Рішення № 47494183, 23.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6048/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Давидова Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 22 квітня 2015 року,

встановила:

У січні 2014 р. публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.03.2105 р. просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом на загальну суму 11 184,15 грн., в тому числі: - прострочені проценти за користування кредитом 5 885,14 грн.; - пеня за прострочений основний борг 1 143,13 грн.; - пеня за прострочені проценти за користування кредитом 1 382,31 грн., а також - інфляційні втрати в сумі 2332,76 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 440,81 грн..

Позовні вимоги Банк обґрунтовував тим, що на підставі кредитного договору № 928-к від 05.04.2006 р. ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 5000 грн., на строк по 04.04.2009 р., зі сплатою за користування кредитом 25% річних. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором цього ж дня з ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 928, за яким остання зобовязалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору. Свої зобовязання з повернення кредиту, сплаті процентів ОСОБА_4 не виконала. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 02.10.2007 р. із ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 5720,31 грн.. Оскільки рішення суду не є підставою для припинення кредитного договору у відповідачів виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Представник Банку в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що поручителем за договором не виступала. Договір поруки не підписувала.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 22.04.2015 р. позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку: 1) суму заборгованості за кредитним договором № 928-к від 05.04.2006 р. у загальному розмірі на суму 11 184,15 грн., яка складається з: - прострочені проценти за користування кредитом 5 885,14 грн.; - пеня за прострочений основний борг 1 143,13 грн.; - пеня за прострочені проценти за користування кредитом 1 382,31 грн., а також - інфляційні втрати в сумі 2332,76 грн. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 440,81 грн.; 2) судовий збір у сумі 229,40 грн..

В частині солідарного стягнення заборгованості по кредиту, інших витрат із ОСОБА_5 відмовлено.

Банк в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду в частині відмови його вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_5. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в оскарженій частині скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення вимог Банку до ОСОБА_5.

ОСОБА_6, представник Банку, в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали. В судове засідання не зявився. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, належним чином сповіщеної про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 не оскаржено, тому його законність та обґрунтованість в цій частині в апеляційному порядку не переглядається (с. т. 303 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав аргументованих доказів того, що саме ОСОБА_5 була поручителем при отримані кредиту, не спростовані факти заперечення поруки (а. с. 64 64 зворотна сторона).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про наявність між сторонами правовідносин щодо кредиту. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам діючого законодавства (ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 179, 213 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом правильно встановлено наявність між сторонами кредитних правовідносин.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що за кредитним договором № 928-к від 05.04.2006 р. (далі Кредитний договір) (а. с. 6 8) ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 5000 грн., на строк по 04.04.2009 р., зі сплатою за користування кредитом 25% річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором цього ж дня з ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 928 (далі Договір поруки), за яким остання зобовязалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору (а. с. 9 - 10).

Свої зобовязання з повернення кредиту, сплаті процентів ОСОБА_4 не виконала. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 02.10.2007 р. (а. с. 28 29) із ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 5720,31 грн..

Судом першої інстанції в частині визначення наявності кредитних правовідносин правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну оцінку доводам позивача і зібраним у справі доказам.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з обґрунтуванням висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог Банку про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5, з огляду на наступне.

Пунктом 1.2 кредитного договору (а. с. 6) передбачено, що кредит надається на строк до 04.04.2009 р..

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Пунктом 4.2 договору поруки (а. с. 10) встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання за кредитним договором не предявить вимогу до поручителя.

Банк з позовом до поручителя звернувся 10.01.2014 р. (а. с. 2), тобто більше ніж через чотири роки після закінчення строку кредитного договору. Таким чином, порука ОСОБА_5 є такою, що припинена. В задоволенні вимог Банку до ОСОБА_5 про солідарне стягнення кредитної заборгованості необхідно відмовити саме з підстав припинення поруки.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 виступила поручителем за кредитним договором, і остання не довела того, що вона не підписувала договір поруки не заслуговують на повагу, оскільки закон беззаперечно повязує припинення поруки у звязку з пропуском строку предявлення вимоги до поручителя.

Враховуючи, що наведене судом першої інстанції обґрунтування рішення в частині відмови у стягненні солідарно кредитної заборгованості з ОСОБА_5 не може вважатися законним, рішення суду в цій частині необхідно скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, обґрунтувавши відмову в задоволенні вимог до ОСОБА_7 у звязку із припиненням поруки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 22 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. І. Доценко

ОСОБА_3