Вирок № 47496176, 28.07.2015, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/45/15-к

Провадження № 1-кп/535/7/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Цвітайло П.В.,

при секретарі Дрижирук Л.М.,

з участю:

прокурора Сорокіна І.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників адвокатів Полуніна В.М., Черчик В.П.,

представника потерпілого

юридичної особи

«Полтавагазвидобування»

ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Котельва кримінальне провадження за № 12013180070000434 від 31 жовтня 2013 року, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Більськ, Котелевського району, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого: 08.04.2005 року Апеляційним судом Полтавської області за ст. 15 ч.2, ст. 27 ч.3, ст. 185 ч.4, ст. 27 ч.3, ст. 292 ч.2, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі. Звільнений 11.03.2008 року за ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбуимй строк 2 роки 3 місяці 6 днів. В теперішній час обвинувачується Слідчим відділенням прокуратури Полтавської області за ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України, обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді;-

ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, уродженця сел. Котельва Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, фізична особа-підприємець, депутат Котелевської селищної ради шостого скликання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого;

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України;

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачені ОСОБА_1 будучи раніше судимим маючи не зняту і не погашену судимість за вироком Апеляційного суду Полтавської області від 08.04.2005 року, в установленому законом порядку, діючи повторно та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою у невстановлений досудовим та судовим слідством час та невстановленому місці домовились про вчинення крадіжки газового конденсату з магістрального конденсатопроводу «УПС Тимофіївка - ГС Солоха» ділянка Засувка 226 ГС «Солоха», який належить ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування».

Так, 30 серпня 2014 року в період часу приблизно з 06 години до 7 години ранку обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, таємно з метою вчинення крадіжки прибули на вантажному автомобілі «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1, кузов якого обладнаний цистерною до с. Більськ Котелевського району Полтавської області. Де таємно шляхом під'єднання до гідравлічного шлангу високого тиску, який невстановленими слідством особами незаконно приєднаний до магістрального конденсатопроводу, намагались здійснити крадіжку газового конденсату, належного ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», почали завантаження вказаної цистерни. Закачавши в цистерну 6.266 кубічних метрів газового конденсату вартістю 32 652 гривні 13 копійок (6.266 х 5211= 32652.13 т.2 а.с. 17-33), довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на крадіжку газового конденсату не змогли з причин, які не залежали від їх волі, оскільки в вище зазначений період часу 30 серпня 2014 року, були затримані співробітниками Управління Служби безпеки України в Полтавській області на місці скоєння злочину.

У судовому засіданні обвинувачений - ОСОБА_1, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочину) не визнав, зазначивши суду, що ніяких злочинних дій він не вчиняв. Обґрунтовуючи свою версію тим, що він надав автомобіль «Камаз» в оренду ОСОБА_2, для перевезення зерна, а 30 серпня 2014 року в ранці приїхав на місце знаходження вище зазначеного автомобіля «Камаз» до с. Більськ за проханням ОСОБА_2, так-як останній повідомив по мобільному телефону, що в автомобілі мається несправність гальмової системи. Коли почав готувати автомобіль до ремонту він разом із ОСОБА_2 був затриманий працівниками СБУ. При цьому, в більшості висловлював свої суб'єктивні міркування щодо дій працівників СБУ, міліції та прокуратури, які ніякого правового значення з розслідування даного кримінального провадження не мають.

У судовому засіданні обвинувачений - ОСОБА_2, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочину) визнав частково, зазначивши суду, що дійсно 30 серпня 2014 року, в ранковий час приїхав на територію прилеглу до поля поблизу садка в с. Більськ з метою викрасти нафтопродукти. Для даної цілі він заздалегідь обладнав кузов «Камаза» цистерною. Потім коли вже був на місці приєднавши гідравлічний шланг високого тиску до магістрального конденсатопроводу почав завантажувати цистерну. Але через деякий час був затриманий разом із ОСОБА_1, працівниками СБУ. Щодо перебування разом з ним ОСОБА_1 пояснив суду, що автомобіль почав ламатися і він по телефону визвав ОСОБА_1, щоб той відремонтував автомобіль. При цьому, просить суд перекваліфікувати його дії з ч.3 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 185 КК України.

Однак крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, і не визнанням взагалі вини обвинуваченим ОСОБА_1, винність обвинувачених - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених вище в вироку, стверджена безпосередньо дослідженими та оголошеними в ході судового слідства наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_6, котрий під час судового слідства пояснив суду, що працює оперативним працівником Управління Служби безпеки України в Полтавській області, 30 серпня 2014 року дійсно проводилися оперативні заходи в с. Більськ Котелевського району, де він разом зі своїм колегою ОСОБА_7 знаходилися в засідці. Близько 6-ої години ранку почули звук наближення автомобіля «Камаз» синього кольору. Коли автомобіль зупинився з нього вийшли двоє осіб, як в подальшому стало відомо це були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Один з них був одягнений в камуфляжний одяг, а інший у футболку та джинси. Потім вони підключили шланг до врізки почавши завантажувати автомобіль газоліном, про що свідчив шум та специфічний запах. На цьому вони були нами затримані. В подальшому була викликана слідчо-оперативна група міліції. Показаннями свідка ОСОБА_7, котрий під час судового слідства пояснив суду, що працює начальником сектора по боротьбі з корупцією Управління Служби безпеки України в Полтавській області, 30 серпня 2014 року проводилося відпрацювання в с. Більськ, Котелевського району, щодо запобігання крадіжок газоконденсату де він разом зі своїм колегою ОСОБА_6 обходили територію, і близько 6-ої години ранку побачили автомобіль «Камаз» синього кольору. З автомобіля вийшли дві особи, які вчиняли крадіжку газоконденсату і були затримані на місці вчинення злочину. Даними особами виявилися громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Показаннями свідка ОСОБА_8, котрий під час судового слідства пояснив суду, що працює охоронником «Альфа Щит» 30 серпня 2014 року вранці під'їхав автомобіль «Камаз» з якого вийшли два громадянина і почали підключати шланг для завантаження газоліну. При затриманні працівниками СБУ цих осіб не був присутнім. Показаннями свідка ОСОБА_9, котрий під час судового слідства пояснив суду, що працює охоронником «Альфа Щит» 30 серпня 2014 року близько 6-ої години ранку підїхав автомобіль «Камаз» синього кольору в якому було дві особи один одягнений в камуфляжний одяг інший в светр та джинси. Потім вони взяли шланг та зайшли за автомобіль. В подальшому ці особи були затримані працівниками СБУ, якими виявилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Показаннями свідка ОСОБА_10, котрий під час судового слідства пояснив суду, що він працює старшим слідчим СУ УМВС України в Полтавській області, під час проведення досудового слідства по даному кримінальному провадженню діяв в межах вимог Кримінально-процесуального законодавства України. Зазначивши суду, що під час огляду автомобіля причина його нерухомості полягала в відсутності ключа запалення, а коли привезли ключ то автомобіль «Камаз» завівся і поїхав своїм ходом.

Витягом з кримінального провадження за № 12013180070000434 від 31 жовтня 2013 року (т.1 а.с. 192).

Крім вище викладеного вина обвинувачених у вчиненні закінченого замаху на крадіжку газового конденсату підтверджується: рапортом старшого оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області від 26.08.2014 року, в якому чітко зазначено, що вище зазначені обвинувачені здійснюють розкрадання вуглеводної сировини з конденсатопроводу ГПУ «Полтавагазвудобування» (т.1 а.с. 195).

Даними викладеними у протоколах огляду місця пригоди від 30.08.2014 року та фото таблицями до них, де на місці вчинення злочину були затримані обвинувачені та вилучено у них автомобіль «Камаз» та газовий конденсат, засоби мобільного зв'язку, виявлено місце врізки до трубопроводу звідки вони набирали газовий конденсат, до обладнаної в кузові автомобіля «Камаз» цистерни з відповідними шлангами (т.1 а.с. 204-218, 223-232). Змістом протоколів оглядів зливу ПММ з ємності автомобіля «Камаз» до автомобіля «Краз» (т.1 а.с. 233-235, 236-238).

Згідно із висновком судово-хімічної експертизи №10356 від 03.12.2014 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса зразок рідини, відібраний з відводу трубопроводу (об'єкт № 1), має спільну групову належність за вуглеводним складом зі зразками, відібраними з ємності автомобілю «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 (об'єкт № 2к), ємностей №№31,33 (об'єкти 31,33), що також свідчить про вчинену крадіжку такого конденсату (т.1 а.с. 248-251). При цьому, даний висновок експертизи узгоджується з показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, який показав, що дійсно він виїхав на вище зазначеному автомобілі для крадіжки газового конденсату, і закачав газоконденсат до цистерни, яка знаходилася на машині до їх затримання. Отже наведене свідчить, що вилучена рідина має одне джерело походження з рідиною, яка була викрадена.

Суд системно дослідивши та оцінивши надані державним обвинувачем докази в їх сукупності, допитавши обвинувачених, свідків, представника потерпілого юридичної особи «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», проаналізувавши норми кримінального закону вважає, що органи досудового слідства та державне обвинувачення не довело перед судом, того що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст. 15,ч.3 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою проникнення в сховище. На думку суду, не вірна і не знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, кваліфікуюча ознака, як крадіжка, поєднана з проникненням у сховище, оскільки беззаперечних доказів того, що обвинувачені проникли в сховище, суду не надано, як не було встановлено їх в ході судового слідства.

При цьому, суд при розгляді та винесенні вироку по даному кримінальному провадженню керувався правовою позицією викладеною в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року, відповідно до змісту п. 22 даної постанови чітко зазначено, що під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Аналіз показань, даних обвинуваченими та свідками в ході судового слідства приводить суд до переконання, що свідки захисту ОСОБА_12, ОСОБА_13 не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки дані свідки не вказали конкретну дату коли возили ОСОБА_1 в поле с. Більськ для ремонту автомобіля «Камаз». Тому їх показання не спростовують того, що саме 30 серпня 2014 року ОСОБА_1, знаходився на полі з метою вчинити крадіжку газоліну, де і був затриманий працівниками СБУ.

Пояснення обвинуваченого - ОСОБА_1 про те, що він взагалі не має ніякого відношення до вчинення вище вказаного злочину, викликають у суду сумніви щодо їх достовірності та правдивості, бо вони об'єктивно нічим не підтверджені, ґрунтуються лише на надуманих суб'єктивних твердженнях і дані обвинуваченим з метою взагалі запобігти кримінальної відповідальності. Суд також виходить з того, що ОСОБА_1, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений за аналогічні злочини, вчинені ним в характерний спосіб, що підтверджується відповідними вироками судів, зокрема Диканського районного суд Полтавської області від 24.06.2003 року (т.3 а.с. 83-88), Полтавського районного суд Полтавської області від 05.01.2005 року (т.3 а.с. 72-77), що в свою чергу підтверджує причетність ОСОБА_1 до вчинення ним інкримінованого йому злочину.

Пояснення обвинуваченого - ОСОБА_2 про те, що він крадіжку газоліну вчиняв самостійно без ОСОБА_1, викликають у суду сумніви щодо їх достовірності та правдивості, бо вони об'єктивно нічим не підтверджені, ґрунтуються на видуманих суб'єктивних твердженнях і дані обвинуваченим ОСОБА_2, з метою уникнути кримінальному покарання за більш тяжкий злочин, і якимось чином вигородити свого спільника ОСОБА_1

Крім цього, суд даючи оцінку показанням обвинувачених та свідків обвинувачення виходить, також з того, що свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за завідомо неправдиві показання, а обвинувачені не попереджаються, що дає їм можливість уникаючи відповідальності говорити суду неправду.

За таких обставин враховуючи конкретні, фактичні обставини по даному кримінальному провадженню та норми кримінального права суд, дійшов висновку, що обвинувачені - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, винні в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), за вище вказаних обставин, а саме в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб у потерпілої юридичної особи - ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», і кваліфікує їх дії за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд вважає, що посилання захисника Полуніна В.М., про те що слідчий не мав права проводити по вище зазначеному провадженню внесеному в вище зазначений ЄРДР слідчі дії, а отримані слідством докази слід визнати недопустимими, є необґрунтованими, оскільки посадові особи СБУ, міліції та прокуратури, які здійснювали оперативну роботу, проводили досудове слідство та процесуальне керівництво та надавали дані документи до суду, діяли в силу своєї компетентності та службових обов'язків, тому вони несуть відповідальність за здійснені ними процесуальні дії, а доказів про оскарження їх рішень в установленому законом порядку або їх недійсність на момент розгляду справи, суду не надано, як і не встановлено в ході судового слідства.

Клопотання захисника Черчик В.П., про перекваліфікацію дій його підзахисного ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 185 КК України з подальшим закриттям провадження на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку з встановленням вище зазначених обставин не підлягає до задоволення.

При призначенні покарання обвинуваченим - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходить, із вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи обвинувачених та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Так, відносно обвинуваченого - ОСОБА_1, суд враховує, що він раніше судимий і в теперішній час кримінальна справа щодо нього перебуває на розгляді в іншому суді за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо (т. 3 а.с. 104).

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого - ОСОБА_1, в ході досудового та судового слідства відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 КК України не виявлено.

Відносно обвинуваченого - ОСОБА_2, суд враховує, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно (т. 3 а.с. 109-111).

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого - ОСОБА_2, в ході досудового та судового слідства відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 КК України не виявлено.

З урахуванням обставин конкретного кримінального провадження, за відсутності обтяжуючих та пом'якшуючих їх вину обставин, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, покарання у виді арешту на певний строк, так як інша міра покарання, буде недоцільною і не матиме виховного та профілактичного впливу для обвинувачених. При цьому, під час судового слідства встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1, перебував під вартою відповідно до ухвал слідчого судді та ухвал Апеляційного суду Полтавської області (т.2 а.с. 180-184, 186-187, 219-222, 228-231, т.3 а.с. 141-142, 152-153, 154) в період з 30 серпня 2014 року по 06 січня 2015 року, який необхідно зарахувати в строк відбуття покарання. Обвинувачений ОСОБА_2, перебував під вартою відповідно до ухвали слідчого судді та ухвали Апеляційного суду Полтавської області (т.3 а.с. 7-10, 11-13) в період з 30 серпня 2014 року по 09 вересня 2014 року, який необхідно зарахувати в строк відбуття покарання.

Таке покарання на думку суду, буде справедливим, співмірним та домірним вчиненому обвинуваченими кримінальному правопорушенню (злочину), необхідне і достатнє для їх виправлення і соціальної реабілітації, а також попереджатиме і запобігатиме вчиненню обвинуваченими нових кримінальних правопорушень і в повній мірі відповідатиме меті покарання.

Процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 118-122 КПК України, які б підлягали стягненню з обвинувачених відсутні, оскільки відповідно до змісту вимог ч.4 ст. 122 КПК України експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

Питання про речові докази по кримінальному провадженню, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме: зразок речовини, яка знаходилась у відводі трубопроводу УКПГ Більськ - к-д-УСП Тимофіївка - ГС Солоха, два відрізки гідравлічного шлангу, три зразки речовини з трьох різних рівней ємкості, яка знаходилась в кузові автомобіля НОМЕР_2, як такі, що не мають ніякої цінності і не можуть бути використані необхідно знищити, мобільний телефон «Nokia 105», імеі: НОМЕР_4, у корпусі чорно-синього кольору, з сім карткою «Київстар» № НОМЕР_5, мобільний телефон «Nokia 105», імеі: НОМЕР_6, у корпусі чорно-синього кольору, з сім карткою «Київстар» № НОМЕР_7 мобільний телефон «Samsung GT-Е1200і», імеі:НОМЕР_8, у корпусі чорного кольору, з сім карткою «МТС» № НОМЕР_9, мобільний телефон «Samsung GT-Е1200і», імеі:НОМЕР_10, у корпусі чорного кольору, з сім карткою «Iife» № НОМЕР_11, як речі законний володілець, яких не встановлений необхідно передати в дохід держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 на причіп-платформу-Е, державний номерний знак НОМЕР_3, довіреність від 18.08.2014 року на причіп-платформу-Е, марки ГКБ, державний номерний знак НОМЕР_3, страховий поліс № АІ/3106684 на причіп-платформу-Е, марки ГКБ, державний номерний знак НОМЕР_3, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00204-01521-14 необхідно повернути законному володільцю, газовий конденсат в об'ємі 6.266 куб.м., необхідно повернути законному володільцю «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», решту документів зазначених відповідно до постанови слідчого про долучення речових доказів від 08.09.2014 року необхідно зберігати при матеріалах кримінальної справи, автомобіль НОМЕР_2 з ємністю вмонтованою в кузов автомобіля, гідравлічний шланг довжиною приблизно 20 метрів, як засіб і знаряддя вчинення кримінального правопорушення (злочину) необхідно конфіскувати (т.2 а.с. 4-5).

Представником потерпілого юридичної особи «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» в особі директора філії ОСОБА_14, заявлений цивільний позов, про відшкодування матеріальної шкоди від злочину (т.1 а.с. 54-55). Відповідно позовними вимогами є: повернути викрадений газовий конденсат в об'ємі 6.266 куб.м., вартістю 36543 гривні 31 копійку, стягти вартість відновлення трубопроводу в сумі 16203 гривні 84 копійки, вартість зберігання автомобіля в сумі 14 337 гривень 70 копійок, вартість зберігання вилученої вуглеводної сировини в суму 10040 гривень 73 копійки. Під час судового засідання представник потерпілого юридичної особи «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», який діє на підставі довіреності № 2-53д від 25.12.2014 року ОСОБА_5, заявлений цивільний позов, про відшкодування матеріальної шкоди від злочину підтримав повністю просить суд задовольнити його.

