Ухвала суду № 47515934, 22.07.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1048/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 та товариства з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1 Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє», про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, яким, з урахуванням поданих уточнень, просила визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки №7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, укладений між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», зареєстрований у реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області; скасувати державну реєстрації цього договору оренди земельної ділянки та зобовязати СФГ «ОСОБА_1 Україна» повернути ОСОБА_6 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

В обґрунтування зазначає про те, що згідно державного акта на право власності на землю серія № ЧР-0319839 від 10.07.2001 вона є власником земельної ділянки №7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. У березні 2014 року позивачка дізналася, що у реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ зареєстровано договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, укладений між нею та СФГ «ОСОБА_1 Україна». Однак цей договір оренди нею не підписувався, інших осіб вона не уповноважувала на його підписання. Крім того, даний договір не містить істотних умов, передбачених ЗУ «Про оренду землі», а саме умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, відсутній план або схема земельної ділянки, відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідач не виконує свій обовязок щодо застосування заходів по підвищенню родючості грунтів та порушує зобовязання зі сплати орендної плати. На підставі викладеного позивачка вважає, що спірний договір є недійсним з моменту його вчинення.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06.10.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивачки та третя особа ТОВ «Жильнельфа Вельє» подали ідентичні апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказують на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві, та на те, що суд не врахував, що згідно експертного висновку, наявного у справі, підпис позивачки не співпадає підпису орендодавця у спірному договорі. Висновки суду про вжиття орендарем заходів підвищення родючості ґрунтів та належну сплату орендної плати ґрунтуються лише на довідках відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, так як спірний договір оренди землі відповідає вимогам законодавства. Крім того, суд вказав, що позивачкою не доведено, що спірний договір порушує її права щодо земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 2,398 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно спірного договору оренди землі від 17.07.2012, укладеного між ОСОБА_6, як орендодавцем, та СФГ «ОСОБА_1 Україна», як орендарем, орендодавець передав, а орендар прийняв вказану земельну ділянку у платне строкове користування (оренду) строком на 5 років для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до висновку комплексної (почеркознавчої та ТЕД) експертизи від 11.07.2014 №720/14-23, № 1196/1423 (т.1 а.с. 82-93):

1) два підписи від імені ОСОБА_6 в двох примірниках договору оренди землі від 17.07.2012 в графах «Орендодавець» - виконані рукописним способом кульковою ручкою пастою фіолетового кольору без застосування способів технічного відтворення підпису: підготовки олівцем, копіюванням через копіювальний папір або пертисненням з наступною обвідкою, а також без виокристання графопобудовників;

2) визначити, чи виконано два підписи від імені ОСОБА_6 в графі «Орендодавець» в двох примірниках договору оренди землі від 17.07.2012 не виявилось можливим у звязку із повною неспівставимістю досліджуваних підписів та зразків і відсутністю зразків почерку з літерами «И», «С» та «р».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 15 ЗУ «Про оренду землі» передбачено такі істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з його істотних умов є підставою для визнання його недійсним відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначені положення законодавства кореспондуються також із розясненнями, наданими Пленумом ВСУ судам України у п.2 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Згідно правового висновку ВСУ, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для судів України, викладеного у постановах від 25.12.2013 у справі №6-78цс13 та від 25.12.2013 у справі №6-94цс13, відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, отже суд повинен установити, чи дійсно порушуються права орендодавців у звязку з відсутністю в договорах оренди умов, які передбачені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також зясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Доказів того, що відповідач неналежно сплачує позивачці орендну плату апелянт суду не надав, натомість у матеріалах справи наявні списки про отримання орендної плати за 2012-213 роки (видача продукції на паї 2012-2013 роки) у вигляді пшениці, цукру, соняшника, в тому числі і позивачем у справі, в яких наявні підписи позивачки про отримання орендної плати (а.с. 164-174). Належних та допустимих доказів протилежного ОСОБА_6 суду не надано.

Факт отримання позивачем орендної плати по договору, свідчить про визнання ОСОБА_6 договору, укладеного 12 липня 2012 року на протязі двох років. Тобто такими своїми діями позивачка визнала свою обізнаність щодо наявності такої угоди та підтвердила правомірність оспорюваного договору, який відповідає її волі, оскільки свідомо та беззаперечно приймала його виконання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірною вольовою дією. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Згідно з нормою закону правочин завжди є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже твердження позивача про відсутність волевиявлення на укладення спірної угоди не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду даного спору.

Крім того, колегія суддів оцінює критично обґрунтування позовних вимог щодо недійсності спірного договору з огляду на те, що цей договір не підписано позивачем (орендодавцем), так як згідно ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. У даному випадку експертом за результатами проведеного дослідження не було достовірно вставлено той факт, що підпис позивачки у спірному договорі виконано не нею.

У даному випадку позивачка доводить про те, що у спірному договорі оренди землі відсутні такі істотні умови як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, відсутній план або схема земельної ділянки, відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Однак доводи про відсутність у спірному договорі оренди зазначення умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, спростовується текстом спірного договору у п. 2 якого зазначено кадастровий номер земельної ділянки 7123486800:02:001:0236, а в п. 25.1 - визначено, що земельна ділянка не може бути передана в іпотеку та внесена до статутного фонду будь-якої юридичної особи, та матеріалами реєстраційної справи щодо спірного договору (а.с. 208-222).

Також суд вірно встановив, що згідно реєстраційної справи по спірному договору до нього додано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 213), схема розміщення земельної ділянки на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району (а.с. 214), кадастровий план земельної ділянки (а.с. 214).

Посилання позивача як на підставу визнання договору оренди земельної ділянки недійсним на те, що відповідачем не виконується обов'язок застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів спростовується довідками відповідача №№153, 154, 155 від 12.09.2014 (а.с. 156-158) про проведення агротехнічних заходів на земельній ділянці позивача в 2012-2014 роках, копіями дорожніх листків тракториста (а.с. 175-190).

Позивачем не надано суду доказів стосовно того, що об'єкт оренди зазнав суттєвих змін та виснаження, і що подальше знаходження спірної земельної ділянки в користуванні відповідача є неможливим та завдає шкоди правам та інтересам позивача.

Колегія суддів приходить до висновку , що апелянтом не доведено те, що спірний догорів яким-небудь чином порушує її права, що, в розумінні правових висновків ВСУ, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для судів України, викладених у постановах від 25.12.2013 у справі №6-78цс13 та від 25.12.2013 у справі №6-94цс13, є необхідним для визнання договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06.10.2014 слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1 Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє», про визнання правочину недійсним, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :