Рішення № 47481789, 28.07.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5333/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 41 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Гансецької І.А., Товянської О.В.,

при секретарі: Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом приватного підприємства „Шеріфф до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання не чинити дії за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ПП „Шеріфф звернулося до суду з вказаним позовом та в обгрунтування позовних вимог зазначило, що 20.05.2014 року відповідачі - водії ПП „Шеріфф, звернулися до голови громадської ради при Житомирській облдержадміністрації з проханням вирішити питання щодо виплати відпускних, заробітної плати за роботу у нічний час та питання по кількості графіків на маршрут, вказавши, що підприємство грубо порушує норми трудового законодавства. Дану інформацію вони озвучили на громадських слуханнях. Вказана інформація є неправдивою та такою, що псує імідж та репутацію підприємства. Крім того, відповідачі зверталися до правоохоронних органів та за їхньою заявою відкривалося кримінальне провадження. Оскільки поширена інформація має негативний характер, принижує честь, гідність, ділову репутацію підприємства в громадській думці, просило визнати цю інформацію недостовірною, зобовязати відповідачів спростувати її шляхом поширення відомостей в мережі Інтернет, на сторінці „Житомир Інфо, зобов»язати відповідачів в майбутньому не поширювати недостовірну інформацію щодо підприємства та стягнути в солідарному порядку моральну шкоду в сумі 20000.00 грн.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію поширену на громадських слуханнях при Житомирській обласній державній адміністрації за спільною заявою від 20 травня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про приватне підприємство "Шеріфф" щодо використання праці ОСОБА_3 протягом січня - липня 2013 року, ОСОБА_2 протягом лютого - травня 2013 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 протягом січня - березня 2013 року приватним підприємством "Шеріфф" без офіційного працевлаштування трудових відносин та щодо систематичного використання праці водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 приватним підприємством "Шеріфф" у дві зміни. В решті вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати, постановити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із заяв та наказів про прийняття на роботу, відповідачі були працевлаштовані в ПП "Шеріфф": ОСОБА_3 з 6 липня 2013 року (а.с.67-69), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 14 січня 2013 року (а.с.70-72), ОСОБА_2 з 21 травня 2013 року (а.с.76-77), ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 4 березня 2013 року (а.с.73-75).

З 13 травня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1, з 19 травня 2014 року ОСОБА_5М, та ОСОБА_4, з 27 травня 2014 року ОСОБА_2, а з 02 липня 2014 року ОСОБА_3 були звільнені (а.с. 78-79, 80-82, 83-84, 85-86).

20 травня 2014 року відповідачі звернулися з заявою до голови громадської ради при Житомирській обласній державній адміністрації, у якій повідомили про те, що, працюють у позивача на посадах водія в примусовому порядку, понад 16 годин на добу, з графіками роботи, відпочинку та відпусток не ознайомлені; заробітна плата виплачується не згідно галузевої угоди; не здійснюється доплата за роботу у нічний час; не виплачуються відпускні (а.с. 6).

Дану заяву, в подальшому, її адресатом було скеровано до територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області та УМВС України в Житомирській області.

ЛВ на станції Житомир УМВС України в Житомирській області вніс відомості про зазначені факти в ЄРДР за № 42014060000000143 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 та ч. 1 ст. 366 КК України вчиненими посадовими особами ПП "ШЕРІФФ" (а.с. 7);

Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області вніс відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України за № 12014060020004235 вчиненими посадовими особами ПП "ШЕРІФФ" (а.с. 9).

Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року по справі № 1-9/2003 визначено, що викладення у листах, заявах, скаргах ло правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов»язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Згідно з роз»ясненнями пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003.

Як вбачається із вказаного звернення, відповідачі зверталися з колективною заявою до посадової особи органу місцевого самоврядування, яка на їх думку наділена повноваженями щодо захисту їх прав, з приводу порушення посадовими особами підприємства, на якому вони працюють, щодо них трудового законодавства.

З самого тексту звернення вбачається, що його метою є захист трудових прав відповідачів, вони просять вирішити проблеми оплати праці та інше.

Проте суд першої інстанції вказану обставину до уваги не взяв та зробив висновок, що вказана заява є способом доведення відомостей до відома громадскості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та є надуманим.

З врахуванням вищевикладених роз»яснень Пленуму та правовової позиції Конституційного Суду України, вказане звернення не можна розцінювати поширенням відомостей, які порочать ділову репутацію позивача.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на результати перевірки діяльності ПП «Шеріфф», здійснену територіальною державною інспекцією з питань праці у Житомирській області, проігнорував той факт, що вказаною перевіркою встановлено ряд порушень трудового законодавства, про які зазначалося у вказаному вище зверненні.

За таких обставин вбачається, що спірна інформація не може вважатися недостовірною, а тому вищевказаний висновок суду є неправильним, оскільки суперечить матеріалам справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позову постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні позову.

Позовні вимоги про зобовязання відповідачів спростувати інформацію та відшкодування моральної шкоди, є похідними від вимоги про визнання інформації недостовірною, а тому задоволенню не підлягають з тих самих підстав.

Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині за безпідставністю та недоведеністю, колегія суддів скасовує вказане рішення та відмовляє в їх задоволенні з інших підстав.

Щодо вимоги про зобов»язання відповідачів в майбутньому не поширювати недостовірну інформацію, рішення в цій частині ніким не оскаржено, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 задовільнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2015 року в частині позовних вимог про визнання інформації недостовірною, зобовязання відповідачів спростувати її та стягнення моральної шкоди скасувати, постановивши нове.

В задоволенні позову приватного підприємства „Шеріфф до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

У решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді