Ухвала суду № 47500213, 27.07.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С.

Секретар судових засідань ОСОБА_1

З участю представника позивачки адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа «СК АХА Страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа «СК АХА Страхування» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4750 гривень відшкодування матеріальної шкоди та 20000 гривень відшкодування моральної шкоди. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 443 грн. 60 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодовувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявної вини.

Посилається на ч. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до якої, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третіх осіб.

Вказує, що він застрахував свою цивільно-правову відповідальність відповідно до Договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5204031 від 26.07.2012 року. За умовами договору страхування лімітом відповідальності встановлено суму в розмірі 100000 грн. Відповідно до розрахунку суми страхової виплати для ОСОБА_4 страховою компанією «АХА Страхування» було сплачено страхове відшкодування в сумі 15327 грн. 50 коп.

Зазначає, що ст.2 ЗУ «Про поховання та похорону справу», церемонія поминання не відноситься до поховання, а тому вимога, щодо відшкодування витрат на проведення поминальних обідів не підлягає стягненню.

Також вказує, що відповідно до розяснень п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №4, предявлення позовних вимог про відшкодування шкоди життю, здоровю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченого ст.33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непредявлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Зазначає, що ОСОБА_4 не предявляла вимог про відшкодування моральної шкоди до страхової компанії «АХА Страхування», а тому він не є належним відповідачем за даним позовом.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 19 грудня 2012 року, близько 07 години 40 хвилин, ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «ОСОБА_5 208 Д», д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_6, яка була матірю позивачки, отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.07.2013 р. визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. (а.с. 41-45).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу та витрати повязані з прибуттям до місця судового провадження) в сумі 4419 грн. 91 коп.

Також вироком підтверджено часткове відшкодування ОСОБА_3 на користь позивачки в добровільному порядку шкоди в розмірі 10000 гривень.

17 червня 2014 року на підставі ухвали Сарненського районного суду в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено акціонерне товариство «СК АХА Страхування», виходячи з того, що саме в цій страховій компанії була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, згідно Договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5204031 від 26.07.2012 року. (а.с.70)

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобовязана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

У разі смерті потерпілої, особи, які взяли на себе витрати з його поховання, мають право на відшкодування таких витрат (п. 27.1 ст. 27 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року № 1961-IV). При цьому під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обовязкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відшкодування витрат на поховання спадкодавця відшкодовується при наявності належних документів: якщо товар придбавався у фізичної особи, або юридичної особи, яка на загальній системі оподаткування, то повинен бути касовий чек, а в разі придбання товару у осіб, які знаходяться на іншій системі оподаткування, повинна бути квитанція до прибуткового касового ордеру, розрахункова квитанція або товарний чек.

На підтвердження витрат понесених на проведення поминального обіду при похованні ОСОБА_9 на суму 2750 грн. позивачка надала копію рахунку №21 від 20 грудня 2012 року з відміткою про її оплату (а.с. 12) та копію рахунку № 4 від 27 січня 2013 року оплачених нею витрат на сороковий поминальний день у сумі 2000гривень (а.с.13).

Суд приходить до висновку, що витрати потерпілої на поминання 40 днів підлягають задоволенню, так як вони відповідають звичаям та обрядам населення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог у цій частині на суму 4750 грн. є обґрунтованим, та підлягають до стягнення з відповідача. Доказів на спростування зазначених фактичних обставин та понесених позивачкою витрат відповідач суду не надав, не містить їх і апеляційна скарга ОСОБА_9.

Відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з послідуючими змінами п.24 у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобовязані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 26 липня 2012 року уклав договір № АВ № 5204031 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з СК „АХА Страхування.

Законом України „Про внесення змін до деяких Законів щодо обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 липня 2012 року, доповнено ст. 26-1 відповідно до якої страховиком ( у випадках, передбачених підпунктами „г і „г п. 41.1 та підпунктом „в п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспротної пригоди, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоровю.

Стаття 27.3 цього ж Закону передбачає, що страховик ( у випадках передбачених підпунктами „г і „г п. 41.1 та підпунктом „в п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи її дітям (усиновленим).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень цього Закону:

Пункт 1 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13 21 п. 2 розділу 1 цього Закону, які набирають чинності через 6 місяців з дня опублікування цього Закону.

Пункт 2 норми цього Закону не застосовуються до договорів обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на час укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обовязок по відшкодуванню моральної шкоди дітям загиблої покладався на безпосереднього завдавача такої шкоди.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_4, предявлені до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: Н.В.Бондаренко

ОСОБА_10