Обвинувачені цивільні відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх захисники Полунін В.М., Черчик В.П., позов не визнали взагалі, вважаючи його безпідставним і таким, що не підлягає до залишенню без розгляду.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільного позову в кримінальному провадженні в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, заслухавши пояснення учасників процесу, приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити повністю за недоведеністю з наступних підстав.

Відповідно до змісту вимог ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно позовної вимоги про стягнення вартості відновлення трубопроводу в сумі 16203 гривні 84 копійки, в обвинувальному акті жодним чином не зазначено про пошкодження обвинуваченими трубопроводу. Стаття 292 Кримінального кодексу України пошкодження об'єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктів, обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не інкримінувалася.

Стосовно позовної вимоги про стягнення вартості зберігання автомобіля в сумі 14 337 гривень 70 копійок, суд відноситься критично, оскільки жодних правових підстав (договорів, угод тощо) між позивачем та будь-якими особами (фізичними, юридичними) щодо зберігання автомобіля не укладалося і таких доказів суду надано не було.

Стосовно позовної вимоги про стягнення вартості зберігання вилученої вуглеводної сировини в сумі 10040 гривень 73 копійки, дана вимога також ніякими правовими підставами не підтверджена, з пояснень представника позивача вилучений газоконденсат був злитий в загальну мережу газо-конденсатопроводу.

Стосовно позовної вимоги про повернення викраденого газового конденсату в об'ємі 6.266 куб.м., то дане питання вирішено у вироку суду відповідно до вимог ст. 100 КПК України, оскільки вище зазначений конденсат визнаний в якості речових доказів.

З огляду на наведене вище суд вважає, що позивач взагалі не довів свої позовні вимоги, що є його основним обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 32 КПК України та ст. 10 ЦПК України, а тому у суду є всі законні підстави відмовити в задоволенні позову в зв'язку його недоведеністю.

При цьому, суд створив усі умови для змагальності процесу, роз'яснював сторонам їх права і обов'язки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 376, КПК України, суд;-

З А С У Д И В :

Обвинувачених - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання: по ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 6 (шість) місяців арешту.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання, час перебування під вартою в цій справі, тобто за період з 30 серпня 2014 року по 06 січня 2015 року.

Обвинуваченому - ОСОБА_1, запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній - заставу.

Призначити ОСОБА_2 покарання: по ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 6 (шість) місяців арешту.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання, час перебування під вартою в цій справі, тобто за період з 30 серпня 2014 року по 09 вересня 2014 року.

В задоволенні позову «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відмовити повністю за недоведеністю.

Речові докази по кримінальному провадженню, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме: зразок речовини, яка знаходилась у відводі трубопроводу УКПГ Більськ - к-д-УСП Тимофіївка - ГС Солоха, два відрізки гідравлічного шлангу, три зразки речовини з трьох різних рівней ємкості, яка знаходилась в кузові автомобіля НОМЕР_2, як такі, що не мають ніякої цінності і не можуть бути використані знищити, мобільний телефон «Nokia 105», імеі: НОМЕР_4, у корпусі чорно-синього кольору, з сім карткою «Київстар» № НОМЕР_5, мобільний телефон «Nokia 105», імеі: НОМЕР_6, у корпусі чорно-синього кольору, з сім карткою «Київстар» № НОМЕР_7 мобільний телефон «Samsung GT-Е1200і», імеі:НОМЕР_8, у корпусі чорного кольору, з сім карткою «МТС» № НОМЕР_9, мобільний телефон «Samsung GT-Е1200і», імеі:НОМЕР_10, у корпусі чорного кольору, з сім карткою «Iife» № НОМЕР_11, як речі законний володілець, яких не встановлений передати в дохід держави, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 на причіп-платформу-Е, державний номерний знак НОМЕР_3, довіреність від 18.08.2014 року на причіп-платформу-Е, марки ГКБ, державний номерний знак НОМЕР_3, страховий поліс № АІ/3106684 на причіп-платформу-Е, марки ГКБ, державний номерний знак НОМЕР_3, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00204-01521-14 повернути законному володільцю, газовий конденсат в об'ємі 6.266 куб.м., повернути законному володільцю «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», решту документів зазначених відповідно до постанови слідчого про долучення речових доказів від 08.09.2014 року зберігати при матеріалах кримінальної справи, автомобіль НОМЕР_2 з ємністю вмонтованою в кузов автомобіля, гідравлічний шланг довжиною приблизно 20 метрів, як засіб і знаряддя вчинення кримінального правопорушення (злочину) конфіскувати.

Вирок може бути оскаржений через Котелевський районний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Обвинуваченим та прокурору вирок вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя