Ухвала суду № 47514653, 22.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 664/1222/15-ц

Номер провадження 22-ц/791/2061/15 Головуючий в І інстанції Заславець Н.В.

Категорія 27 Доповідач: Колісниченко А.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08.06.2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08.06.2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 66747,92 доларів США, що еквівалентно 1541209,40 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00 грн. У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за пропуском строку давності.

Не погодившись з таким рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що із договору поруки від 12.11.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється. Умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником зобовязань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. За таких обставин ПАТ КБ «Приватбанк» мав право предявити вимогу до поручителя ОСОБА_6 про виконання порушеного зобовязання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 12.11.2017 року протягом шести місяців, тобто до 12.12.2018 року. Однак, позовна заява до суду подана до 2015 року, тобто в межах строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України. Крім того, судом першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України, яка може бути застосована лише в разі стягнення збитків, в той час як позивачем такі вимоги не заявлялися.

У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_6, зазначає, що апелянтом жодним чином не згадано і не спростовано висновки суду та викладені у письмових запереченнях проти позову аргументи представника відповідача ОСОБА_6 щодо здійсненої банком в односторонньому порядку зміни строку виконання основного зобовязання, висновки Верховного ОСОБА_7 України з цього приводу, що й вплинуло на обрахування судом першої інстанції шестимісячного строку та обґрунтованість його висновків щодо вимог до поручителя ОСОБА_6 В решті висновків суду, що стосуються основного боржника ОСОБА_5, відповідачка погоджується та вважає, що суд правомірно застосував до вказаних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України і реалізував своє право зменшити розмір неустойки.

Представниця ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_7, у судовому засіданні на задоволенні апеляції наполягала, з підстав зазначених у скарзі.

Представник ОСОБА_6 ОСОБА_8, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

ОСОБА_5 до суду не зявився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, учасника процесу, який зявився до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно- процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга ПАТ КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентами, по сплаті комісії і штрафу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконував, а тому вказана заборгованість підлягають стягнення з нього.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, а то судом апеляційної інстанції не переглядалося.

В частині стягнення пені суд першої інстанції керувався ст. 549, ч.3 ст.551 ЦК України та виходив з того, що розмір пені значно перевищує суму основного боргу, а тому підлягає зменшенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

На підставі п.4.1. у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п.7.4 договору, тобто у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Частиною 3 ст.551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Так, у постанові Верховного ОСОБА_7 України від 03 вересня 2014 року, прийнятій за результатами перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року у справі про стягнення боргу за договором позики вказано, щочастина третястатті 551 ЦК Україниз урахуванням положеньстатті 3 ЦК Українищодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українищодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, що основна сума заборгованості за кредитним договором становить 85761,80 доларів США, а розмір нарахованої пені: 41213,27 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, 10,83 доларів США штраф (фіксована частина), 4083,38 доларів США штраф (процентна складова).

Таким чином, оскільки подвійне нарахування неустойки не допускається, а нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором перевищує розмір основної заборгованості за кредитом, тому висновок суду першої інстанції про зменшення пені, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи.

Окрім того, правильним визнається висновок суду першої інстанції про припинення відмову банку у задоволенні позовних вимог, звернутих до ОСОБА_6 через припинення договору поруки з підстав, передбачених ч.4 ст.559 ЦК України,оскільки суд правильно зазначив, що позивач вже скористався своїм право на дострокове стягнення заборгованості з позичальника та поручителя , надіславши поручителю (а.с.44) відповідну вимогу 05.10.2012 року та предявивши вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, позивач змінив строк виконання основного зобовязання і повинен був предявити позов до поручителя протягом 6 місяців, однак цього позивач не робив, пропустивши строк звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги щодо можливості предявлення вимог до поручителя до 15.12.2018 року у звязку із тим. Що строк основного зобовязання не настав не заслуговує на увагу, оскільки як зазначалось вище сам позивач змінив строк виконання основного зобовязання предявленням вимог до позичальника та поручителя.

Доводи, які стосуються зменшення розміру стягнуто неустойки колегією також відхиляються з огляду на мотиви викладені вище.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08.06.2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: