Ухвала суду № 47493096, 21.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/1318/14-ц 21.07.2015 21.07.2015 21.07.2015

Провадження №22-ц/784/1344/15

Провадження № 22ц-784/1344/15 Головуючий у 1-й інстанції Микитей Л.Л.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

21 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі Свіщуку О.В.,

за участю:

- представника позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2015 року

за позовом

ОСОБА_3 до Кривоозерської сільської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4

про

виділення земельної ділянки у власність, стягнення моральної шкоди та визнання незаконним рішення сесії Кривоозерської сільської ради,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Кривоозерської сільської ради Миколаївської області, зазначивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про виділення земельної ділянки у власність, стягнення моральної шкоди та визнання незаконним рішення сесії Кривоозерської сільської ради.

Позивачка зазначала, що вона є власницею житлового будинку № 70 по вул. Пушкіна в с. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області.

За даними погосподарських книг за 1967 1970 рр. колишній власник вказаного житлового будинку користувався земельною ділянкою, площа якої становила 0,75га.

На підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, у її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,21 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована за вказаною адресою.

Крім цього, рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2011 року їй безоплатно передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель площею 0,25 га.

Поряд із її земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка площею 0,0866 га., яка є суміжною та перебуває в користуванні ОСОБА_4 і була виділена останньому на підставі рішення Кривоозерської сільської ради № 46 від 12 червня 2013 року.

Посилаючись на те, що рішення Кривоозерської сільської ради, яке стосується передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0866 га, прийнято незаконно, оскільки спірна земельна ділянка розташована біля належного їй будинку та є частиною земельною ділянки, якою користувався попередній його власник, позивачка з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконним рішення сесії Кривоозерської сільської ради № 46 від 12 червня 2013 року та виділити їй земельну ділянку у вказаному розмірі.

Крім цього, протиправними діями Кривоозерської сільської ради, яка тривалий час не вирішувала питання щодо розгляду її заяви про передачу (виділення) у власність земельної ділянки, їй завдано моральну шкоду в розмірі 4000 грн., яку вона просила стягнути з відповідача.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено стягнути з Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області на користь ОСОБА_3 1 000 в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється власником житлового будинку № 70, що розташований в с. Криве Озеро вул. Пушкіна.

Відповідно довідки Кривоозерської сільської ради № 1 від 05 січня 2010 року за даними погосподарських книг за 1969 1970 рр. значилася земельна ділянка загальною площею 0,75 га.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2011 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Кривоозерської сільської ради про визнання права власності на землю, встановлено, що на підставі рішення Кривоозерської сільської ради від 13 вересня 1994 року земельна ділянка, що розташована за вказаною адресою площею 0,21 га була передана у довічне успадковуване володіння для ведення особистого господарства ОСОБА_3, 0,39 га земельної ділянки на підставі рішення Кривоозерської сільської ради від 25 жовтня 1996 року знаходилась у користуванні ОСОБА_5 та 0,15 га земельної ділянки для городництва передано у приватну власність матері позивачки ОСОБА_6, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 10 серпня 1996 року серії ІІ-МК № 027938., розташованої за цією ж адресою.

Цим же судовим рішенням також встановлено, що у 1980 році батько ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, передав частину земельної ділянки, розташованої по вул.. Пушкіна, 70.

У 1994 році ОСОБА_5 видано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, якою він користувався до часу його смерті, тобто до 16 вересня 2001 року.

Після смерті ОСОБА_5 земельною ділянкою продовжували користуватися спадкоємці померлого до 2008 року.

Вказані обставини встановлені рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2011 року та є преюдиційними відповідно до ст.. 61 ЦПК України.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 18 березня 2008 року, ОСОБА_4 придбав житловий будинок № 77 по вул.. Пушкіна в с. Криве Озеро.

Відповідно до рішення XVІІІ сесії 5 скликання Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області від 25 березня 2008 року № 6 припинено право власності на земельну ділянку площею 0,52 га колишнього власника житлового будинку № 77 по вул.. Пушкіна в с. Криве Озеро ОСОБА_7 та передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,52 га, з яких 0,25 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та 0,27 га, для ведення особистого селянського господарства.

Вказаним вище рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2011 року також було встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_4 знаходилась земельна ділянка площею 0,3368 га, тобто більше, ніж передана йому на підставі рішення Кривоозерської сільської ради № 6 від 25 березня 2008 року.

Цим же рішенням суду зобовязано Кривоозерську передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, що розташована по вул.. Пушкіна, 70 в с. Криве Озеро для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у максимальному розмірі, встановленому ч.1 ст.121 ЗК України.

У подальшому, на виконання вказаного судового рішення, рішенням Кривоозерської сільської ради від 22 квітня 2011 року, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Криве Озеро по вул.. Пушкіна, 70 та 0,21 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Як встановлено судом, Державний акт на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 до цього часу не отримано.

Судом також було встановлено, що вказані площі земельних ділянок виділені за рахунок землі, що користувався ОСОБА_4

06 грудня 2011 року рішеннями VIII та IX сесій шостого скликання Кривоозерської сільської ради затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,0866 га для ведення особистого селянського господарства та 0,1240 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.

Згодом на підставі подання прокурора Кривоозерського району від 09 квітня 2013 року, рішення VIII сесії шостого скликання Кривоозерської сільської ради від 06 грудня 2011 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 було скасовано, оскільки площа земельної ділянки, виділена ОСОБА_4 зазначена у технічній документації (0,3368) не відповідала площі, зазначеній у рішенні (0,0866).

Звернувшись в черговий раз до сільської ради із заявою про виділ решти земельної ділянки (0,0866 га ), що знаходиться у користуванні ОСОБА_4, рішенням ХХІ сесії шостого скликання від 12 червня 2013 року, ОСОБА_3 було відмовлено.

В цей же день, рішенням ХХІ сесії шостого скликання Кривоозерської сільської ради № 46 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,08 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_3 просила скасувати вказане рішення Кривоозерської сільської ради № 46 від 12 червня 2013 року та виділити їй у власність земельну ділянку площею 0,866 га.

Відповідно дост..116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенняморганіввиконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ч. 1ст. 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2.0 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах -не більше0,25гектара.

Згідно з ч. 6ст. 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуальногодачногобудівництва, будівництваіндивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої владиабооргану місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихст..122 ЗК України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки увласністьабо у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1ст.122 ЗК України).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, щосуд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Вирішуючи спір, суд з урахуванням зазначених положень закону, прийшов до обґрунтованого висновку, про те, що надання у власність земельної ділянки в межах населеного пункту віднесено до виключної компетенції сільської ради (п. 34 ч. 1ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а тому вірно відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що орган влади неправомірно відмовився передати у власність земельну ділянку, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в такому випадку, у разі наявності на те правових підстав, суд може лише зобов'язати орган влади розглянути це питання у встановленомуЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні» і ст. 118 ЗК Українипорядку.

Суд також вірно вважав, що відсутні підстави для скасування рішення Кривоозерської сільської ради № 46 від 12 червня 2013 року, з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,08 га стосовно якої виник спір, оскаржуваним рішенням виділена у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.

Між тим, позов до нього не заявлявся, а вказана особа притягнута до участі у справі лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, тоді як рішення по даній справі безпосередньо стосується його прав та обов'язків.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення, Кривоозерською сільською радою було дотримано порядок передачі земельною ділянки у власність ОСОБА_4 Будь яких доказів про те, що саме земельна ділянка, що була передана у власність ОСОБА_4 використовувалась у встановленому законом порядку позивачкою або попередніми власниками житлового будинку № 70 по вул.. Пушкіна в с. Криве Озеро, матеріали справи не містять.

До того ж, передача у власність земельної ділянки площею 0,08 га не порушує права позивачки з огляду на те, що останньою було використано право на безоплатне отримання земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, а щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, то вона може бути отримана позивачкою із земель державної або комунальної власності в межах норм передбачених п. «б» ч. 1 ст.121 ЗК України, але це не обовязково має бути саме спірна земельна ділянка.

З огляду на наведені обставини, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення Кривоозерської сільської ради № 46 від 12 червня 2013 року, є безпідставними.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді