Ухвала суду № 47480276, 16.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1258/15 Справа № 199/10414/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Савченко Є. М. Доповідач - Стуковенкова Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.

суддів - Сенченка І.М., Слоквенка Г.П.

за участю секретаря Зичкової К.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12014040000000432 від 08 липня 2014 року, за апеляційними скаргами Приватного Акціонерного Товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та представника цивільного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1,

за участі прокурора Пістун М.С., потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5, представника цивільного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та цивільного відповідача ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника - адвоката Боброва В.О.

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду Дніпропетровської області звернулися представник ПАТ «УАСК АСКА» ОСОБА_7 та представник цивільного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з апеляційними скаргами на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «УАСК АСКА» ОСОБА_7 не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження просить вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року в частині стягнення з ПрАТ «УАСК АСКА» на користь потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 12000,00 грн. та моральної шкоди 5000,00 грн., а всього 17000,00 грн. - змінити, відмовивши ОСОБА_5 у задоволенні позову в даній частині. При цьому посилається на те, що судом не були об'єктивно з'ясовані обставини для правильного вирішення цивільного позову в частині відшкодування потерпілому матеріальної шкоди на придбання лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення, оскільки надані потерпілим докази не підтверджують понесення ним витрат на їх придбання, а саме, в матеріалах провадження відсутні чеки на підтвердження придбання потерпілим медичних препаратів на суму 12000 грн., пов'язаних із лікуванням; відсутні дані на підтвердження їх призначення потерпілому медичною установою, а сплачені потерпілим кошти в сумі 2050 грн. до благодійного фонду «Розквіт» жодним чином не пов'язані зі страховим випадком. Вказує, що задавольняючи цивільний позов потерпілого в повному обсязі, суд не з'ясував, в якому розмірі обвинуваченим ОСОБА_4 відшкодовано матеріальну шкоду потерпілому. Вважає, що при викладених обставинах, приймаючи до уваги, що обвинуваченому відшкодовано потерпілому 14 830 грн, що перевищує мінімальний розмір страхового відшкодування, яка за розрахунками апелянта становить 2963 грн.80 коп. , відсутні підстави для стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_5 із страхової компанії. Апелянт вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню зі страхової компанії на користь потерпілого, повинен складати 600 грн., що становить 5% від 12000 грн., які суд стягнув з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження просить вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року, в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 25000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати та відмовити потерпілому ОСОБА_5 в задоволенні позову. Вважає, що рішення суду в цій частині є необґрунтованим і незаконним, оскільки обвинувачений, в день ДТП, самоправно, в особистих цілях, без доручення та згоди ОСОБА_2 здійснив виїзд на автомобілі «Мерседес-Бенц» та вчинив ДТП., а тому власник автомобіля та роботодавець ОСОБА_2 не може нести відповідальність за свого працівника. З цих же підстав апелянт вважає, що останній не може нести перед потерпілим і відповідальність за відшкодування моральної шкоди.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки. У відповідності до вимог ст.76 КК України на ОСОБА_4 покладені обов'язки, передбачені п. 2,3,4 .

Частково задоволена позовна заява потерпілого ОСОБА_5 і стягнено на його користь:

З «Української акціонерної страхової компанії АСКА на відшкодування матеріальної шкоди - 12 000 грн.; в рахунок моральної шкоди - 5 000 грн.

З ОСОБА_2 - на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта -294 грн.84 коп.

Вирішена доля речового доказу.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_4, 08 липня 2014 року приблизно о 15 год. 00 хв., керуючи на підставі трудового договору технічно справним вантажним автомобілем «Мерседес Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, рухався по вул. 8-го березня, з боку вул. Богомаза в напрямку вул. Янтарної в місті Дніпропетровську. Під час руху ОСОБА_4, , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_5, який стояв біля правого краю проїзної частини дороги, при виконанні маневру правого повороту на вул. Спартака, водій ОСОБА_4, діючи неуважно, в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, заходів до своєчасного зменшення швидкості, аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди не прийняв, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 спричинено тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора який вважав вирок законним і просив залишити його без змін, пояснення потерпілого який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін, цивільного відповідача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 на підтримання своєї апеляційної скарги, обвинуваченого та його адвоката Боброва В.О., які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили вирок суду залишити без змін, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ПрАТ «УАСК АСКА». ОСОБА_7 підлягає частковому задовольенню, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України та призначені йому вид і міра покарання, ґрунтується на наявних у справі доказах, досліджених в установленому законом порядку та належно оцінених судом, по справі ніким не заперечуються і в апеляційному порядку не перевіряються.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 та стягнув з ПрАТ «УАСК АСКА» матеріальну шкоду в сумі 12000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., а всього 17000,00 грн. Також стягнув зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме внаслідок порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця цього джерела.

