на місяць з подальшим правом викупу за взаємною домовленістю сторін.

Розділом 2 Договору встановлені обов'язки сторін.

Орендодавець зобов'язується, зокрема, передати орендарю автокран за актом прийому-передачі у триденний строк з моменту підписання цього Договору. Орендар зобов'язаний, зокрема, прийняти автокран за актом прийому-передачі, своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування автокраном, забезпечити збереження орендованого автокрана, підтримувати його у справному стані (пп. 2.1., 2.2. Договору).

26.12.2003 р. позивач передав, а відповідач прийняв в рахунок виконання зобов'язань по Договору оренди автокран КС 35-71, держ. номер 112-92 НР, про що свідчить акт прийому-передачі автокрана, підписаний двома сторонами.

Відповідно до пп. 4.1., 4.2., 4.3. Договору зміна або розірвання Договору може мати місце тільки за згодою сторін. Якщо сторони не виявили бажання розірвати Договір, то він вважається пролонгованим на повторний строк. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який він був укладений за умови виконання зобов'язань, прийнятих сторонами.

Листом від 17.04.2007 р. ТОВ “Тур” повідомило ПП ОСОБА_1 про відмову від Договору оренди від 26.12.2003 р. в односторонньому порядку, на підставі ст. 782 ЦК України, у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати на протязі 27 місяців. Вказаний лист був отриманий ПП ОСОБА_1особисто 14.05.2007 р., про що свідчить лист центра поштового зв'язку № 4 м. Мелітополя.

Листом від 14.08.2007 р. відповідач повідомив позивача про те, що у грудні 2004 р. автокран був вкрадений, а оскільки вкрадений автокран не знайдений, ПП ОСОБА_1 вважає за необхідне припинити Договір оренди автокрана у зв'язку із відсутністю об'єкта оренди.

На запит позивача від 01.11.2007 р. № 201, листом № 41 Г/23358 від 01.11.2007 р. відділ Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території м. Мелітополя, Мелітопольського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Запорізькій області повідомив, що по базі даних ДАІ автомобіль МАЗ -5334 д/з НОМЕР_1у розшуку не значиться.

Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста по оцінці автокрана КС 3571 на шас. МАЗ 5334 від 27.11.2007 р. № 426, ринкова (дійсна) вартість автокрана МАЗ 5334 КС 3571, реєстраційний номер 11292 НР, станом на 23.11.2007 р. могла б складати 23 108,00 грн. Більш об'єктивна вартість автокрана може бути визначена після його огляду. При цьому у висновку вказано, що визначення ринкової вартості проводилось без огляду і перевірки технічної справності автокрана. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію автокран МАЗ 5334 КС 3571, держ. номер 11292 НР, рік випуску 1981, пробіг транспортного засобу становить 364 000 км, кількість років експлуатації - 26.

Суддею Гандюковою Л.П. була витребувана копія рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2004 р. у справі № 2-502 2004 р. за позовом фізичних осіб до ТОВ “Тур” про виділ майнових паїв у натурі, відповідно до якого, зокрема, визнано право власності та зобов'язано ТОВ “Тур” передати цим особам автокран 20-62, розташований на території гаражу, введений в експлуатацію в 1986 р., інвентарний номер 901, вартістю 437 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.03.2008 р. у справі № 20/58/08 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовила повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ “Тур” звернулось з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. у справі № 20/58/08 апеляційна скарга ТОВ “Тур” залишена без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.2008 р. у справі № 20/58/08 -без змін.

З касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. ТОВ “Тур” звернулось до Вищого господарського суду України. Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2008 р. у справі № 20/58/08 касаційна скарга ТОВ “Тур” була задоволена частково, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.2008 р. у справі № 20/58/08 скасовані, справа № 20/58/08 направлена на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.2008 р. у справі № 20/58/08, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує на те, що при розгляді справи судами не було забезпечено всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено ст. 43 ГПК України, зокрема, не досліджено лист суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1від 14.08.2007 р. (арк.с. 31), в якому остання повідомляє позивача про необхідність припинити Договір оренди від 26.12.2003 р. у зв'язку із відсутністю об'єкта оренди.

Оцінивши представлені докази, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2008 р., господарський суд Запорізької області вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 762 ЦК України, зокрема, передбачає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ст.ст. 782, 785 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За таких умов господарський суд вважає дії позивача про відмову від Договору оренди автокрана і вимогу повернути спірну річ, обґрунтованими, а заявлені ТОВ “Тур” позовні вимоги про стягнення з відповідача автокрану та суми 7 200,00 грн. неустойки - правомірними.

Задовольняючи позовну заяву, господарський суд вважає, що звернення до суду в даному випадку із позовною заявою про розірвання договору є недоречним, оскільки ст. 782 ЦК України передбачений спеціальний порядок односторонньої відмови від договору.

На підтвердження цього свідчить і пункт 52 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”, в якому, зокрема, зазначено: “Відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відповідно до частини сьомої статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього в односторонньому порядку. Випадки, коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачені, наприклад, у частині другій статті 408, частині першій статті 665, частині другій статті 782 ЦК України, частині третій статті 374 ГК України тощо. Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду”.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що відповідачем не доведено обставин, викладених у запереченнях на позов, а також у листі від 14.08.2007 р. Необґрунтованими є, зокрема, твердження ПП ОСОБА_1 про викрадення у грудні 2004 р. спірного автокрана марки КС 3571-1, реєстраційний номер 65243, рік випуску 1981, у зв'язку із відсутністю якого, на думку відповідача, має припинитись і договір оренди.

Так, в матеріалах справи № 20/58/08-18/41/09 є лист відділу Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території м. Мелітополя, Мелітопольського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Запорізькій області № 41 Г/23358 від 01.11.2007 р., отриманий на запит ТОВ “Тур” від 01.11.2007 р. № 201, відповідно до якого по базі даних ДАІ автомобіль МАЗ -5334 д/з НОМЕР_1у розшуку не значиться.

Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо неналежного позивача, оскільки на підставі рішення суду від 26.05.2004 р. у справі № 2-502/2004 р. неможливо зробити висновку, що вказаний у рішенні автокран 20-62, введений в експлуатацію в 1986 р., інвентарний номер 901, є саме тим автокраном, який передано в оренду ПП ОСОБА_1. До речі, кран, що переданий в оренду відповідачу, зареєстрований в ДАІ за ТОВ “Тур”, що підтверджується довідкою ДАІ м. Мелітополя, Мелітопольського району УМВС України в Запорізькій області вих. 41/Г № 3793 від 21.02.2008 р. (арк.с. 60-61).

При цьому господарський суд враховує той факт, що ПП ОСОБА_1 не скористалась наданим їй законом правом щодо можливості доведення достовірності своїх заперечень, в судові засідання відповідач за викликом двічі не з'являлась, жодних письмових доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у запереченнях на позов, а також у листі від 14.08.2007 р., що знаходяться в матеріалах справи № 20/58/08-18/41/09, суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тур” (Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Фрунзе, 78; код ЄДРПОУ 03748791; р/р № 26008452901 в АКБ “Металург”, МФО 313582) автокран марки КС 3571-1, державний номер 112-92 НР, реєстраційний номер 65243, 1981 року випуску, номер двигуна ЯМЗ 236077293, номер шасі 27946; 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. неустойки; 303 (триста три) грн. 08 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 03.04.2009 р.