У відповідності до роз'яснень, що містяться в в ч.2 ст.6 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року №4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» « не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Положеннями ч.2 ст. 1167 ЦК України передбачено, відшкодування моральної шкоди незалежно від вини ….. фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 управляв зазначеним у вироку автомобілем , який належить ОСОБА_2, на підставі трудового договору (т.2 а.с.99,125).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_5 неправомірними діями ОСОБА_4, з володільця вантажного автомобіля «Мерседес Бенц» ОСОБА_2, є правильним.

При цьому та обставина, що зазначений вантажний автомобіль знаходився у правомірному використанні ОСОБА_4 у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків на користь ОСОБА_2, також свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про стягнення саме з нього моральної шкоди.

Твердження, представника цивільного відповідача ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, та цивільного відповідача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_4, в день ДТП, самоправно в особистих цілях, без доручення та згоди ОСОБА_2 здійснив виїзд на автомобілі « Мерседес-Бенц» та вчинив ДТП, тобто, в момент вчинення ДТП не виконував свої трудові обов'язки, спростовуються показами ОСОБА_4, який пояснював, що здійснив виїзд на автомобілі за дорученням ОСОБА_2, трудовим договором між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 В матеріалах провадження відсутні та не надані в судовому засіданні цивільним відповідачем та його представником які-небудь об'єктивні дані, на підтвердження самоправного заволодіння обвинуваченим ОСОБА_4 автомобілем, який належить ОСОБА_2. Крім того, слід зазначити, що про вищевказану обставину ОСОБА_2 заявив тільки в апеляційній скарзі. Копія позовної заяви йому була вручена 13.03.2015 (а.п.90). За його заявою від 28.04.2014 року (а.п.124) судовий розгляд даного кримінального провадження відбувався за його відсутності.

Обґрунтованим є і рішення суду першої інстанції про стягнення на користь ОСОБА_5. моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн, бо як вбачається з матеріалів кримінального провадження, саме внаслідок дорожньо-транспортної події 08 липня 2014 року останній переніс певні моральні страждання внаслідок заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень та його стану, враховуючи тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках та термін лікування.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції за доводами представника цивільного відповідача ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «УАСК АСКА» був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №АІ/6296216 /а.п.124 т.2/.

Розглянувши дані матеріали, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги представника ПрАТ «УАСК АСКА» ОСОБА_7, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди безпідставно стягнув з ПрАТ «УАСК АСКА» витрати потерпілим до благодійного фонду «Розквіт» в сумі 2050,00 грн., оскільки ці витрати жодним чином не пов'язані зі страховим випадком. У зв'язку з цим, доводи представника ПрАТ «УАСК АСКА» в апеляційній скарзі з цього питання знайшли своє підтвердження і дана сума при вирішенні розміру матеріальної шкоди , яка підлягає відшкодуванню страховою компанією ПрАТ «АСК АСКА» потерпілому, підлягає виключенню.

Як встановлено матеріалами провадження та поясненнями обвинуваченого і потерпілого ОСОБА_5, останнім заявлена до відшкодування матеріальна шкоду, яку він поніс особисто під час лікування, без врахування понесених витрат ОСОБА_4 на придбання ліків та інших медичних препаратів потерпілому н( т.2 а.п.69-72). Доводи представника страхової компанії про не врахування розміру відшкодованої обвинуваченим суми, при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.

Твердження представника ПрАТ «АСК АСКА», стосовно не надання потерпілим доказів, які б підтверджували факт понесення потерпілим матеріальних витрат, пов'язаних з лікуванням, відсутність призначення медичних закладів та лікарів спростовуються квитанціями, наданими потерпілим, на підтвердження придбання ліків (т.1 а.п.38-45;47-49) та випискою із його медичної карти стаціонарного хворого, де зазначений перелік необхідних медичних препаратів та процедур, необхідних йому в період знаходження на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» /а.п. 52 т.2/.

Розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь потерпілого, визначений судом з урахуванням конкретних обставин справи і вважати його необґрунтовано завищеним, на думку колегії суддів, підстав не має.

Відповідно до ст.26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до страхового полісу ( т. 2 а.п.124) страхова сума за шкоду, заподіяну здоров'ю ( ліміт відповідальності) , складає 100000 грн.

Тому колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано та в межах закону стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн., із яких, 5000,00 грн., що складає 5% від суми страхової виплати, а решту - 25 000 грн. з власника джерела підвищеної небезпеки.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню потерпілому, суд, як вбачається із вироку, виходив із характеру і глибини моральних переживань, які переніс потерпілий, їх тривалістю, врахував тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, термін лікування. Визначена судом сума до відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Заявлений потерпілим цивільний позов вирішений судом у відповідності до вимог ЦК України та рекомендацій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПО С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника Приватного Акціонерного Товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року змінити, зменшивши суму стягнення з Приватного Акціонерного Товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди, з 12000,00 грн. до 9950,00 грн.

В решті вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.Г. Стуковенкова І.М. Сенченко Г.П. Слоквенко